Справа № 464/6125/24
пр.№ 1-кс/464/1256/24
06 вересня 2024 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 06 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141410000847 за ч.3 ст.289 КК України,
Слідчий СВ відділу поліції № 2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 під час досудового розслідування кримінального провадження звернулася до слідчого суду Сихівського районного суду м.Львова із клопотанням, погодженим із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Клопотання подано із дотриманням положень ст.171 КПК України.
При розгляді клопотання у суді прокурор таке підтримав, а підозрюваний та його захисники проти задоволення такого заперечили з підстав неналежності зазначеного у клопотанні майна до кримінального провадження.
Вирішуючи ініційоване органом досудового розслідування клопотання, слідчий суддя заслухавши учасників справи та дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Відділом поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 06 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141410000847 за ч.3 ст.289 КК України.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2024 року приблизно о 22.30 год невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила незаконне заволодіння транспортного засобу марки «Toyota» номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, чим завдала ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 450000 гривень. 06 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
У відповідності до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, у порядку ст.208 КПК України, у ОСОБА_4 вилучено: джинси чорного кольору з розрізами на колінах; сіру футболку; кросівки сіро-зеленого кольору; мобільний телефон марки Сігма X-treme PQ55 з сім-картою оператора Лайфселл НОМЕР_2 ; сумочку на пояс чорного кольору.
Згідно із заявою ОСОБА_4 від 06 вересня 2024 року останнім добровільно надано для долучення до матеріалів кримінального провадження: окуляри в чохлі синього кольору та рюкзак чорного кольору.
Постановою слідчого від 06 вересня 2024 року усе перелічене майно визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження в якості таких.
Згідно із ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арешт є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів. У даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу (ч.2, ч.3 ст.170 КПК України).
Виходячи із приписів ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок кримінального правопорушення.
При застосуванні норм права у порядку ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слідчий суддя ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 березня 2023 року у справі № 363/2043/20, згідно з якою спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном. Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Беручи до уваги обставини кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння транспортним засобом та зважаючи на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя доходить до висновку щодо наявності достатніх підстав для накладення арешту на вилучене у підозрюваного та ним добровільне видане майно з метою його збереження. Існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що це майно відповідає критеріям речових доказів, наявні ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Наведеним спростовуються доводи захисту щодо заперечення арешту майна, адже такий захід забезпечення кримінального провадження запобігатиме можливості протиправного впливу на майно, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Для ефективного проведення слідства та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження орган досудового розслідування має необхідність у збереженні цього майна у стані безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення до встановлення його фактичних обставин. У даному випадку обмеження права власності є розумними та співрозмірними із потребами кримінального провадження.
Слідчий суддя роз'яснює положення ч.4 ст.174 КПК України, за якими арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Накладення арешту на майно із забороною відчуження, користування та розпорядження є виправданим, такі способи обтяження спрямовані на його збереження як речових доказів та є такими, що будуть сприяти меті його застосування.
Слідчим та прокурором доведено доцільність арешту майна, підстави для відмови у задоволенні клопотання, а також відомості та докази, які б беззастережно спростовували даний висновок, відсутні.
Керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 369-372, 532 КПК України,
задоволити клопотання слідчого про арешт майна.
Накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном:
джинси чорного кольору розрізами на колінах;
сіру футболку;
кросівки сіро-зеленого кольору;
мобільний телефон марки Сігма X-treme PQ55 з сім-картою оператора Лайфселл НОМЕР_2 ;
сумочка на пояс чорного кольору;
окуляри в чохлі синього кольору;
рюкзак чорного кольору.
У порядку ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 8.30 год 10 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9