Справа № 608/2372/23Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З.
Провадження № 22-ц/817/724/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
29 серпня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участю секретаря судового засідання - Сович Н.А.,
представника апелянта - адвоката Каліннікова М.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Теслі П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №608/2372/23 за апеляційною скаргою адвоката КАЛІННІКОВА Максима Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року, ухвалене суддею Коломієць Н.З., повний текст якого складено 24 травня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, -
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В позовній заяві вказала, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який було розірвано рішенням Чортківського районного суду від 30.03.2021. За час спільного проживання подружжям на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2019 було набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Дане майно зареєстровано на ОСОБА_1 У ОСОБА_4 виникла необхідність звернутися в суд за захистом свого права на майно, придбане у шлюбі, тому вона просила визнати майно, придбане на ім'я ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі, спільною сумісною власністю та здійснити його поділ; визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Судові витрати покладено на сторони в межах, ними понесеними.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині розподілу судових витрат, ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права, в якій просила в даній частині рішення суду змінити, задовольнивши її вимоги щодо стягнення судових витрат на користь позивачки.
Зазначає, що судом всупереч вимогам ЦПК України, а також неодноразових заяв та клопотань, в тому числі, зроблених представником позивача в судовому засіданні, не вирішено питання щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, зокрема сплаченого судового збору в сумі 6559.53 грн та витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу, в сумі 20000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тесля П.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Вказує, що більшість з проведених судових засідань були суто технічними, і тривали невеликий проміжок часу, до 5 хв. По суті суд проводив розгляд справи по 4 судових засіданнях, в яких були допитані свідки, сторони подавали свої пояснення, проводилися судові дебати. Відтак не правомірною є вимога про стягнення правничої допомоги за участь у судовому засіданні адвоката, яке тривало менше 5-ти хвилин.
Вважає, що суд першої інстанції виніс справедливе рішення в частині відмови у стягенні судових витрат на користь позивача, враховуючи неспівмірність заявлених стороною позивача витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, враховуючи матеріальний стан відповідача та ту обставину, що з ним залишилися проживати двоє неповнолітніх дітей, та відповідно позивач ОСОБА_4 сплачує відповідачу ОСОБА_1 аліменти на їх утримання.
Також просить суд врахувати ту обставину, що його старший син ОСОБА_5 планує поступати на навчання до ТНПУ імені ОСОБА_6 на спеціальність фізична культура та спорт і йому як батьку дитини, яку він утримує необхідні кошти на поступлення дитини.
В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15.05.2024 року залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що оскільки апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, то в решті частини рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом першим частини другої вказаної статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог ЦПК України, безпідставною та без будь-якого обґрунтування судові витрати по справі поклав на сторони в межах ними понесеними.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що як у позовній заяві, заяві щодо розподілу судових витрат, поданої представником позивача 29.04.2024, а також в судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача було заявлено про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, зокрема сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, однак судом вказані заяви та клопотання були залишені поза увагою, обмежившись лише висловлюванням у рішенні про те, що судові витрати слід покласти на сторони в межах ними понесеними.
У зв'язку з наведеним вище, оскільки судом першої інстанції було порушено норми ЦПК України, які призвели до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору в сумі 6559, 53 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною третьою ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження отриманих правничих послуг та понесених витрат представник позивача до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення надав:
1) договір про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року;
2) акт виконаних робіт за даним договором, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Калінніковим М.О.
3) ордер на надання правничої (правової) допомоги;
4) квитанція до прибуткового касового ордера №18 від 25.04.2024 року на суму 20000 грн.
Виходячи з встановлених обставин та норм процесуального законодавства, апеляційний суд приходить до переконання, що надані представником позивача докази про понесення останнім судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними.
Разом з цим, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, тривалістю її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), колегія суддів вважає обґрунтованим і співмірним розмір правничих витрат у сумі 7000 грн..
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу адвоката КАЛІННІКОВА аліннікова Максима Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року в частині розподілу судових витрат - скасувати.
Ухвалити в даній частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6559.53 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2024 року.
Головуючий
Судді