іменем України
Справа № 126/1952/24
Провадження № 2-о/126/115/2024
"05" вересня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудь О. Г.
секретар Кучанська В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бершадська міська рада Вінницької області про встановлення факту перебування на утриманні,-
ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Бершадської міської ради Вінницької області звернулася в суд з даною заявою про встановлення факту перебування на утриманні, яку обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Бершадським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було зроблено відповідний актовий запис № 10 та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 від 05.01.2022 року.
При житті ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у АДРЕСА_1 разом з нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області, у житловому будинку, що належав ОСОБА_3 та розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області в справі № 126/1870/22 від 13 жовтня 2022 було задоволено подану нею заяву та встановлено факт її проживання однією сім'єю чоловіка та жінки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..
Після смерті чоловіка вона залишилася надалі проживати у будинку разом із його сином ОСОБА_2 із яким у неї склалися добрі сімейні стосунки. Під час сумісного проживання, заявниця перебувала на утриманні свого пасинка ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що розмір її пенсії був мінімальний та отриманих коштів не вистачало для забезпечення побутових потреб. ОСОБА_2 мав стабільний заробіток за кордоном та добровільно, протягом 2014-2021 років надавав їй матеріальну допомогу, яка була основним засобом до її існування.
Враховуючи відсутність у сина її цивільного чоловіка ОСОБА_2 інших близьких родичів, нею після смерті ОСОБА_2 за рахунок коштів, які були зібрані нею за час спільного проживання із пасинком було здійснено його поховання.
Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась спадщина, у вигляді 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0791 га, яка розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області і належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 826996, виданого Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області від 17.12.2005 року з кадастровим номером земельної ділянки 0520485800:03:004:0070.
Вона прийняла спадщину після померлого чоловіка за законом у встановлений законодавством строк, отримала свідоцтво про право на спадщину видане приватним нотаріусом на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 2,0791 гектарів, кадастровий номер 0520485800:03:004:0070, а також житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 .
Заявниця є єдиним спадкоємцем за законом, яка до дня смерті ОСОБА_2 проживала разом із ним, в одному житловому будинку, в АДРЕСА_2 , протягом 5 років та перебувала на його утриманні. Інших спадкоємців у померлого не має, за життя ОСОБА_2 заповіт не складав, на день його смерті він фактично проживав однією сім'єю разом із нею та матеріально її утримував.
Маючи намір отримати свідоцтво про спадщину, вона звернулась до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Гонтарук Т.І. з відповідною заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .
Постановою нотаріуса № 162/02-31 від 19.10.2023 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку з відсутністю у неї родинних відносин з померлим.
Враховуючи те, що вона не являється родичкою померлого та незважаючи на те, що тривалий час вона проживала спільно із ним та перебувала на його утриманні, нотаріус роз'яснив, що факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем, а також перебування на утриманні спадкодавця, підтверджується рішенням суду.
Встановлення факту її проживання однією сім'єю з померлим
ОСОБА_2 , та перебування на його утриманні, неможливо здійснити у позасудовому
порядку, однак вирішення цього питання автоматично призводить до визнання
її спадкоємцем п'ятої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України, а тому
вона змушена звернутися із даною заявою до суду.
Заявниця ОСОБА_1 , в судове засідання не явилася, надала письмову заяву про підтримання заявлених вимог та просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник заінтересованої особи Бершадської міської ради, в судове засідання не явився, міський голова ОСОБА_4 надав письмову заяву в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, заявлені вимоги не визнав.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. ст. 293, 315 ЦПК України та роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", із змінами та доповненнями, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч.1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII).
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі, у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при його житті, протягом 2014-2021 років для заявниці має юридичне значення, оскільки необхідний для використання його в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України, а саме: реалізації спадкових прав.
Заявниця надала на підтвердження заявлених вимог належні, допустимі та достатні письмові докази та довела факт її систематичного утримання ОСОБА_2 також довела те, що його допомога, як годувальника, була постійним джерелом засобів до її існування. Вказані обставини також письмово підтвердили свідки ОСОБА_5 , жителька АДРЕСА_3 , а також ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_4 .
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо належних та достовірних доказів для встановлення факту проживання та перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви у повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судові витрати суд залишає за заявником.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 р., ст. 3 СК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Бершадська міська рада Вінницької області про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2014 року по момент його смерті.
Судові витрати залишити за заявником ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Рудь