Дата документу 10.09.2024 Справа № 331/4296/20
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 331/4296/20 Пр. № 22-ц/807/1152/24 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г. Повний текст рішення складено 12.10.2022 року Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Бєлки В.Ю., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року
У листопаді 2020 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.3-10), в якому просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за фактично надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою квартири: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам з 30.11.2006 року на праві спільної часткової власності по частці кожному, за період з 01.10.2014 р. по 31.08.2020 р. у розмірі 54034,48 грн., від сплати якої відповідачі на користь позивача у добровільному порядку ухиляються, а також судовий збір 2102,00 грн. по 1051,00 грн. з кожного з відповідачів окремо.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (т.с.1 а.с.11). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.14-15) провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2021 року у цій справі позов КОНЦЕРНУ «МТМ» задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КОНЦЕРН «МТМ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 р. по 31.08.2020 р. в сумі 54034,48 грн. (т.с.1 а.с.61-64).
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, відповідач ОСОБА_1 08.10.2021 року звернулися до суду із заявою про перегляд заочного рішення (т.с.1 а.с.79-82).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено суддю суду першої інстанції Скользнєву Н.Г. (т.с.1 а.с.85).
Ухвалою суду першої інстанції від 01 листопада 2021 року (т.с.1 а.с.92-93) заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено, заочне рішення по справі скасовано, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року (т.с.1 а.с.203-209) позов КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2020 року в сумі 19179,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2020 року в сумі 19179,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 746,21 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 746,21 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично лише в частині вирішення позовних вимог до нього, як відповідача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 , у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.216-228) просив рішення суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження у справі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (т.с.1 а.с.229). Ухвалою апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року у цій справі задоволено, строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 у цій справі поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача у цій справі відкрито 06 травня 2024 року (т.с.1 а.с.243), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (т.с.1 а.с.244).
Оскільки, за змістом ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1.. ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є: 1 - справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - тобто, станом на 2023 рік 268400,00 грн. … Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення. До того часу Верховній Раді треба було привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ.
У зв'язку із чим, 19.06.2024 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» №3831-ІХ, яким внесла зміни: «... У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): 1) пункти 1, 2… частини шостої статті 19 викласти в такій редакції: "1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; …2) частину п'яту статті 274 викласти в такій редакції: 3) пункт 1 частини шостої статті 279 викласти в такій редакції: "1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб"; 4) частину першу статті 369 викласти в такій редакції: "1. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи". Крім того, в силу вимог п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19.06.2024 року, якій набрав законної сили з 19.07.2024 року, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Апеляційним судом встановлено, що дана справа в силу своєї ціни позову 54034,48 грн. (а.с.3, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн.) лишилась малозначною. Крім того, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в ній була подана і розгляд якої апеляційним судом не закінчено до набрання чинності цим законом 19.07.2024 року, а тому апеляційний суд продовжує апеляційний перегляд цієї справи у раніше визначеному порядку в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.1 а.с.244).
Позивач КОНЦЕРН «МТМ» та відповідач ОСОБА_2 не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, у період з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка - т.с.2 а.с.6). Також, має відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів апеляційного суду (11) взагалі.
В автоматизованому порядку суддею Бєлкою В.Ю. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв'язку з тривалою відпусткою останнього (т.с. 2 а.с. 7-8). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Встановлено, що позивач КОНЦЕРН «МТМ» та відповідач ОСОБА_2 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.
Відповідач ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до нього, як відповідача.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - лише в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до відповідача ОСОБА_1 .
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1), скасувати судове рішення … частково і …у відповідній частині закрити провадження у справі … (п. 4).
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково …та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В силу вимог ст. 377 ЦПК України: - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку … з закриттям провадження у справі … з підстав, передбачених ст. 255… Кодексу (ч.1).
За змістом ст. 255 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо… є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи позов позивача в оскаржуваній частині в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , керувався ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 64,68 ЖК України, ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та виходив із того, що позовні вимоги позивача до цього відповідача є лише частково обґрунтованими, так як відсутній солідарний обов'язок цього відповідача з іншим відповідачем у цій справі та частина позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01.10.2014 року по 01.03.2017 року знаходиться поза межами строку позовної давності, про застосування якої у цій справі просив цей відповідач.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині можна погодитись лише частково з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 року, виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено КОНЦЕРН «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж КОНЦЕРНУ «МТМ» (п. 1.2. Рішення).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.04.2011 року, виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву гарячої води визначено КОНЦЕРН «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж КОНЦЕРНУ «МТМ» (п. 1.2. Рішення).
Зазначені рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року та № 200 від 28.04.2011 року були офіційно надруковані у офіційному засобі масової інформації Запорізької міської ради - газеті «Запорізька січ» (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
Відповідно до п. 18 Правил «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (ст. 82 ч. 3 ЦПК України), плата за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення вноситься щомісячно.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна № 230257008 від 29.10.2020 р. (т.с. 1 а.с. 9), квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 - частина та ОСОБА_1 - частина (т.с.1 а.с.9).
Відповідно до ст. 68 ЖК України … власники зобов'язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач ОСОБА_1 , як співвласник вищезазначеної квартири (1/2), зобов'язаний своєчасно сплачувати фактично надані послуги позивача, та зокрема з централізованого опалення квартири - пропорційно до своєї частки у власності.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Пунктом 8 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 по справі 6-59цс13).
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між КОНЦЕРНОМ «МТМ» та ОСОБА_1 склалися фактичні договірні відносини.
Згідно ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник та наймач (орендатор) будинку, квартири - споживач послуг зобов'язаний, у тому числі сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житло-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що КОНЦЕРН «МТМ» надав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (довідка та розрахунок позивача т.с. 1 а.с. 7-8).
Споживач ОСОБА_1 зобов'язаний був оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-2954цс15).
За таких обставин, з урахуванням наведених норм права зобов'язання по оплаті послуг з централізованого постачання … гарячої води … несе користувач/власник житлового будинку, квартири, як споживач.
Відсутність між сторонами договору на надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання з ОСОБА_1 не є підставою для несплати за надані КОНЦЕРНОМ «МТМ» послуг, оскільки обов'язок оплати випливає із Закону.
Виходячи з наведених норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати послуги позивача, які фактично надані у вищезазначену квартиру, співвласником якої він є (1/2 частка).
Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затверджено наказом Міністерства розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 р. № 390, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.08.2012 р. № 1380/21692.
На офіційному сайті КОНЦЕРНУ «МТМ» міститься повна інформація про тарифи, що застосовуються для категорії споживачів «населення», вказана інформація загальнодоступною (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
КОНЦЕРН «МТМ» застосовує тарифи на теплову енергію, які розраховуються за алгоритмом відповідно до Постанови НКРЕКР № 528 від 31.03.2016 р. (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
Тарифи на послуги з централізованого опалення для населення КОНЦЕРНУ «МТМ», встановлені рішенням виконавчого комітету ЗМР, на опалювальну площу квартири № 64,4 м кв., кількість зареєстрованих осіб - 0 чол., що відповідає розрахунку, який надано позивачем (т.с. 1 а.с. 8).
Нарахування за послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_3 проводилося КОНЦЕРНОМ «МТМ» згідно встановлених норм споживання через відсутність в квартирі приладу обліку гарячої води (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду не надані).
Доводи відповідача ОСОБА_1 , що він не отримував послуги через те, що фактично не проживав у вищезазначеній квартирі у вказаний період, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги на підставі такого.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду у цій справі доказу його звернення до КОНЦЕРНУ «МТМ» із заявою про відключення від теплопостачання то/або гарячої води через його відсутність в квартирі, яка йому належить тощо.
Нарахування за теплову енергію виконані позивачем згідно до тарифів, встановлених рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради з розрахунку площі квартири - 64,4 м кв.
Нарахування за послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_3 проводилося згідно встановлених норм на одну особу через те, що в квартирі зареєстровано - 0 чол., що відповідає п. 21 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
Суд першої інстанції правильно вважав, що наданий стороною позивача, в обґрунтування його позовних вимог, розрахунок заборгованості складений з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць отримання споживачами централізованого опалення (т.с. 1 а.с.8), із зазначенням опалювальної площі, а тому правильно прийнятий судом першої інстанції та покладений в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи контррозрахунку відповідач ОСОБА_1 суду першої інстанції у цій справі не надав.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. Оплата періодичного платежу не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин боргу (постанова ВСУ від 22.03.2017 р. № 761/12553/15-ц, постанова Верховного Суду від 23.12.2020 № 127/23910/14-ц).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 13.11.2020 р. КОНЦЕРН «МТМ» подало вищезазначену позовну заяву, у тому числі із позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.10.2014 р. по 31.08.2020 р. (т.с. 1 а.с. 3).
Згідно з розрахунком позивача за період з 01.10.2014 р. по 31.08.2020 р. року спожито послуги з централізованого опалення та гарячого водовідведення в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 54 034,48 грн. Жодної оплати від відповідачів не надходило (а.с. 7-8).
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875- IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п.18,20 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. З урахуванням дати подачі позову - 13.11.2020 р., трирічний термін строку позовної давності діє у період з листопада 2017 р. по жовтень 2020 р.
Як вбачається з розрахунку заборгованості жодної оплати від відповідача ОСОБА_1 не надходило, тому переривання строку не відбувалося.
Однак, відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12. Відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діє по теперішній час, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 №540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача у цій справі (т.с. 1 а.с. 104-105) підлягав задоволенню за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року, та через те, що кожен з відповідачів є власником частини квартири, стягнення повинно бути зроблено не солідарно, а частково відповідно до частки ОСОБА_4 це становить 19179,57 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 у цій частині дублюють доводи його відзиву на позовну заяву позивача у цій справі (т.с. 1 а.с. 102-105), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі у цій частині, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в цій частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі у цій частині.
Разом із тим, ґрунтуються на цивільному процесуальному законі доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо невирішення судом першої інстанції у цій справі питання про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до нього.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Так, апеляційним судом на стадії вже апеляційного перегляду цієї справи було встановлено, що Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 07.07.2017 року вже був раніше виданий судовий наказ у справі ЄУН № 331/4558/17 (т.с. 1 а.с.224), за яким на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» вже було стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за фактично надані послуги з централізованого опалення у вищезазначену квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2014 року по 01.05.2017 року у розмірі 17464,23 грн., якій набрав законної сили 04.09.2017 року, є чинним на час перегляду цієї справи апеляційним судом (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та сторонами апеляційному суду не надані).
В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу … повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом ст. 175 ч. 3 п. 10 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, у порушення вимог ст. ст. 175 ч. 3 п. 10, 44 ч.1 ЦПК України саме позивач КОНЦЕРН «МТМ» у цій справі взагалі не повідомив суд першої інстанції у своєму вищезазначеному позові у цій справі (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні) про те, що ним вже було подано заяву та отримано судовий наказ суду у 2017 році до того самого боржника - ОСОБА_1 за період нарахування заборгованості з централізованого опалення за тією самою адресою квартири: АДРЕСА_1 , якій лише частково співпадає із предметом спору (періодом заборгованості) у цій справі, а саме: з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р.
А суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України самостійно, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, помилково не пересвідчився, зокрема в Єдиному державному реєстрі судових рішень тощо, у наявності (відсутності) будь-яких судових рішень інших судів між тими самими сторонами з приводу того самого предмету спору з тих самих підстав, які вже набрали законної сили та є чинними на час розгляду ним цієї цивільної справи.
Оскільки, якщо б суду першої інстанції у цій справі ще на стадії відкриття провадження у цій справі було відомо про вищезазначений судовий наказ відносно відповідача ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ», то він би на підстав п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України мав відмовити у відкритті провадження у справі в частині цього відповідача в частині стягнення заборгованості, за період, якій співпадає у цій справі із періодом, за який вже була стягнута ця заборгованість за вищезазначеним судовим наказом.
Однак, враховуючи, що суд першої інстанції цього не зробив на стадії відкриття провадження у цій справі, він міг це зробити також у подальшому, закривши провадження у справі у цій частині за результатами її розгляду по суті на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, за якою суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо… є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Проте, при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи встановлено, що суд першої інстанції помилково розглянув повторно по суті вищезазначені позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 за період, що співпадає, а саме: за період з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р., а тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій частині в порядку часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій справі лише в цій частині позовних вимог, а в іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції відносно відповідача ОСОБА_1 - лише зміні і лише в частині періоду та розміру вже правильно стягнутих заборгованості та судового збору , а саме із зазначенням періоду «з 02.05.2017 року по 31.08.2020 року» (розрахунок: період у позові з 01.10.2014 р. по 31.08.2020 р. - період у судовому наказі, за якій закрито провадження у цій справі,) та розміру заборгованості «18285,12 грн.» (розрахунок: загальна сума позову до 2-х відповідачів 54034,48 грн. - сума вимог за межами позовної давності 15675,35 грн. = 38359,13 грн./2 відповідачі = 19179,57 грн. - сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 - сума заборгованості за період, провадження за якій закрито у цій справі відносно ОСОБА_1 , - 894,44 грн.), а також судового збору «1778,52 грн.» (розрахунок: судовий збір, стягнутий з відповідача ОСОБА_1 судом першої інстанції за рішенням суду в оскаржуваній частині за подачу позову за суму заборгованості 19179,57 грн., звідси за суму заборгованості 18285,12 грн. судовий збір складає 746,21 грн. *18285,12грн./19179,57 грн. + судовий збір за апеляційну скаргу пропорційно сумі задоволених вимог 1067,11 грн., розрахунок: 746,21 грн. *150%/100%).
Оскільки, хоча в силу вимог ст. 258 ч. ч. 1 п. 4 ЦПК України судовими рішеннями є судові накази, проте звернення КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 із заявою про видачу вищезазначеного судового наказу у 2017 році не перериває строк позовної давності за заявленою у цій справі вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою у цій справі, що узгоджується із правовим висновком, викладеним ВП ВС у справі № 712/8916/17 у постанові від 07 липня 2020 року, якій є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині у цій справі в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р. у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову), якою провадження в оскаржуваній частині в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р. у цій справі у цій справі слід закрити; в іншій оскаржуваній частині в частині вирішення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року у цій справі в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 слід змінити, зменшивши період та розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, вказавши період «з 02.05.2017 року по 31.10.2020 року» та розмір заборгованості «18285,12 грн.», а також розмір судового збору «1778,52 грн.»
В іншій частині в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Оскільки, матеріали цієї справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 при подачі суду першої інстанції вищезазначеної заяви про перегляд заочного рішення та подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду діяв також в інтересах іншого відповідача ОСОБА_2 (довіреність чи інші повноваження останнього у цій справі відсутні та відповідачем ОСОБА_1 апеляційному суду не надані).
Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити учасникам цієї справи, що відповідач ОСОБА_2 , в разі незгоди із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МТМ» до неї, не позбавлена права у подальшому самостійно оскаржувати останнє у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 255, 367-369, 371-372, 374-377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині у цій справі в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р. у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій частині нове судове рішення (прийняти постанову), якою провадження в оскаржуваній частині в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2014 р. по 01.05.2017 р. у цій справі у цій справі закрити.
В іншій оскаржуваній частині в частині вирішення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2022 року у цій справі в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 змінити, зменшивши період та розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, вказавши період «з 02.05.2017 року по 31.08.2020 року» та розмір заборгованості «18285,12 грн.», а також розмір судового збору «1778,52 грн.»
В іншій частині в частині вирішення позовних вимог КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 10.09.2024 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Бєлка В.Ю.Подліянова Г.С.