Справа № 175/7211/24
Провадження № 2/175/1230/24
03 вересня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
за участі секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сумісною власністю та поділ майна подружжя,-
03 вересня 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Разом з зустрічною позовною заявою позивачем до суду подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просив суд винести ухвалу, якою забезпечити позовну заяву шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії спрямовані на зміну власника або відчуження гаража № НОМЕР_1 в блоку №12 Краматорського авто-гаражного кооператиру «Южний», який належить ОСОБА_2 .
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною другою та четвертою ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами дійсно виник спір щодо визнання сумісною власністю та поділу майна подружжя.
Позивач в обґрунтування своєї заяви зазначив, що існує ризик істотного ускладнення майбутнього рішення суду, оскільки відповідачем можуть вчинятися дії щодо відчуження спірного майна.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити.
Накласти арешт та заборони вчиняти дії спрямовані на зміну власника або відчуження (здійснення будь-яких реєстраційних дій, включаючи дарування, міну, передачу в іпотеку, або довірче управління, або передачу до статутного капіталу будь-якої юридичної особи, тощо) гаража № НОМЕР_1 в блоку №12 Краматорського авто-гаражного кооператиру «Южний», який належить ОСОБА_2 .
Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя : Озерянська Ж.М.