Єдиний унікальний номер 448/1261/24
Провадження № 3/448/673/24
09.09.2024 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Держави Ізраїль, проживаючого у готелі за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого (згідно протоколу),
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10,63 Конституції України особі роз'яснено, захисник - адвокат Михайлевський Ю.Р.;
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи
1. 11.07.2024 року до Мостиського районного суду Львівської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№154223 від 04.07.2024 за ч.1 ст.204-1 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 04 липня 2024 о 09 год. 30 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, на виїзд з України під час прикордонного контролю осіб прикордонним нарядом «Перевірка документів» виявлено гр. Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , який пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 26.06.2024. В процесі перевірки документів даного громадянина відбулося спрацювання БД «ГАРТ-1П» (БД 1-11, порушення терміну реєстрації). В ході перевірки інформації по БД «Ризик» встановлено, що ОСОБА_1 являється гр. України та перетинав державний кордон на в'їзд в Україну 09.05.2024, пред'явивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Своїми діями гр. України ОСОБА_1 вчинив спробу перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, чим порушив вимоги ч. 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підпункту 1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, вчинивши правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь в справі про адміністративне правопорушення
2. Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому заперечив. Пояснив, що з 2001 року виїхав в Ізраїль з дружиною. Зазначив, що з 2001 року є знявся з місця реєстрації проживання, був виключений з військового обліку. Повертався в Україну на тимчасовій основі виключно для відвідування родичів та для їх підтримки в період війни. Просив закрити справу за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
3. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Михайлевський Ю.Р.вказав про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що надані ОСОБА_1 при перетині кордону України документ, а саме закордонний паспорт громадянина Ізраїлю, виданий уповноваженим органом Ізраїлю, є діючим офіційним непідробленим документом. Вказав, що чинним законодавством України не передбачено повноважень ДПСУ зобов'язувати особу надавати інший документ, ніж той, що пред'явлений особою для перетину кордону, а працівники прикордонної служби позбавлені можливості здійснити перевірку будь-якого іншого документу, який не був наданий безпосередньо особою при проходженні паспортного контролю. Вказав, що відповідальність за наявність подвійного громадянства законодавством України не передбачена. Також зазначив, що в справі відсутні належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. З цих підстав вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за спробу незаконного перетину державного кордону суперечить вимогам закону, а тому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Подав письмове клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, яке долучене до матеріалів справи.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази
4. У даній справі відносно ОСОБА_1 про вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення в судовому засіданні досліджено такі докази:
4.1. протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №154223 від 04.07.2024, в якому у розділі пояснення особи вказано, що «з протоколом не згідний, я є громадянином Ізраїля більше 23 років, проживаю за кордоном, вчинив все для відмови від громадянства, здав український паспорт» (а.с.4):
4.2. рапорт молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) сержанта ОСОБА_5 від 04.07.2024 (а.с.4).
4.3. рапорт начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_6 від 04.07.2024 (а.с.5);
4.4. копію паспорта громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 26.06.2024 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) з перекладом на українську мову (а.с.36-40);
4.5. копію паспорта громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий 20.02.2018(дійсний до 19.02.2023) на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (а.с.41-47);
4.6. витягом з бази даних Державної міграційної служби України «Особова картка» на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7);
4.7. копія витягу з підсистеми БД «Ризик» (а.с.8);
4.8. копія посвідчення особи Держави Ізраїль №14441937, видане 03.02.2013, та додаток до нього з перекладом на українську мову (а.с. 48-53);
4.9. копія довідки від 27.12.2022 про перебування на консульському обліку, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль з 27.12.2022 (а.с.54).
ІV. Застосоване Судом законодавство та Висновки Суду
А. Загальні принципи
5. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
6. Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
7. Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
8. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
9. Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
10. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
11. Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
12. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
13. У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
14. Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
15. За загальним правилом, відповідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
16. При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
17. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
18. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
19. Диспозицією ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади.
20. Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави. Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
21. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
22. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
23. Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Б. Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП
24. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
25. При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
26. Враховуючи те, що диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП в даній справі передбачає адміністративну відповідальність за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, саме ці обставини необхідно встановити Суду, яка є об'єктивною стороною даного адміністративного правопорушення.
27. Крім того, юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
28. Отже, склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону правопорушення.
29. Повнота і цілісність цієї системи є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є правопорушенням.
30. Як вбачається з протоколу, діяння ОСОБА_1 кваліфіковано як спроба незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів.
31. Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами ДСПУ за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
32. Відповідно до Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року, яка ратифікована Україною згідно Закону 20.09.2006 року, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством.
33. Зокрема, згідно ст.17 Конвенції, громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки,як і інші громадяни держави-учасниці.
34. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, а також громадянином Ізраїлю.
35. При цьому суд враховує, що чинним в Україні законодавством відповідальності за множинне громадянство не передбачено.
36. Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами),пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
37. Цим же законом (п.п.12, 14 ч.1 ст.1) передбачено, що паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
38. При цьому перевірка документів, тобто дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, здійснюється з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.
39. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при перетині кордону на виїзд з України пред'явив дійсний паспорт громадянина Держави Ізраїль для виїзду за кордон № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , який йому належить, строком дії до 25.06.2029 року, містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави (і це узгоджується із вимогами Європейської Конвенції «Про громадянство») та визнаний Україною.
Доказів на спростування вказаних обставин суду не надано і у справі не міститься.
40. Отже, дії ОСОБА_1 не суперечать положенням ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами)щодо вимоги про перетин кордону за дійсним паспортним документом,а також узгоджуються із приписами Європейської Конвенції «Про громадянство», ратифікованої Україною.
41. Окрім того, відповідно до рішення Європейської Ради від 23.06.2022 року держава Україна на шляху до євроінтеграції отримала статус кандидата у члени Європейського Союзу.
42. Положення п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
43. Доказів того, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з України та надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Ізраїлю діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, суду не надано і у матеріалах справи таких доказів не міститься.
44. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
45. У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
46. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
47. Виходячи із ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
48. Суд приходить до переконання, що в досліджених обставинах справи за наявними доказами, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів. Що відповідно до статті 251 КУпАП, підтверджується дослідженими Судом доказами.
49. За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom).
50. У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
51. Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
VІ. Судові витрати
52. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 204-1, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд,
1. Закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови суду виготовлений та підписаний суддею 09.09.2024.
Суддя Світлана ГІРЯК