Справа № 307/3381/18
03.09.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: адвоката - ОСОБА_5 , прокурора - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/184/21 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працює, судимості не має,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Арешт майна - автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , який накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року - скасовано.
Речові докази: правий жіночий зимовий чобіт, уламки деталей, уламки деталей, уламки дзеркала, уламки деталей, металеві та пластмасові уламки, які зберігаються в Тячівському РВП ГУНП в Закарпатській області, - знищити, два мобільні телефони марки "Iphone", які зберігаються в Тячівському РВП ГУНП в Закарпатській області, - повернути ОСОБА_8 , автомобіль "Volkswagen" моделі "Caddy", номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , - повернути ОСОБА_7 , а DVD-R диск № CDPR47G-GSMWP03-1239T409, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 3 575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок судових витрат за проведення експертизи.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , 19 грудня 2017 року, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Volkswagen" моделі "Caddy", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням "Мукачево-Рогатин-Львів", в с. Нижня Апша, по вул. Борканюка, в напрямку смт. Солотвино Тячівського району, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку що склалася, внаслідок чого, навпроти будівлі №2 магазину ПП "Пітіку", вказаної вище вулиці, допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8 , яка в той час перетинала проїжджу частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху вказаного автомобіля. Внаслідок наїзду, малолітню ОСОБА_8 по інерції відкинуло на смугу зустрічного руху, де в той час на її тіло в лежачому положенні відбувся наїзд невстановленим досудовим розслідуванням легковим автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку відносно руху автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Caddy", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , згідно висновків судово-медичної експертизи №246 від 21 грудня 2017 року, комісійної судово-медичної експертизи №38 від 17 липня 2018 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи №47 від 10 жовтня 2018 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: саден зовнішньо-бокової поверхні правої гомілки з утворенням смугастих саден у вказаній ділянці тіла, садно правої верхньої кінцівки, саден шкіри обличчя та тильної поверхні кистей, перелому четвертого і восьмого ребер, вдавленого перелому лобної кістки з права, перелому кісток основи черепа, що проходить через потиличну кістку, праву скроневу кістку, по задній черепній ямці у вигляді неправильного кільця; вдавленого (трикутної форми) закритого перелому лобної кістки справа; закритих прямих переломів 4 і 8-го ребер справа по парахребетовій лінії; забій головного мозку на рівні стовбурових структур; обширні забійно-рвані скальповані рани верхньої ділянки лівого стегна та сідниці, ділянки правого кульшового суглобу; множинні смугасті садна обличчя обох кистей по тильній поверхні, правого плеча і передпліччя по зовнішній поверхні, на передньо-зовнішніх поверхнях обох гомілок. Первинний контакт зовнішньо-боковою поверхнею правої гомілки пішохода ОСОБА_8 , що перебувала у вертикальному чи близькому до нього положенні, з лівою передньо-боковою поверхнею облицювання автомобіля "Volkswagen" моделі "Caddy" з утворенням смугастих саден у вказаній ділянці тіла, ротація і ковзання правої верхньої кінцівки та перелому 4 і 8 ребер від співудару з боковим дзеркалом. Внаслідок цього відбулось відкидання тіла та падіння на підлеглі покриви дороги з утворенням вдавленого перелому лобної кістки справа, саден шкіри обличчя та тильної поверхні кистей. В результаті контакту виступаючих елементів днища невстановленого досудовим розслідуванням автомобіля з ділянкою сідниць (тазу) потерпілої, що перебувала в лежачому положенні долінець в напрямку осі хребта знизу догори, утворилися - перелом кісток основи черепа (неправильної кільцеподібної форми), забій стовбурових структур головного мозку, скальпованої рани в ділянці лівого стегна та сідниць, правого кульшового суглобу. Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток основи черепа, вдавленого перелому лобної кістки та забою стовбурових структур головного мозку згідно пункту 2.1.1. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя. Безпосередня причина смерті ОСОБА_8 настала в наслідок поєднаної травми голови у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу із забоєм головного мозку. Всі виявленні на тілі потерпілої ОСОБА_8 тілесні ушкодження знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілої, і заподіяні внаслідок дії тупогранних та тупих предметів, з прикладанням значної сили, можливо і при ударі об такі під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19 грудня 2017 року. Невиконання водієм ОСОБА_7 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, а саме смертю ОСОБА_8 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуваний вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим і підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок скасувати та постановити новий вирок яким ОСОБА_7 виправдати.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності потерпілої сторони, неявка якої, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: потерпіла сторона належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від них не надходило.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 404 КПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.
Однак, суд першої інстанції, обмежившись простим перерахуванням доказів, досліджених в судовому засіданні, не проаналізувавши їх зміст, не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення.
Також слід звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження вироку суду, а суд вищої інстанції - переглянути його.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
А в даному обвинувальному акті, всупереч п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які встановлені в процесі досудового розслідування, а також, в обвинувальному акті, відсутній такий елемент, як формулювання обвинувачення, а замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що в свою чергу є неприпустимим.
Так, в обвинувальному акті невірно та не об'єктивно в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України викладено фактичні обставини кримінального правопорушення зокрема: в обвинувальному акті зазначено те, що первинний контакт зовнішньо-боковою поверхнею правої гомілки пішохода ОСОБА_8 , що перебувала у вертикальному чи близькому до нього положенні, з лівою передньо-боковою поверхнею облицювання автомобіля "Volkswagen" моделі "Caddy" з утворенням смугастих саден у вказаній ділянці тіла, ротація і ковзання правої верхньої кінцівки та перелому 4 і 8 ребер виникли від співудару з боковим дзеркалом. Внаслідок цього відбулось відкидання тіла та падіння на підлеглі покриви дороги з утворенням вдавленого перелому лобної кістки справа, саден шкіри обличчя та тильної поверхні кистей і відповідно до висновків судово-медичної експертизи №246 від 21 грудня 2017 року, комісійної судово-медичної експертизи №38 від 17 липня 2018 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи №47 від 10 жовтня 2018 року відносяться дані тілесні ушкодження до легких з короткочасним розладом здоров'я, середньої ступені тяжкості та тяжких, а в результаті наїзду на ОСОБА_8 невстановленого автомобіля остання отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток основи черепа, забою стовбурових структур головного мозку які і стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 .
Дії ОСОБА_7 слідством було кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, хоча смерть потерпілого настала від тілесних ушкоджень спричинених «невстановленим слідством автомобілем».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у судовому засіданні після виконання підготовчих дій, відповідно до ст.349 КПК України судом та учасниками судового засідання було визначено обсяг доказів та порядок їх дослідження, про що суд постановив свою ухвалу. Так відповідно до ухвали суду від 05.12.2018 року було визначено наступний порядок, дослідження доказів, а саме: допит потерпілих, допит свідків, дослідження письмових доказів та дослідження речових доказів, допит обвинуваченого.
Однак, не дивлячись на постановлену ухвалу, не беручи до уваги, що жодною із сторін не заявлялось клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів, або відмову від дослідження таких - суд не дослідив речові докази у справі, чим порушив право обвинуваченого на об'єктивний розгляд справи.
У вироку суд посилається, як на докази вини ОСОБА_7 , на протокол огляду місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 19 грудня 2017 року ділянки вулиці Борканюка біля будинку № 6 в с. Нижня Апша та фото таблицю.
Даний протокол огляду місця події не містить інформації, яка би підтверджувала вину ОСОБА_7 чи спростовувала би її. Під час огляду місця події були залучені поняті, яким їх права, як понятих передбачені ст. 127 КПК України, не роз'яснені. Окрім того до протоколу огляду місця події не занесений, з ним не ознайомлений та ним не підписаний - обвинувачений ОСОБА_7 який слідчим був залучений до огляду місця події та який безпосередньо приймав участь в огляді місця події, що підтвердив і допитаний як свідок в судовому засіданні ОСОБА_9 , чим було грубо порушено його право на захист та вимоги ст.104 КПК України відповідно до якої протокол підписують всі учасники які брали участь у проведенні процесуальної дії.
Відповідно до ст.105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію до протоколу долучається додатки, таким додатком можуть бути фототаблиці. Додатки до протоколу повинні бути належним чином виготовлені, а також засвідчені підписами слідчого та інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків, та як бачимо до даного протоколу додано фототаблицю, на яку як доказ посилається суд у вироку, яка не підписана не тільки понятими та обвинуваченим, а навіть і самим слідчим, як і не містить і яких небудь пояснень окрім того що вона є « фототаблицею до протоколу огляду місця події в с.Нижня Апша по вул. Борканюка».
На протокол проведення слідчого експерименту від 10-11 травня 2018 року, який було проведено на місці події за участю потерпілого ОСОБА_10 , його представника ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_12 , статиста ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 з використанням автомобіля «Форд-коннект» у ході якого було встановлено швидкість руху автомобіля, що рухався в зустрічному напрямку до автомобіля ОСОБА_18 , відстань яку він проїхав, місце наїзду на пішохода, темп його руху та момент виникнення небезпеки для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 .
Так в описовій частині протоколу слідчий зазначає, що з потерпілим ОСОБА_19 , його представником ОСОБА_11 та двома понятими ОСОБА_20 та ОСОБА_21 знаходились в кабінеті ПП «ОСОБА_31», в той час як спеціаліст ОСОБА_12 та поняті ОСОБА_22 та ОСОБА_23 знаходились в статистичному автомобілі «Форд-коннект», на якому під керуванням понятого ОСОБА_17 рухались в напрямку смт. Солотвино-м.Тячів на ближньому світлі фар і в момент коли в кадрі відеокамери з'явилась передня частина автомобіля, статистичний автомобіль зупинився і дане місце було позначено під №1, а в момент коли на моніторі камери зникають задні габарити статистичного автомобіля дане місце позначено під №2, при цьому вимірами встановлено, що дана відстань складає - 60 метрів і дану відстань зафіксований на відеокамері невстановлений автомобіль долає за 3 сек., і таким чином слідчий приходить до суб'єктивного висновку, що швидкість даного автомобіля складала - 72 км./год. хоча, відповідно до висновків судово-автотехнічної експертизи № 5373 від 17.01.2019 року, яка додана стороною захисту та проведена з врахуванням висновку № 5374 компютерно-технічної експертизи від 13.11.2018 року швидкість даного автомобіля могла складати біля 61-64 км/год, і аж ніяк - 72 км/год.
Таким чином, слідчий виходячи із не об'єктивно встановленої швидкості в 72 к/год визначив і відстань, на якій знаходився невстановлений слідством автомобіль, що рухався на зустріч автомобілю ОСОБА_24 , від лінії виходу пішохода на проїздну частину дороги, у - 80 метрів, поділивши при цьому даний участок на 4-й відрізки по 20 метрів, хоча якщо виходити з об'єктивно встановленої швидкості даного автомобіля то від лінії виходу пішохода на проїздну частину дороги відстань складала - 67,6 - 71,1 метра і ділячи дану відстань на участки повинен був визначити їх не в 20 м., а в- 16,9 м.- 17,7 м.
Після чого слідчий зазначає, що місце наїзду автомобіля "Volkswagen" моделі "Caddy" знаходилось на його смузі руху на відстані 0,3 м. від роздільної смуги, що поділяє транспортні потоки, та на відстані 4,8 метрів від лівого краю дороги в напрямку руху автомобіля ОСОБА_24 при цьому визначає темп руху пішохода дівчини у віці 11 років з темпом руху «швидка хода» - 5,8 км/год або 1,6 м/сек., визначивши, що дану відстань пішохід подолала за 3 сек., а швидкість руху автомобіля "Volkswagen" моделі "Caddy" - 16,7 м/с.
Неправильність встановлення вказаного вище часу протягом якого потерпілий перетинав проїздну частину знаходиться в прямому зв'язку із невірними, неточними та необ'єктивними висновками автотехнічних експертиз, які використали вихідні дані з протоколу відтворення обставин та обстановки події, а також постанов слідчих про призначення експертиз, які використовували дані з цих же джерел, що призвело до хибних висновків щодо самої події та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення зокрема.
Із матеріалів справи не зрозуміло на якій підставі слідчий використав в якості статистичного автомобіля автомобіль марки «Форд-конетт», якщо слідством марку та модель автомобілів, що рухались в зустрічному з ОСОБА_7 напрямку не встановлено. При цьому не зазначено державні реєстраційні знаки даних статистичних автомобілів, що само по собі викликає сумніви у їх використанні чим порушено вимоги ч.6 ст.240 КПК України, відповідно до якої слідчий про проведення слідчого експерименту складає протокол у якому докладно викладає умови і результати такого експерименту.
Крім того встановлено, що при проведенні слідчого експерименту слідчим не використано автомобіль "Volkswagen" моделі "Caddy", д.н.з. НОМЕР_2 , на якому скоєний наїзд на пішохода, на який накладений арешт та який знаходиться на відповідному зберіганні і системи якого ( світлова, ходова, ОСОБА_25 ,) відповідно до висновку експерта в працездатному стані.
При проведенні слідчого експерименту слідчий залучив в якості статиста ОСОБА_13 - 1986 р.н., хоча потерпілою ( пішоходом) в даному кримінальному провадженні є малолітня ОСОБА_8 - 2006 року народження.
Встановлено, що в ході слідчого експерименту слідчим, який мав таку можливість, (що підтвердив і допитаний в судовому засіданні експерт автотехнік ОСОБА_12 ), не визначено відстань, яку подолала пішохід ОСОБА_26 в зоні оглядовості камери відеоспостереження, та час за який вона подолала дану відстань, а тому слідчим безпідставно взяті довідникові дані про швидкість пішохода дівчини у віці 11 років з темпом руху швидка хода - 5,8 км/год, чим порушено вимоги ч.2 ст.9 КПК України відповідно до якої «...слідчий зобов'язаний всебічно, повно, і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті що виправдовують підозрюваного...».
Слідчий експеримент проведено в порушення вимог ч.4 ст.223 КПК України в період часу з 22 год. 30 хв. до 04 год. 20 хв., що заборонено відповідно до вимог КПК.
Під час слідчого експерименту, слідчий використовує відеокамеру встановлену на електричному стовпі, який розташований на автомобільній ділянці приватного підприємства ПП «Пітіку», яка частково направлена в бік проїзної частини автодороги, при цьому стороною обвинувачення не надано жодного доказу які б були досліджені в судовому засіданні, або містились в матеріалах провадження, що відеозапис місця ДТП від 19.12.2017 року отриманий саме з відеокамери, яка слідчим використана під час слідчого експерименту, як і не надано доказів, що на момент проведення слідчого експерименту, а це 10-11.05.2018 року майже через 5-ть місяців місце її розташування, положення, кут нахилу не змінювався та залишався таким же.
Проведений слідчий експеримент не відповідає і вимогам Методичного посібника «Про проведення експериментів по визначенню видимості при дослідженні ДТП скоєних в темну пору доби» затвердженого Наказом Міністерства Юстиції «Про затвердження переліків рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз» від 30.07.2010 року № 1722/5, відповідно до яких :
-в ході слідчого експерименту використовуються (за неможливості в зв'язку з пошкодженням використання транспортних засобів, що приймали участь в ДТП - однотипні, з відповідністю зовнішніх світлових приборів по регулюванні фар, по потужності ламп, по ступеню забруднення стекол фар, що може вплинути на видимість;
-для визначення загальної видимості в напрямку руху автомобіля, від стоячого транспортного засобу вперед відправляється статист з світоповертувачем (а якщо не має останнього ) то з листом білої писчої бумаги складеної пополам по довжині який проносить на висоті 15-20 см над проїздною частиною дороги періодично повертаючи його ребром або площиною до водія спостерігача; (жоден із учасників слідчого експерименту будучи допитаними в судовому засіданні не дали покази, що хтось із них залучався до даного експерименту по визначенню загальної видимості в напрямку руху);
- при визначенні конкретної видимості участок на якому появляється можливість розпізнати силует пішохода необхідно поділити на дві частини, що буде відповідати шляху за 0,5 сек або на 4 частини що буде відповідати шляху за 0,25 сек і послідуюче переміщення транспортного засобу та перешкоди на відповідні його частини, для більш точного визначення відстані конкретної видимості пішохода.
Наявність даних порушень допущених слідчим при проведенні слідчого експерименту підтвердили в своїх показах і допитані в якості свідків учасники слідчого експеременту, а саме, поняті: ОСОБА_14 ,(родич потерпілого ОСОБА_8 двоюрідний брат), ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , який заявив що на слідчому експерименті був за кермом статистичного автомобіля, поряд з ним знаходився слідчий, який давав йому команду коли зупинятись, коли рухатись, в автомобілі більше нікого не було, (хоча в протоколі слідчого експерименту слідчий відмічає, що в автомобілі знаходились поняті ОСОБА_27 та ОСОБА_23 ), всі виміри проводив спеціаліст з працівниками поліції.
Окрім того, як доказ скоєння ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано висновок експерта № 9819 від 07.08.2018 року виконаний за постановою слідчого про призначення судово-автотехнічної експертизи від 01.06.2018року.
У своїй постанові про призначення судово-автотехнічної експертизи слідчий задає вихідні дані отримані ним в результаті проведеного слідчого експерименту від 10-10 .05.2018 року та протоколу огляду від 26.04.2018 року, які самі по собі є недопустимими доказами так як отримані не в порядку передбаченому КПК України і дані вихідні експерт використовує в своїй експертизі.
На підстві цих вихідних даних і була призначена судово-автотехніча експертиза висновок якої як доказ скоєння ОСОБА_24 значеного кримінального правопорушення надано стороною обвинувачення.
Суд у вироку посилаючись як на належний доказ на висновки вищеназваної експертизи, не бере до уваги, що окрім інших порушень які ставляться у вину обвинуваченому, експертом зазначено що, і з боку потерпілої ОСОБА_8 також було допущено ряд порушень правил дорожнього руху, на що звертала увагу суду і сторона захисту, а це зокрема порушення п.п. 4.4,4.7,4.8,4.10 та п.4.14(а,б) ПДР України.
Так згідно п.4.4,4.7,4.8,4.14(а,б) ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у небезпеки. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних, що стоять, та будь-яких об'єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
А відповідно до п. 4.14 пішоходам забороняється виходити на проїздну частину дороги, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину в тому числі і на пішохідний перехід.
Що стосується висновків судово-медичних експертиз: №246 від 21 грудня 2017 року, комісійної судово-медичної експертизи №38 від 17 липня 2018 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи №47 від 10 жовтня 2018 року, на які посилається сторона обвинувачення та які і лягли в основу як обвинувачення, так і вироку суду, зазначено що в результаті первинного контакту зовнішньо-боковою поверхнею правої гомілки пішохода ОСОБА_8 , що перебувала у вертикальному чи близькому до нього положенні, з лівою передньо-боковою поверхнею облицювання автомобіля "Volkswagen" моделі "Caddy" з утворенням смугастих саден у вказаній ділянці тіла (відносяться до легких тілесних ушкоджень), в результаті ротації і ковзання правої верхньої кінцівки від співудару боковим дзеркалом отримала переломи 4 і 8 ребер (відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості), внаслідок чого відбулось відкидання тіла та падіння на підлеглі покриви дороги з утворенням вдавленого трикутної форми перелому лобної кістки справа (відноситься до тяжких тілесних ушкоджень), хоча відповідно до висновків експерта ОСОБА_28 , вдавлений трикутної форми перелом лобної кістки справа спричинений твердим тупим предметом з обмеженою поверхнею дії. Такого характеру перелом міг бути спричинений при ударі та здавлені лобною областю голови у виступаючий твердий предмет дрожнього покриття, можливо камінь. Судячи з його характеру, експерт вважає, що даний перелом виник як наслідок первинного удару виступаючими деталями днища невстановленого автомобіля у задню поверхню голови, а саме потиличну область.
Як слідує з матеріалів справи, дані висновки експертиз були більш детально роз'яснені допитаними в судовому засіданні експертами ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які в заявили суду, що тілесні ушкодження отримані в результаті контактування потерпілої з автомобілем ОСОБА_7 відносяться до легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_30 не знаходяться, а всі інші тілесні ушкодження виявлені на тілі потерпілої отримані нею в результаті переїзду її невстановленим автомобілем і безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 слід вважати відкриту черепно-мозкову травму з переломом кісток черепа та забоєм головного мозку, які виникли внаслідок вторинного контактування потерпілої з невстановленим автомобілем.
Разом з тим суд формально навів у вироку докази, які були покладені в основу вироку, зазначив, що вони є належними і допустимими. Проте, жодних відповідей на доводи сторони захисту щодо недопустимості конкретних доказів суд не навів, натомість, зазначив, що вони є належними і допустимими, пославшись на відповідність усіх доказів вимогам ст. 86 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду щодо винуватості обвинуваченого, у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, і в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не проаналізував і не вмотивував у вироку показання допитаних в судовому засіданні осіб.
Аналогічної позиції дійшов і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, виклавши її у постановах від 21.03.2024 (справа № 303/5635/21, провадження № 51-5169 км 23), від 31.01.2023 (справа № 688/2017/15-к,провадження № 51-2573км21), від 03.05.2023 (справа № 443/2309/13-к, провадження № 51-1319км23), де, окрім іншого, зазначено про обов'язок суду проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого.
Зазначені порушення КПК України, на думку апеляційного суду, перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому це порушення визнається судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке передбачено ч. 1 ст. 412 КПК України.
Водночас згідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких слідує, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 9 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
За наявності зазначеного вище допущеного судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, вирок суду не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Оскільки порушення вимог кримінального процесуального закону було допущене у ході судового розгляду в суді першої інстанції і саме цей суд має повноваження на вчинення процесуальних дій, направлених на усунення порушень, на які вказано вище, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону в ході апеляційного розгляду справи.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, проаналізувати докази у кримінальному провадженні, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх достовірність, допустимість та достатність, з урахуванням положень, передбачених ст. 17, 23, 94, 95 КПК України, з дотриманням прав учасників процесу, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника і в залежності від здобутого постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - скасувати, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді