Справа №: 148/949/21
Провадження № 1-кп/148/33/24
Іменем України
10 вересня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5
ОСОБА_6
захисника потерпілих ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1202102018000056від 24.02.2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
24.02.2021 року, біля 18.00 години, ОСОБА_8 в м. Тульчин, Вінницької області керуючи технічно - справним автомобілем "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 , порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме п.12.1- не вибрав в установлених межах безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експерта судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-21/4511-IT, від 23.03.2021 року, - невідповідність дій водія автомобіля "BMW 323» ОСОБА_8 вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті ДТП водій автомобіля ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, відкритий уламковий перелом нижньої третини лівої стегеневої кістки, забиті рани в ділянці лівого колінного суглобу ( 11.03.21 р. операція-відкрита репозиція ОМС лівої стегеневої кістки пластинами), закритий перелом лівої вертлюгової западини, закрита травма живота, заочеревинна гематома, внутрішньочеревний розрив сечового міхура, що ускладнилось розповсюдженням сечовим перетонітом (27.02.21 р. операція - лапаротомія, ушивання сечового міхура, епіцистомія), а також закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, закрита травма грудної клітки, забій легень, забій серця, садна на обличчі, передній поверхні грудної клітки, синці в ділянках лівого кулькового суглобу та лівого стегна, які згідно висновка експерта № 15-к, від 20.05.2021 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпека для життя, в момент заподіяння та пасажир автомобіля ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 житель АДРЕСА_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю лівої вертлюгової западини з вивихом стегна, садни в області чола, які згідно висновка експерта № 26, від 30.03.2021 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.
Згідно висновку експерта судової експертизи технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/102-21/3511-ІТ від 25.03.2021 - на момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування автомобіля "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_3 знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування автомобіля "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.
На момент експертного огляду ходова частина автомобіля "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_4 , знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані, через пошкодження. У деталях та вузлах ходової частини автомобіля "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_4 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку події ДТП.
Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 289 КК України визнав повністю, пояснивши, що дійсно 24.02.2021 року, біля 18.00 години, в м. Тульчин, Вінницької області керував автомобілем "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався зі швидкістю 50-60 км/год. від автовокзалу по АДРЕСА_1 , в напрямку міської адміністрації, на вулиці моросив дощ та дорога була мокра. Вже за міською адміністрацією заїхав автомобілем в калюжу та машина стала некерованою, у зв'язку з чим автомобіль винесло на зустрічну смугу руху де відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, удар прийшовся в ліву передню сторону автомобіля обвинуваченого "BMW 3231" та в ліву сторону ВАЗ 2105.
Також пояснив, що під час ДТП інших автомобілів на дорозі не було, перед пішохідним переходом, що навпроти міської адміністрації, обвинувачений обігнав автомобіль, який рухався в попутному напрямку та зайняв свою смугу руху.
Після дорожньо-транспортної пригоди допомагав потерпілим вибратися з автомобіля та залишався на місці події до приїзду поліції та швидкої, також частково відшкодував лікування потерпілим, ОСОБА_6 оплатив повністю лікування, яке проводилося в ЦРЛ м. Тульчин, ОСОБА_5 оплатив майже 60% лікування, оскільки він лікувався як в Тульчині та м. Вінниця. Також пояснив, що автомобіль був застрахований та після ДТП повідомив страхову компанію та надав відповідні документи та повідомив потерпілих про необхідність подання документів до страхової компанії для отримання відшкодування.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 24.02.2021 року, біля 18.00 години, рухався на транспортному засобі ВАЗ 2105, за кермом зі сторони АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 , швидкість руху була близько 50 км/год., оскільки рухався накатом на спускі, їм на зустріч рухався автобус та несподівано із-за автобусу виїхав автомобіль "BMW " на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення, потерпілий намагався уникнути зіткнення викрутивши руль в праву сторону, але це не допомогло. Також потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що після ДТП відразу втратив свідомість, що відбувалося на місці пояснити не може, обвинувачений частково відшкодував йому матеріальну шкоду, до вказаної події офіційно не працював, займався авто ремонтом на дому.
Потерпілий ОСОБА_6 , у судовому засіданні пояснив, що дійсно 24.02.2021 року, біля 18.00 години, рухався на транспортному засобі ВАЗ 2105, разом з ОСОБА_5 , який був за кермом автомобіля зі сторони смт. Кирнасівка, Тульчинського району в м. Тульчин, Вінницької області. ОСОБА_10 їхав на третій передачі та їм на зустріч рухався автобус, а за автобусом на дуже великій швидкості рухався автомобіль "BMW" та несподівано тільки вони порівнялися з автобусом, автомобіль "BMW "виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення, ОСОБА_10 намагався уникнути зіткнення викрутивши руль в праву сторону, але це не допомогло. Після ДТП самостійно вибратись з автомобіля не міг, оскільки його сплющило, попрохав допомоги сторонніх осіб, обвинувачений відразу після ДТП десь зник, а потім появився з друзями, ніякої допомоги під час того як сторонні люди намагалися витягнути його та ОСОБА_10 не надавав. Також пояснив, що обвинувачений частково відшкодував матеріальну шкоду на лікування, але не в повному обсязі, до вказаної події звільнився з роботи за декілька тижнів та чекав запрошення на іншу роботу де повинно було звільнитися місце.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами дослідженими у судовому засіданні:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202102018000056 від 24.02.2021 року, згідно якого зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_8 ; (а.с. 147 Т.2)
- рапортом від 24.02.2021 року за № 1005, згідно якого до 24.02.2021 року біля 18.24 год. до ЧЧ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення зі служби 102 від лікаря ОСОБА_11 , про те, що в м. Тульчин по вул. Леонтовича біля приміщення Тульчинської РДА, сталося ДТП з травмованими між автомобілями ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 та "BMW", д.н.з. НОМЕР_1 . На місце події направлено СОГ, для з'ясування обставин; (а.с. 152 Т.2)
- рапортом від 24.02.2021 року за № 1008, згідно якого до 24.02.2021 року біля 20.11 год. до ЧЧ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення зі служби 102 від лікаря ШМД, про те, що до Тульчинської ЦРЛ доставлено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя АДРЕСА_3 із тілесними ушкодженнями у вигляді закритого перелому таза та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 із діагнозом політравма, які отримали внаслідок ДТП, що сталося в АДРЕСА_4 ; (а.с. 153 Т.2)
- протоколом огляду місця ДТП від 24.02.2021 року зі схемою ДТП та з фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто місце дорожньо-транспортної події в м. Тульчин по вул. Визволення, розташування транспортних засобів на місці події: ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 та "BMW", д.н.з. НОМЕР_1 та ушкодження які отримали транспортні засоби під час ДТП; (а.с. 154 -167 Т.2)
- постановою про речові докази від 24.02.2021 року, згідно якої транспортні засоби: ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 та "BMW 323І", д.н.з. НОМЕР_1 - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202102018000056 від 24.02.2021 року та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області; (а.с. 168 Т.2)
- протоколом отримання зразків для експертизи від 24.02.2021 року, згідно якого 24.02.2021 в Тульчинській ЦРЛ з 20.50 год. по 21.20 год. відібрано зразки венозної крові у ОСОБА_8 на підставі постанови прокурора від 24.02.2021; (а.с. 169,171 Т.2)
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 05.12.2017 року, згідно якого ОСОБА_8 являється власником транспортного засобу "BMW 323І", д.н.з. НОМЕР_1 ; (а.с. 174 Т.2)
- посвідченням водія НОМЕР_6 від 11.01.2020 року, згідно якого ОСОБА_8 дозволено управління транспортними засобами Категорії В1,В, С1,С; (а.с. 174 Т.2)
- полісом № АР/9442991 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.01.2021 року, згідно якого цивільно-правова відповідальність водія "BMW 323І", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», термін дії полісу з 16.01.2021 року по 15.01.2022 року включно; (а.с. 175 Т.2)
- протоколом отримання зразків для експертизи від 24.02.2021 року, згідно якого 24.02.2021 в Тульчинській ЦРЛ з 23.10 год. по 23.30 год. відібрано зразки венозної крові у ОСОБА_5 ;
- висновком експерта № 588 від 04.03.2021 року, згідно якого при судово-медичній експертизі крові (об'єкт № 1; об'єкт № 2) громадянина ОСОБА_8 , 1988 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено; (а.с. 179-180 Т.2)
- висновком експерта № 589 від 04.03.2021 року, згідно якого при судово-медичній експертизі крові (об'єкт № 1; об'єкт № 2) громадянина ОСОБА_5 , 1981 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено; (а.с. 181-182 Т.2)
- полісом № АР/8533996 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.01.2021 року, згідно якого цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована ТАС АТ «СГ «ТАС» (приватне), термін дії полісу з 14.01.2021 року по 13.01.2022 року включно, страхувальник ОСОБА_12 ; (а.с. 183 Т.2)
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 22.04.2005 року, згідно якого співвласником транспортного засобу ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 являється ОСОБА_13 ; (а.с. 184 Т.2)
- ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.02.2021 року справа № 148/360/21, згідно якої накладено арешт на тимчасово вилучене у вигляді заборони користування, розпоряджання на два автомобілі ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_2 , «BMW 323І» державний номерний знак НОМЕР_8 , які були вилучені під час проведення огляду місця події та знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області; (а.с. 187-188 Т.2)
- висновком експерта № СЕ-19/102-21/3511-ІТ від 25.03.2021 року, згідно якого:
1. На момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування автомобіля «BMW 323І» держ.номер НОМЕР_8 знаходиться у працездатному стані.
У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування автомобіля «BMW 3231» держ.номер НОМЕР_8 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.
На момент експертного огляду ходова частина автомобіля «BMW 323І» держ.номер НОМЕР_8 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині висновку.
У деталях та вузлах ходової частини автомобіля «BMW 323І» держ.номер НОМЕР_8 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку події ДТП.
2. На момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «ВАЗ-2105», держ.номер НОМЕР_2 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині висновку.
У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля «ВАЗ-2105», держ.номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку події ДТП; (а.с. 191-200 Т.2)
- висновком експерта № СЕ-19/102-21/4511-ІТ від 23.03.2021 року, згідно якого:
1. В заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «BMW 323І» держ.номер НОМЕР_9 ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а в разі руху із швидкістю понад 60 км/год. ще і п. 12.4 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині.
В заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ-2105» держ.номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині.
В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «BMW 323І» держ. номер НОМЕР_9 ОСОБА_8 полягала у виконанні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, при умові, що до моменту початку розвитку (виникнення) ДТП в автомобілі «BMW 323І» були відсутні несправності в системах та механізмах, що впливають на керованість даного транспортного засобу.
Формально технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем «BMW 323І» у водія автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_5 полягала у виконанні ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
У випадку, коли зустрічний транспортний засіб до моменту зіткнення не гальмувався, питання про технічну можливість у водія, що рухається по своїй смузі руху, попередити зіткнення шляхом гальмування втрачає сенс, так як ні зниження швидкості, ні зупинка транспортного засобу не виключала можливості зіткнення.
Невідповідність дій водія автомобіля «BMW 323» ОСОБА_8 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, при умові, що до моменту початку розвитку (виникнення) ДТП в автомобілі «BMW 323» були відсутні несправності в системах та механізмах, що впливають на керованість даного транспортного засобу; (а.с. 203-207 Т.2)
- висновком експерта № 26 від 30.03.2021 року, згідно якого у гр. ОСОБА_9 мали місце: закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини з вивихом стегна; садни в ділянці чола.
Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета (предметів), що могло бути в термін і за обставин на які вказано в постанові на проведення судово - медичної експертизи по медичним документам, тобто при ДТП в салоні автомобіля.
Закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини з вивихом стегна по тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.
Садни в ділянці чола по' ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я; (а.с. 213-214 Т.2)
- висновком експерта № 92 від 3,.03.2021 року, згідно якого у ОСОБА_5 мали місце: Переломи ребер справа, Т-подібний перелом дистального метаепіфіза стегеневої кістки зі зміщенням уламків, розрив сечового міхура.
Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета(предметів), що могло бути в термін та за обставин, на які вказано в постанові на проведення судово-медичної експертизи по медичним документам, тобто в при ДТП в салоні автомобіля, по тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий ( більш як 21 день) розлад здоров'я; (а.с. 216-217 Т.2)
- висновком експерта № 15-к від 20.05.2021 року, згідно наданим медичним документам, у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження: сполучена травма тіла: відкритий уламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки, забиті рани в ділянці лівого колінного суглобу (11.03.21р. операція - відкрита репозиція ОМС лівої стегнової кістки пластинами), закритий перелом лівої вертлюгової западини; закрита травма живота: заочеревинна гематома, внутрішньочеревний розрив сечового міхура, що ускладнився розповсюдженим сечовим перитонітом (27.02.21р. операція - лапаротомія, ушивання сечового міхура, епіцистомія), а також закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку; закрита травма грудної клітки: забій легень, забій серця; садна на обличчі, передній поверхні грудної клітки, синці в ділянках лівого кульшового суглобу та лівого стегна.
Вищеописана сполучена травма тіла у ОСОБА_5 належить до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння, (п. 2.1.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо за умов ДТП в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи - 24.02.2021 р.; (а.с. 222-229 Т.2)
- постановою про зміну кваліфікації від 20.05.2021 року, згідно якої змінено кваліфікацію злочину внесеного до ЄРДР за № 12021020180000056 від 24.02.2021 року з ч. 1 ст. 286 КК України на ч.2 ст. 286 КК України; (а.с. 235 Т.2)
-повідомленням про зміну рані повідомленої підозри від 25.05.2021 року, згідно якої ОСОБА_8 повідомлено по підозру за ч.2 ст. 286 КК України; (а.с. 236-237 Т.2)
- висновком експерта № СЕ-19/102-23/15878-ПС від 20.05.20224 року, згідно якого ситуація, що досліджується в кримінальній справі № 148/949/21 та підтверджується наявними в ній матеріалами є психотравмуючою для потерпілих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 завданні страждання (моральна шкода).
Можливий розмір грошової компенсації за моральну шкоду завдану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за умов ситуації, що досліджується в кримінальній справі № 148/949/21 та підтверджується наявними в ній матеріалами становить 648 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (або у грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експерта - 5 184000 грн (п'ять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі гривень).
Можливий розмір грошової компенсації за моральну шкоду завдану ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за умов ситуації, що досліджується в кримінальній справі № 148/949/21 та підтверджується наявними в ній матеріалами становить 243 мінімальні заробітні плати, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (або у грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експерта 1944000,00 грн. (а.с. 3-14 Т.4)
- оголошеними показами свідка ОСОБА_14 , який за станом здоров'я не може приймати участь у судовому засіданні, згідно яких останній на досудовому слідстві повідомив, що 24.02.2021 року, біля 18.00 години на власному автомобілі ВАЗ 2105 рухався в АДРЕСА_5 зі швидкістю близько 50 км/год та з увімкненим ближнім світлом фар, оскільки на вулиці вже було темно, дорога була мокла оскільки на узбіччі танув сніг та моросив дощ. Доїжджаючи до будинку міської ради його обігнав автомобіль "BMW 3231", сірого кольору, який рухався зі швидкістю близько 80-90 км/год. та не зменшуючи швидкість даний автомобіль почав входити в поворот праворуч та виїхав на смугу зустрічного руху по якій рухався автомобіль з включеним ближнім світлом фар та відбулося зіткнення. Від удару автомобіль "BMW 3231" розвернуло та поставило поперек проїзної частини, передньою частиною до лівого узбіччя. Свідок відразу зупинився та підійшов до автомобіля "BMW" з якого вийшов водій та повідомив, що з ним все нормально, потім свідок підійшов до автомобіля ВАЗ 2105 в якому сиділо двоє чоловіків, яких затисло в автомобілі та вони не могли вилізти з нього та жалілися на біль. Хтось з людей які прийшли на місце ДТП почали викликати поліцію, швидку та працівників МЧС, які по приїзду витягли потерпілих з автомобіля ВАЗ та помістили до швидкої. Дана подія сталася по вині водія автомобіля "BMW" який перевищив швидкість руху та міг наїхати на воду та мул на проїзній частині дороги, яка має заокруглення в результаті чого автомобіль могло винести на зустрічну смугу руху де відбулося зіткнення. Під час ДТП інших транспортних засобів крім свідка, обвинуваченого та потерпілих не було; (а.с. 54-57 Т.3).
- дослідженим відеозаписом допиту свідка ОСОБА_14 , який при допиті у суді повідомив, що 24.02.2021 року біля 18.00 години власному автомобілі ВАЗ 2105 рухався по вул. М.Леонтовича, м.Тульчина в напрямку с.Кинашів, Тульчинського району. Коли він доїжджав до будинку міської ради м.Тульчина, то рухався зі швидкістю біля 60 км/години, із включеним ближнім світлом фар так як в той час вже була темна пора доби, при цьому проїзна частина була мокрою, так як танув сніг на узбіччях та незадовго пройшов мілкий дощ. Коли свідок майже доїхав до міської ради то його обігнав автомобіль "BMW" сірого кольору, який рухався зі швидкістю біля 80-90 км/годину та не зменшуючи швидкість почав в'їжджати в поворот, так як попереду проїзна частина мала поворот праворуч. Коли даний автомобіль проїхав поворот то свідок помітив як він почав виїжджати на зустрічну смугу руху по якій рухався зустрічний легковий автомобіль із включеним ближнім світлом фар та одразу відбулось зіткнення, так як автомобіль "BMW" виїхав на полосу руху зустрічному автомобілю. Від удару автомобілі розвернуло. Свідок зупинився та підійшов до автомобіля "BMW» з якого вийшов водій та сказав, що з все добре, а потім я підійшов до автомобіля ВАЗ-2105, в якому сиділо два чоловіків, а саме водій та пасажир який був на передньому пасажирському сидінь: і які жалілись на болі та повідомили, що їх затисло та вони не можуть вилізти. Хтось з людей викликав швидку та поліцію, які по приїзду витягли потерпілих та помістили до швидкої. До моменту ДТП ні в попутному напрямку ні в зустрічному будь-які-транспорте засоби крім автомобіля свідка та автомобілів "BMW» і «ВАЗ» між якими відбулося зіткнення не рухались;
- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що обвинувачений являється його знайомим, наприкінці зими відбулося ДТП на АДРЕСА_6 . Очевидцем ДТП свідок не був, йому близько 19.00-20.00 години зателефонував товариш та повідомив, що обвинувачений втрапив в ДТП та свідок з ОСОБА_16 приїхали на місце ДТП на якому було багато поліції та очевидців. Автомобіль потерпілих був ближче до тротуару на своїй полосі руху, а автомобіль обвинуваченого був розвернутий та стояв на двох смухах руху, частина автомобіля знаходилася на зустрічній полосі руху, а інша частина на своїй полосі руху, дорога була мокра, оскільки танув сніг, поліцейські в присутності свідка проводили обміри ДТП. Також свідок пояснив, що на місці ДТП дорога була рівна, а за мостом як переїжджати міст від автовокзалу була яма, ближче до бордюр, яку оглядали поліцейські в його присутності, оскільки свідок був запрошений у якості понятого. Чи була зображена яма на схемі ДТП свідок не пам'ятає, пояснив, що протоком огляду місця події та схему ДТП підписав відразу після складання працівниками поліції та ознайомлення з ними, також її підписував інший понятий, обвинувачений також був на місці під час складання даних документів, але чи підписував він якісь документи свідок не пам'ятає. Після підпису вказаних документів зауважень не надходило.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердив свій висновок в повному обсязі, пояснивши, що місце зіткнення транспортних засобів відповідно слідової інформації з місця ДТП, саме зустрічна смуга руху, невідповідність дій водія автомобіля «BMW 323» ОСОБА_8 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Також експерт пояснив, що при виготовлені експертизи взяв до уваги пояснення очевидців, а саме водія автомобіля ВАЗ, якого обігнав обвинувачений та самого ОСОБА_18 які вказували, що дорога була мокра, оскільки танув сніг, також на дорогі мався намул з піску та сам обвинувачений вказував у поясненнях що заїхав у калюжу, всі ці дані прийняті до уваги при виготовленні висновку.
Щодо визначення швидкості руху автомобіля «BMW 323» та автомобіля «ВАЗ» перед зіткненням, експерт пояснив, що для визначення швидкості руху транспортних засобів необхідні сліди гальмування (юзу) коліс, а враховуючи, що на місці зіткнення слідів гальмування ні автомобіля «BMW 323» ні автомобіля «ВАЗ» не зафіксовано, таким чином визначити експертним розрахунковим шляхом швидкість руху транспортних засобів не видається можливим. Крім того методики, яка науково-обґрунтована та достатньо апробована з питань визначення швидкості руху транспортних засобів по степені та характеру деформації транспортних засобів в Вінницькому НКЕКЦ МВС України відсутня.
Щодо пояснень водія автомобіля «ВАЗ» який рухався з вимкнутою передачею, а саме на нейтральній педедачі то до вказаного ДТП немає значення оскільки водій Гримут на автомобілі ВАЗ рухався у своїй полосі руху, а автомобіль під керування обвинуваченого виїхав на зустрічну смугу, а саме на смугу руху автомобіля ВАЗ що і призвело до ДТП, не виконавши обвинуваченим вимоги п.12.1 ПДР призвело до виникнення ДТП, оскільки водій повинен був враховувати дорожню обстановку, що танув сніг, дорога була мокла та мала нашарування піску та калюжі, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, та повинен був зменшити швидкість руху до повної зупинки, якщо на його полосі руху він помітив калюжу.
Технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «BMW 323І» ОСОБА_8 полягала у виконанні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, оскільки до моменту початку розвитку (виникнення) ДТП в автомобілі «BMW 323І» були відсутні несправності в системах та механізмах, що впливають на керованість даного транспортного засобу, що підтверджується висновком експертизи транспортних засобів від 25.03.2021 року за № СЕ-19/102-21/3511-ІТ.
Технічної можливості попередження зіткнення у водія автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_5 не було оскільки водій автомобіля «BMW 323І» ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу, водій автомобіля ВАЗ не встиг загальмувати так і водій BMW також не встиг загальмувати, оскільки зіткнення відбулося миттєво.
У випадку, коли зустрічний транспортний засіб до моменту зіткнення не гальмувався, питання про технічну можливість у водія, що рухається по своїй смузі руху, попередити зіткнення шляхом гальмування втрачає сенс, так як ні зниження швидкості, ні зупинка транспортного засобу не виключала можливості зіткнення.
Щодо застосування методики, науково-технічної та довідкової літератури під час проведення експертизи, експерт зазначив, що вона вся зазначена у висновку.
Докази захисту обвинуваченого.
- консультативний висновок спеціаліста № 1 від 05.07.2022 року, згідно якого з наданих медичних документів, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мала місце сполучена травма тіла у вигляді: закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку), закритої травми грудної клітки (садна передньої поверхні грудей, переломи 9 та 10 ребер справа, забиття легень), закритої травми живота (внутрішньо очеревинний розрив сечового міхура), уламкового перелому метаепіфізу нижньої третини лівої стегнової кістки, ран в ділянці лівого колінного лобу, закритого перелому лівої вертлюгової впадини, саден обличчя, синці в ділянці лівої нижньої кінцівки.
Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 виникли від дії тупих твердих предметів, можливо, 24.02.2021 р., за умов ДТП.
В зв'язку з відсутністю описання характеру ран в ділянці лівого колінного суглобу, неможливо визначити чи був уламковий перелом нижньої третини лівого (стегна відкритим чи закритим.
В медичній карті № 423/41 стаціонарного хворого Тульчинської ЦРЛ" на ім'я ОСОБА_5 при консиліумі лікарів від 26.02.2021 р. о 10:00 год вказано "Вторинний відкритий багато уламковий перелом нижньої третини та виростків лівої стегнової кістки".
Враховуючи клінічні дані з медичної документації, у ОСОБА_5 за час лікування в Тульчинській ЦРЛ та КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня м.Пирогова ВОР" не було виявлено таких станів, як шок тяжкого ступеня, масивна крововтрата, кома, гостра ниркова та печінкова недостатності, гостра недостатність дихання та кровообігу, гормональна дисфункції, гострі розладів регіонарного і органного кровообігу, жирова чи газова емболія.
Даний факт свідчить, що тілесні ушкодження у ОСОБА_5 не були небезпечними для життя в момент заподіяння та не спричинили загрозливих для життя явищ, тому вони належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я (понад 21 добу), згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" (Наказ МОЗ №6 від 17.01.1995р.)
Враховуючи вищевказане, приходжу до висновку про обґрунтованість «Висновку експерта № 92" від 30.03.2021 р. в пункті визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (середня ступінь тяжкості) (а.с. 81-83 Т.3)
Суд критично відноситься до наданого захисником обвинуваченого, адвокатом ОСОБА_4 , консультативного висновку спеціаліста № 1 від 05.07.2022 року, складеного лікарем-спеціалістом в галузі судової медицини ОСОБА_19 , щодо належності тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_5 до середнього ступеня тяжкості, виходячи зі слідуючого.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до ч. 1 ст. 243 КПК України, сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.
Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
Згідно титульного аркушу Консультативного висновку спеціаліста № 1, зазначено, що експертну оцінку наданих матеріалів провів ОСОБА_19 , лікар, кваліфікація-судовий експерт, стаж за фахом понад 20 років.
Згідно Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, ОСОБА_19 , Рішенням ЕКК Вінницького ОБСМЕ № 1 від 11.02.2019 року позбавлено кваліфікації судового експерта та 15.02.2019 року згідно розпорядження Голови Вінницької обласної Ради № 44 від 13.02.2019 року звільнено з Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи.
Таким чином на час складання Консультативного висновку спеціаліста № 1, ОСОБА_19 , останній не був експертом та не працював у експертній установі, як того вимагає чинний КПК України, у зв'язку з чим даний висновок суд не бере до уваги.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4 у судових дебатах про визнання недопустимим доказом висновку експерта від 25.03.2021 року за № СЕ-19/102-21/3511-ІТ, а саме, судової експертизи технічного стану транспортних засобів, суд вважає необґрунтованими підстави, з яких захисник просив визнати даний висновок недопустимим доказом, виходячи з наступного.
Основним доводом клопотання було те, що, на думку захисника, вказану експертизу призначила не уповноважена особа - заступник начальника Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області - начальник слідчого відділення капітан поліції ОСОБА_20 , який не входив до визначеної у кримінальному провадженні групи слідчих.
Як встановлено у ч. 1 ст.89 КПК клопотання такого характеру вирішуються судом під час оцінки допустимості доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Виходячи з наведеного суд може визнати дані висновку експертизи недопустимими доказами лише за умови, якщо призначення експертизи начальником слідчого відділення, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання даних висновку експерта недопустимими доказами у зв'язку з призначенням експертизи начальником СВ, суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, а саме Постанови про створення слідчої групи від 24.02.2024 року, начальник слідчого відділення Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області - капітан поліції ОСОБА_20 розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12021020180000056 від 24.02.2021 року, для повноти та об'єктивності та всебічності проведення досудового розслідування постановив створити слідчу групу для розслідування даного кримінального провадження в межах своїх повноважень визначених наказом МВС від 06.07.2017 № 570 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України» та ПОЛОЖЕННЯ про слідчі підрозділи Національної поліції України.
Таким чином, начальник слідчого відділення Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області - капітан поліції ОСОБА_20 , хоч і не був включений в групу у кримінальному провадженні № 12021020180000056 від 24.02.2021, однак в силу своїх повноважень та невідкладності забезпечення виконання експертних досліджень, з метою встановлення технічного стану транспортних засобів, які спричинили ДТП з травмованими особами, відповідно до повноважень передбачених розділом V ПОЛОЖЕННЯ про слідчі підрозділи Національної поліції України, призначив експертизу технічного стану транспортних засобів, для проведення якої залучив експертів Вінницького НДЕКЦ МВС України. Викладені в постанові обставини, а саме: внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ 2105 ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до КНП «Тульчинська ЦРЛ». В ході проведення огляду місця ДТП було вилучено транспортні засоби: автомобіль - ВАЗ 2105 державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль «BMW 323І» державний номерний знак НОМЕР_8 , на думку суду, не призвело до спотворення фактичних обставин, оскільки експертом було враховано і надану обґрунтований висновок про стан даних транспортних засобів до ДТП та після нього. Крім того, з даних висновку експерта вбачається, що для проведення дослідження експерту було надано доступ до транспортних засобів, детально описано пошкодження ТЗ останнім. Крім цього експерт був попереджений за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за ст.ст. 384, 385 КК України.
Тому сам факт призначення експертизи начальник слідчого відділення, що не входив до складу слідчої групи, якій доручено розслідування, на думку суду, не призвело до звуження прав сторони захисту, та не вплинуло на проведення експертизи і її висновки, а також не призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України.
Суд також критично відноситься до показів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в частині того, що перед зіткненням обвинувачений ОСОБА_8 обганяв автобус та виїхав на зустрічну смугу де і відбулося зіткнення, оскільки дані покази повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_21 , який зазначав, що до моменту ДТП ні в попутному напрямку ні в зустрічному будь-які-транспорте засоби крім автомобіля свідка та автомобілів "BMW» і «ВАЗ» між якими відбулося зіткнення не рухались.
Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, знайшло своє підтвердження.
На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, суду не надано.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_8 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 286 КК України: як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно зазначати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_8 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за класифікацією у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, який він вчинив з необережності.
Також суд враховує, що ОСОБА_8 визнав вину у вчиненні злочину, добровільно вчиняв дії по відшкодуванню матеріальної шкоди потерпілим, тому така поведінка обвинуваченого має бути врахована, як обставина, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України.
Обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлена.
Крім того, суд звертає увагу на позицію потерпілої сторони, яка в суді наполягала на суворій мірі покарання у виді реального позбавлення волі.
Між тим, суд враховує, що така позиція потерпілої сторони у судовому засіданні не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
В постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 відзначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Суд також враховує відомості про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно за місцем мешкання, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, здійснив заходи по повідомленю страхової компанії про вчинення дтп для отримання потерпілими страхового відшкодування, проживає разом з батьками пенсійного віку.
Отже, враховуючи ступень тяжкості вчиненого обвинуваченим необережного злочину; даних, які характеризують його особистість, відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому; наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 не представляє суспільної небезпеки і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Оцінюючи в сукупності встановлені та доведені у кримінальному провадженні обставини, що впливають на захід примусу та на порядок його відбування, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від його відбування з випробуванням.
При цьому, враховуючи конкретні обставини справи, характер допущених ОСОБА_8 порушень правил безпеки дорожнього руху та спричинені цими порушеннями наслідки, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, визначене санкцією статті обвинувачення.
На переконання суду, таке покарання відповідатиме принципам співмірності вчиненому та індивідуалізації покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми КПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Потерпілим ОСОБА_5 був заявлений надалі уточнений цивільний позов про стягнення субсидіарно з обвинуваченого ОСОБА_8 та співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на його користь у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в загальному розмірі 104020,00 гривень; моральної шкоди в розмірі 5184000,00 гривень; втрачений заробіток внаслідок втрати ним працездатності за період з 24.02.2021 року по 30.10.2021 року у розмірі 48000,00 грн. та витрат на правову допомогу.
Згідно розписок дружини потерпілого ОСОБА_5 , (а.с. 227-232 Т. 1) судом встановлено, що обвинувачений сплатив добровільно потерпілому ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальну шкоду в загальному розмірі 87 473,13 гривень. Чек на 2620,30 грн. від 10.03.2021 суд не приймає оскільки не зазначено платника та препарати які купувалися.
Потерпілим ОСОБА_9 був заявлений надалі уточнений цивільний позов про стягнення субсидіарно з обвинуваченого ОСОБА_8 та співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на його користь у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в загальному розмірі 114524,00 гривень; моральної шкоди в розмірі 1944000,00 гривень; втрачений заробіток внаслідок втрати ним працездатності за період з 24.02.2021 року по 23.10.2021 року у розмірі 48000,00 грн. та витрат на правову допомогу.
Згідно квитанцій (а.с. 244-249 Т. 1) судом встановлено, що обвинувачений сплатив добровільно потерпілому ОСОБА_9 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальну шкоду в загальному розмірі 33682,00 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_8 позовні вимоги визнав частково, в частині відшкодування моральної шкоди визнав на суму по 100000,00 грн. кожному з потерпілих, у заподіянні майнової шкоди не визнав, у зв'язку з добровільним відшкодуванням на лікування ОСОБА_5 90000,00 грн., які були по розпискам передані дружині останнього, а також додатково 5500,00 грн. сплачено готівкою за лікування ОСОБА_5 ..
Щодо потерпілого ОСОБА_9 також частково визнав в частині відшкодування моральної шкоди на суму 100000,00 грн., у заподіянні майнової шкоди не визнав, у зв'язку з добровільним відшкодуванням на лікування ОСОБА_9 33000,00 грн. придбання медикаментів, а також додатково 9000,00 грн. сплачено готівкою за лікування ОСОБА_9 ..
Згідно пояснень наданих представником HACK «ОРАНТА» у судовому засіданні, остання повідомила, що після ДТП Позивачі не зверталися до HACK «ОРАНТА» із заявами про страхову виплату. Проте, HACK «ОРАНТА», за умови встановлення судом винуватості в дтп тільки ОСОБА_8 , з метою оперативного врегулювання справи, вважає за можливе укласти мирові угоди з Позивачами на суми зазначені у відзиві, а саме:
щодо вимог ОСОБА_9 з наданих чеків на його лікування HACK «ОРАНТА» пропонує укласти мирову угоду на 48363,44 грн.; у раз підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021, готові укласти мирову угоду на заявлену суму 48000,00 грн., але з наданих документів неможливо встановити завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021, в наданих матеріалах є акт виконаних робіт від 19.08.2021 та медичні рекомендації пацієнту від 20.08.2021 у яких зазначено, що «...листок тимчасової непрацездатності не видавався, виписаний з покращеннями, продовжує хворіти, явка до невропатолога за місцем проживання...». Відповідно, розмір страхового відшкодування втрати працездатності, на який HACK «ОРАНТА» готова укласти мирову угоду становить 36000,00 грн.; також HACK «ОРАНТА» готова укласти мирову угоду по сплаті моральної шкоди у розмірі (48363,44+36000,00)х5%=4218,17 грн. За умови підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021 у розмірі (48363,44+48000,00)х5%=4818,17 грн.
Таким чином, за умови встановлення Судом винуватості в дтп тільки ОСОБА_8 , HACK «ОРАНТА» пропонує Позивачу ОСОБА_9 укласти мирову угоду на загальну суму 88581,61 грн. (48363,44+36000,00+4218,17)
За умови підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021 на загальну суму 101181,61 грн. (483 63,44+48000,00+4818,17).
Щодо вимог ОСОБА_5
З наданих чеків на його лікування HACK «ОРАНТА» пропонує укласти мирову угоду на 59066,31грн.; у раз підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021 готові укласти мирову угоду на заявлену суму 48000,00 грн., але підтверджений закладом охорони здоров'я час втрати працездатності по 19.03.2021 рік включно. Відповідно, розмір страхового відшкодування, на який HACK «ОРАНТА» готова укласти мирову угоду становить 6000,00 грн.; також HACK «ОРАНТА» готова укласти мирову угоду по сплаті моральної шкоди у розмірі (59066,31+6000,00)х5%=3253,23 грн. За умови підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021 у розмірі (59066,31+48000,00)х5%=5353,32 грн.
Таким чином, за умови встановлення Судом винуватості в дтп тільки ОСОБА_8 , HACK «ОРАНТА» пропонує Позивачу ОСОБА_5 укласти мирову угоду на загальну суму 68319,62 грн. (59066,31+6000,00+3253,32)
За умови підтвердження медичним закладом завершення тимчасової втрати працездатності 23.10.2021 на загальну суму 112419,63 грн. (59066,31+48000,00+5353,32).
Щодо витрат на правову допомогу заперечує.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з'ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було заподіяно матеріальну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди потерпілі звернулися до ОСОБА_8 та HACK «ОРАНТА» із цивільним позовом у межах кримінального провадження.
Як встановлено судом на момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_8 було застраховано на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та ПАТ HACK «ОРАНТА».
Згідно з полісом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 15.01.2021 року серії АР № 9442991 страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого та його майну, на сумі завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 130 000,00 грн, розмір франшизи - 1 500,00 грн.
Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 (справа №755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-IV).
Потерпілим ОСОБА_5 в обґрунтування цивільного позову були надані чеки на підтвердження витрат, які пов'язані з лікуванням останнього під час знаходження на стаціонарному лікуванні з 26.02.2021 року по 19.03.2021 року та з 28.03.2021 року по 06.04.2021 року та амбулаторному лікуванні.
Загальний розмір витрат за чеками, долученими до цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 , судом розрахований з урахуванням призначених медичних препаратів відповідно до епікризу, виписки з медичної картки хворого (а.с. 134-140 Т.1) та становить 59066,31 грн., саме дана сума витрат за чеками наданими позивачем ОСОБА_5 підтверджує витрати понесені на лікування останнього під час знаходження на стаціонарному лікуванні та на амбулаторному лікуванні та відповідає призначеним медичним препаратам згідно епікризу, виписки з медичної картки хворого, консультативних висновків лікарів.
Щодо стягнення втраченого заробітку внаслідок втрати ОСОБА_5 працездатності за період з 24.02.2021 року по 30.10.2021 року, суд враховує, що потерпілим не надано суду документів в яких встановлено завершення тимчасової втрати працездатності саме 30.10.2021, як про це зазначає Позивач у позові, матеріали провадження таких документів також не містять. ОСОБА_5 на час дтп не працював, то документом, з закладу охорони здоров'я, що підтверджує час втрати працездатності може бути Виписка з медичної картки амбулаторного хворого або довідка від лікаря, у якого проходив лікування. Враховуючи надані позивачем до первісної позовної заяви документи, а саме: Виписка з медичної картки амбулаторного хворого, таким чином підтверджений закладом охорони здоров'я час втрати працездатності ОСОБА_5 становить по 19.03.2021 рік включно. Відповідно, розмір страхового відшкодування становить 6000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 26-1 Закону № 1961-ІV страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Разом із тим страхова сума це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1 ст. 9 Закону № 1961-ІV).
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4 ст. 9 зазначеного Закону). Порядок та розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23 25 Закону.
Так, п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Як установлено п. 24.1 ст. 24 вказаного Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані, зокрема, з придбанням лікарських засобів.
Судом підлягає стягненню зі Страхової компанії у рахунок відшкодування матеріальної шкоди саме 59066,31 грн. на лікування, як сума, яка відповідно до чеків, наявних у матеріалах справи, була витрачена потерпілим, зокрема, на придбання медичних препаратів та 6000,00 грн. страхового відшкодування по втраті працездатності.
Таким чином, відповідно зазначеним положенням Закону № 1961-ІV, розрахунок суми на відшкодування моральної шкоди слід провести від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що узгоджується зі ст. 26-1 цього Закону, на підставі якої відповідно до встановлених судом обставин стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 3253,32 грн (59066,31+6000,00)х5%
Потерпілим ОСОБА_9 в обґрунтування цивільного позову були надані чеки на підтвердження витрат, які пов'язані з лікуванням останнього під час знаходження на стаціонарному лікуванні з 24.02.2021 року по 23.03.2021 року та з 19.08.2021 року по 24.08.2021 року та амбулаторному лікуванні.
Загальний розмір витрат за чеками, долученими до цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , судом розрахований з урахуванням призначених медичних препаратів відповідно до епікризу, виписки з медичної картки хворого (а.с. 156-159 Т.1) та становить 48363,44 грн., саме дана сума витрат за чеками наданими позивачем ОСОБА_9 підтверджує витрати понесені на лікування останнього під час знаходження на стаціонарному лікуванні та на амбулаторному лікуванні та відповідає призначеним медичним препаратам згідно епікризу, виписки з медичної картки хворого, консультативних висновків лікарів.
Щодо стягнення втраченого заробітку внаслідок втрати ОСОБА_9 працездатності за період з 24.02.2021 року по 23.10.2021 року, суд враховує, що потерпілим не надано суду документів в яких встановлено завершення тимчасової втрати працездатності саме 23.10.2021, як про це зазначає Позивач у позові, матеріали провадження таких документів також не містять. ОСОБА_9 на час дтп не працював, то документом, з закладу охорони здоров'я, що підтверджує час втрати працездатності може бути Виписка з медичної картки амбулаторного хворого або довідка від лікаря, у якого проходив лікування. Враховуючи надані позивачем до первісної позовної заяви документи, а саме: акт виконаних робіт від 19.08.2021 та медичні рекомендації пацієнту від 20.08.2021 у яких зазначено, що «...листок тимчасової непрацездатності не видавався, виписаний з покращеннями, продовжує хворіти, явка до невропатолога за місцем проживання...». таким чином підтверджений закладом охорони здоров'я час втрати працездатності ОСОБА_9 становить по 20.08.2021 рік включно. Відповідно, розмір страхового відшкодування становить 36000,00 грн.
Таким чином, відповідно зазначеним положенням Закону № 1961-ІV, розрахунок суми на відшкодування моральної шкоди слід провести від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що узгоджується зі ст. 26-1 цього Закону, на підставі якої відповідно до встановлених судом обставин стягненню на користь ОСОБА_9 підлягає моральна шкода у розмірі 4218,17 грн (48363,44+36000,00)х5%
З огляду на вищевикладене та на підставі ст. ст. 128, 129 КПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1177 ЦК України, цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 до HACK «ОРАНТА» про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, підлягає частковому задоволенню:
- стягненню з HACK «ОРАНТА» на користь потерпілого ОСОБА_5 підлягає заподіяна майнова шкода у загальному розмірі 65066,31грн. та моральна шкоди у розмірі 3253,32 гривень;
- стягненню з HACK «ОРАНТА» на користь потерпілого ОСОБА_9 підлягає заподіяна майнова шкода у загальному розмірі 84 363,44 грн. та моральна шкоди у розмірі 4218,17 грн.
Щодо субсидіарного стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 та HACK «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та судових витрат, суд виходить зі слідуючого.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК) моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Із системного аналізу ст. 23 ЦК випливає, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Обґрунтовуючи цивільні позови потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зазначили, що внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень, їм була завдана значна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі, душевних стражданнях та нервових переживаннях, пов'язаних за стан свого здоров'я. Внаслідок травм вони вимушені були терпіти значний фізичний біль. Через отриманні ушкодження вони позбавлені можливості повноцінного життя, яке було до ДТП. Завдану їм моральну шкоду відповідно до висновку судової психологічної експертизи від 20.05.2024 року ОСОБА_5 оцінив у 5184000,00 грн,; ОСОБА_9 оцінив у розмірі 1944000,00 грн. яку просили стягнути субсидіарного із обвинуваченого ОСОБА_8 та HACK «ОРАНТА» .
Частиною першою, другою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стаття 1168 ЦК «Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи», визначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1187 ЦК України).
Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував, що немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, особи. Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував: характер правопорушення; кримінальне правопорушення є тяжким злочином, вчиненим з необережності; глибину фізичних та душевних страждань, з огляду, що потерпілим завдано фізичну шкоду і тривале лікування спричиняло душевні страждання за спричинення середнього ступеня тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень.
Тому, враховуючи вимогу розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі по 100000,00 грн. на кожного потерпілого, з врахуванням визнання обвинуваченим моральної шкоди у зазначеному розмірі, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ..
Обговорюючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 витрат на правову допомогу, суд керується наступним.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Зі змісту уточненої позовної заяви (а.с. 28-31 Т.4) вбачається, що, між потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_7 12.06.2023 року було укладено договір для представництва інтересів потерпілих у справі № 148/949/21. Також зазначено, що потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на виконання вищезазначеного договору сплатили адвокату ОСОБА_7 гонорар по 20000,00 грн. кожен.
В своєю чергу до позовної заяви не долучено договір про надання правової допомоги № 31/2023 від 12.06.2023 року; Акт приймання-передачі послуг та детальний опис робіт до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2023 року також не долучено, квитанції про сплату потерпілими гонорару адвокату ОСОБА_7 у розмірі 20000,00 грн. у матеріалах справи відсутні та потерпілими суду не надавалися, у зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 12.06.2023 року № 31/2023, слід залишити без задоволення.
В порядку статті 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у справі відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_22 на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на два роки, в силу п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави:
1144,15 грн. витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-21/4511-IT від 23.03.2021 року;
1144,15 грн. витрати за проведення експертизи технічного стану транспортних засобів за № СЕ-19/102-21/3511-ІТ від 25.03.2021 року;
18932,00 витрати за проведення судової психологічної експертизи за № СЕ-19/102-23/15878-ПС від 20.05.20224 року.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 1202102018000056 від 24.02.2021 року, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.02.2021 року в справі № 148/360/21 року.
Речовий доказ по справі, а саме:
- автомобіль ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- автомобіль "BMW 3231", д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_8 та співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Код ЄДРПОУ 00034186 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 59066,31 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят шість гривень) 31 копійку, відшкодування тимчасової втрати працездатності в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3253,32 грн.(три тисячі двісті п'ятдесят три гривні) 32 копійки.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень )
В іншій частині позову, відмовити.
Позов ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 та співвідповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Код ЄДРПОУ 00034186 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48363,44 грн.(сорок вісім тисяч триста шістдесят три гривні) 44 копійки, відшкодування тимчасової втрати працездатності в розмірі 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4218,17 грн.(чотири тисячі двісті вісімнадцять гривень) 17 копійок.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень )
В іншій частині позову, відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_1