Справа № 145/492/24
Провадження №2/145/828/2024
"03" вересня 2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тиврівської селищної ради про визнання незаконним, скасування рішення та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тиврівської селищної ради про визнання незаконним, скасування рішення та визначення місця проживання дитини. Обгрунтовуючи подані позовні вимоги посилалася на те, що вони з відповідачем є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час судом розглядається справа за позовною заявою відповідача про визначення місця проживання сина разом з ним. Також орган опіки та піклування прийняв спірне рішення щодо доцільності місця проживання сина з батьком. Рішення органу опіки та піклування вважає незаконним та таким, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин. На даний час саме вона проживає разом з сином в будинку належному її родині, вони займають окрему кімнату, де дитині створені належні матеріальні умови, є іграшки, продукти харчування, товари першої необхідності. Саме вона як мати дбає про сина, забезпечує його матеріально та піклується про нього. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, зустрічається з сином лише на вихідних.
З урахуванням наведеного, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 47 від 27 лютого 2024 року «Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також визначити місце проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею - матір'ю ОСОБА_1 .
При розгляді справи позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві та просили її задовольнити. Також представник позивача зазначила, що питання про визначення місця проживання сина з батьком виникло у зв'язку з наміром відповідача ухилитися від мобілізації, тому він і звернувся до суду з позовом.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснюючи, що мати не належним чином дбає про сина, не доглядає за ним, він неодноразово помічав на тілі дитини синці та укуси звірів. Син проживає разом з позивачкою в будинку, де проживають її родичі, однак там йому не створено належних побутових умов. На даний час він працює і може матеріально забезпечувати сина, проживає разом зі своїми матір'ю та батьком - інвалідом, які мають можливість допомагати йому у вихованні сина.
Представник Тиврівської селищної ради Пишняк В.С. позовні вимоги не визнала і заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання сина з відповідачем є обгрунтованим та законним, тому підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Рішенням Виконавчого комітету Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 47 від 27 лютого 2024 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с.4).
Як вбачається з копії протоколу № 3 від 26 лютого 2024 року засідання Комісії з питань захисту прав дитини, при дослідженні питання щодо визначення місця проживання сина з відповідачем, були враховані матеріально-побутові умови проживання як матері ОСОБА_1 , так і батька ОСОБА_2 та встановлено, що кращі умови проживання дитині створено за місцем проживання батька.
Також зазначено, що через недбалість позивачки у лютому 2019 року двоє її малолітніх дітей внаслідок пожежі отруїлися чадним газом та загинули.
Позивачка ОСОБА_1 несудима, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 12 лютого 2024 року проживає в АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_5 , матір'ю, вітчимом, сестрою, братом та племінником. Будинок має три жилі кімнати, кухню, коридор, забезпечений усім необхідним для проживання, має належні санітарні та гігієнічні умови.
ОСОБА_1 із сином проживають у окремій кімнаті, в якій наявні необхідні меблі, одяг, іграшки, продукти харчування, товари першої необхідності (а.с.5,8).
Згідно характеристики за місцем проживання позивачка ОСОБА_1 характеризується позитивно, не працює, виховує сина (а.с.9).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ № 789-XII 27.12.1991, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст.3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У даній справі суд констатує наявність особистісного конфлікту між батьками дитини, який призводить до неможливості визначити місце проживання дитини з одним із батьків за згодою сторін.
Обидва батьки створили прийнятні умови для проживання малолітньої дитини. Після припинення спільного проживання сторонами, їх малолітній син ОСОБА_6 , якому на даний час не виповнилося і трьох років, фактично проживає з матір'ю у будинку, який придатний для проживання у ньому дитини, позивачка не чинить відповідачу перешкод у спілкуванні з сином.
Суд враховуючи те, що рішення Виконавчого комітету Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 47 від 27 лютого 2024 року, за яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком є неповним, зокрема, не враховано виконання батьківських обов'язків обома батьками, не прийнято до уваги соціальні зв'язки дитини, її психологічний стан, не наведено виняткових обставин, за яких малолітня дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а фактично при винесенні рішення враховано лише побутові умови обох сторін, приходить до висновку про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 47 від 27 лютого 2024 року «Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також визначення місця проживання синаразом із матір'ю ОСОБА_1 .
При цьому, посилання представника відповідача про винність позивачки у смерті її малолітніх дітей не знайшли свого підтвердження в суді належними та допустимими доказами. Тому суд не приймає їх до уваги при ухваленні даного рішення.
У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тиврівської селищної ради про визнання незаконним, скасування рішення та визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 47 від 27 лютого 2024 року «Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Визначити місце проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2024 року.
Суддя Копилова Л. В.