Справа № 450/2500/24 Провадження № 2/450/1522/24
"27" червня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Репак Віталій Валерійович до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне відшкодування страхового відшкодування, -
представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 21 377, 74 грн., з яких: 17 916, 83 грн. - пеня у зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування за період з 11.08.2023 року по 28.04.2024 року в розмірі 17 916, 83 грн.; 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 11.08.2023 року по 28.04.2022 року в розмірі 1 596, 97 грн.; інфляційні збитки за період з 11.08.2023 року по 28.04.2024 року в розмірі 1 863, 94 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 968, 96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 10.10.2022 року о 15:45 год. по АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Citroen Jumper, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч на перехресті рівнозначних доріг, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з позивачем, ОСОБА_1 , який керував автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_2 та рухався в зустрічному напрямку, виконуючи поворот праворуч. Внаслідок зіткнення транспортний засіб марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що в свою чергу призвело до того, що ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.12.2022 року (справа N?450/3466/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Додає, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахованою не була. 26.10.2022 року позивач, як потерпіла особа, направив на адресу МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування. 09.01.2023 року МТСБУ надіслало позивачу лист, яким повідомило, що відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування позивача та відмовило у відшкодуванні шкоди. ОСОБА_1 було подано до Пустомитівського районного суду Львівської області позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування, пені, 3% річних за користування грошовими коштами. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.11.2023 року у справі N? 450/4081/23 позов до МТСБУ, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задоволено. Стягнуто на користь позивача страхове відшкодування в розмірі - 74 251, 79 грн.; пеню у зв?язку із простроченням виплати страхового відшкодування в розмірі - 18 410, 36 грн.; 3 % річних в розмірі - 1 299, 91 грн.; інфляційні збитки в розмірі - 3 401, 04 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 24.04.2024 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.11.2023 року - залишено без змін. Рішення виконано відповідачем лише 29.04.2024 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.06.2024 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк відповідач не надала суду відзиву на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 г ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.11.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник адвокат Репак Віталій Валерійович, до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі - 74 251, 79 (сімдесят чотири тисячі двісті п?ятдесят одну гривню 79 копійок) грн.; пеню у зв?язку із простроченням виплати страхового відшкодування в розмірі - 18 410, 36 (вісімнадцять тисяч чотириста десять гривень 36 копійок) грн.; 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 10.01.2023 року по 10.08.2023 року в розмірі - 1 299, 91 (одну тисячу двісті дев?яносто дев?ять гривень 91 копійок) грн.; інфляційні збитки за період з 10.01.2023 року по 10.08.2023 року в розмірі - 3 401, 04 три тисячі чотириста одну. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн. та судовий збір у розмірі 1 073, 60 (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) грн. Дане рішення набрало законної сили 24.04.2024 року та було виконано 29.04.2024 року згідно довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» від 03.05.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного суду від 24.04.2024 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.11.2023 року - залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначив позивач про виплату страхового відшкодування його представник звернувся до відповідача 26.10.2022 року.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З урахуванням того, що виплати страхового відшкодування позивач отримав лише 29.04.2024 року просить суд стягнути санкції, починаючи з 11.08.2023 року (кінцева дата нарахування у справі № 450/4081/23) по 28.04.2023 року (день, що передує фактичній виплаті).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату) (частина перша статті 990 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Що стосується зобов'язальних правовідносин щодо сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних то, ці правовідносини регулюються положеннями статті 611 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких за порушення зобов'язань настають правові наслідки у вигляді неустойки (пені), а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначає Верховний Суд України в аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, судам слід враховувати, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується лише до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія статті 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є трудовими, сімейними, а регулюються нормами ЦК України, а тому наявні підстави для застосування статті 625 ЦК України.
Варто відмітити, що у своїй постанові від 20.01.2016р. у справі № 6-2759цс15 та від 02.03.2016р. Верховний Суд України доходив висновку про те, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України); дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Проте, 16.05.2018р. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на грошове зобов'язання, пов'язане із довготривалим невиконанням рішення суду (за несвоєчасне виконання вироку суду в частині цивільного позову про стягнення матеріальних збитків і відшкодування моральної шкоди), вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у:
Постанові від 20.01.2016 р. у справі № 6-2759цс15 (постанова № 6-2759цс15), який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України);
Постанові від 02.03.2016р. у справі N 6-2491цс15 (постанова N 6-2491цс15), який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Натомість Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16.05.2018р. по справі № 686/21962/15-ц та від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17, дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до ухвалення рішення суду, так і після його ухвалення.
З наведеного слідує, що позивачем цілком підставно заявлено цей позов до страховика, який прострочив виконання зобов'язання, яке є грошовим, адже виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Щодо строків позовної давності суд зазначає.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
26.04.2017р. Верховний Суд України у справі №3-1522гс16 сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов'язання. Так, було зазначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 29.04.2024 року (дата перерахування коштів на рахунок позивача) і є датою, коли зобов'язання припинилося.
Отже, законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Відповідачем не представлено розрахунку відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу, а тому суд приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ч. 2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ст. 141 ч. 2 п. 1 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат, стороною позивача надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 12/1 від 03.05.2024 року, укладений з АБ «Віталія Репака», заявою про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та розрахунком № 1 за правничі послуги на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 12/1 від 03.05.2024 року на суму: 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 256, 258, 261, 267, 524, 533 - 535, 625, 611, 979, 988 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12, 81, 133, 141, 258-259, 263-265,273, 351-355, 430 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Репак Віталій Валерійович до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне відшкодування страхового відшкодування, - задоволити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), страхове відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу в розмірі 1 863,94 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят три гривні 94 копійки), пеню в розмірі 17 916, 83 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень 83 копійки) та 3% річних в розмірі 1 596,97 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість гривень 97 копійок).
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) сплачених судових витрат та 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.06.2024 року.
СуддяІ. І. Мельничук