Справа № 601/2484/22Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-з/4817/60/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
27 серпня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат АВДЄЄНКО Владислав Валерійович, про ухвалення додаткового рішення у справі № 601/2484/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат КУШКА Олександр Михайлович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року (ухвалене суддею Білосевич Г.С., дата складення повного тексту судового рішення - 02 січня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У грудні 2022 року ОСОБА_3 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович, звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області (далі - КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Скасовано наказ КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради №200-к від 04 жовтня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_3 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05 жовтня 2022 року за прогул, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України».
Поновлено ОСОБА_3 на посаді медичного директора комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради з 05 жовтня 2022 року.
Стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 472710.15 грн, без вирахування податків і обов'язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати, та 5000 грн спричиненої моральної (немайнової) шкоди.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 (далі - апелянт), як особа, яка не брала участі у справі, яка вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, в інтересах якого діє адвокат Кушка Олександр Михайлович, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову позову відмовити в повному обсязі.
15 березня 2024 на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що попередній розрахунок судових витрат позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 15000.00 грн, що є очікуваними витратами за надання професійної правничої допомоги. Також зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду після ухвалення рішення по суті спору в суді апеляційної інстанції.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Кушка Олександр Михайлович, залишено без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року, залишено без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишено в межах, ними понесених.
08 липня 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000.00 грн.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_3 (клієнт) та ОСОБА_5 (адвокатом), вартість гонорару за представництво інтересів в апеляційному суді становить 15000 грн та долучено звіт адвоката від 08 липня 2024 року.
27 серпня 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Кушка Олександр Михайлович через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Вивчивши дане клопотання та оглянувши додатки до нього, апеляційний суд приходить до висновку, що його слід повернути заявнику без розгляду, з огляду на таке.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до частини 7 статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За правилами частини дев'ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що, «встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу».
Наведене узгоджується із висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20.
Колегія суддів зазначає, що представник позивача - адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович є користувачем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та має зареєстрований електронний кабінет.
Однак, представником апелянта - адвокатом Кушкою Олександром Михайловичем не надано доказів направлення стороні позивача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки не надано квитанції про доставку документів до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» або доказів надсилання листом з описом вкладення позивачу на поштову адресу.
Оскільки клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги не містить належних доказів його надсилання іншому учаснику справи, апеляційний суд, враховуючи правові позиції Верховного Суду, доходить висновку про наявність підстав для застосування приписів ч.4 ст.183 ЦПК України та повернення заявнику вказаного клопотання без розгляду.
Учасники в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Частиною четвертою статті 270 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Отже, розподіл судового збору у справі здійснює суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
У справі, яка переглядається апеляційний судом, представником позивача - адвокатом Авдєєнком Владиславом Валерійовичем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, надано звіт адвоката у справі №601/2484/22 від 08 липня 2024 року, договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 14 березня 2024 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 14 березня 2024 року, за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000 грн, який сплачується адвокату на його першу вимогу (т.2 а.с.216).
Як вбачається із звіту адвоката у справі №601/2484/22 від 08 липня 2024 року, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв'язку із наданням правової допомоги позивачу у суді апеляційної інстанції виконано наступні роботи:
- ознайомлення з апеляційною скаргою - 1 (одна) година;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3 (три) години;
- участь у судових засіданням - 2 (дві) години.
а всього на суму 15000 грн.
Таким чином витрати позивача ОСОБА_3 на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 , як особою, якій в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, не подано до апеляційного суду у відповідності до норм ЦПК України клопотання про зменшення таких судових витрат. При цьому, відзив на апеляційну скаргу в якому позивачем було зазначено орієнтовний розмір судових витрат 15000 грн, сторона апелянта отримала 14 березня 2024 року через електронний кабінет (т.2 а.с.138).
З огляду на викладене, існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 15000 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Керуючись ст.ст.141, 270, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат АВДЄЄНКО Владислав Валерійович про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копiйок.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту додаткової постанови - 06 вересня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , адреса: Тернопільська область, Кременецький район, с. Іква, РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області, адреса: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Горбача, буд. 1, ЄДРПОУ: 43188153.
Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий: О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома