про відмову у відкритті касаційного провадження
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/30830/23
адміністративне провадження № К/990/32833/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати, як особі з інвалідністю 2 групи, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, державної пенсії, встановленої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплати позивачці державну пенсію у відповідності до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно починаючи з 01.05.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 13.08.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, скаржниця зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 вказану касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом в межах розумних строків.
Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційної оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
08.05.2024 ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №240/30830/23 повернуто скаржниці.
10.06.2024 ОСОБА_1 отримала копію ухвали Верховного Суду від 27.05.2024 про повернення касаційної скарги.
14.06.2024 скаржниця вдруге звернулася до Верховного з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі №240/30830/23 повернуто скаржниці.
07.08.2024 ОСОБА_1 отримала копію ухвали Верховного Суду від 18.07.2024 про повернення касаційної скарги.
13.08.2024 скаржниця втретє звернулася до Верховного з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024.
Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд наголошує, що багаторазове повернення касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також колегія суддів зауважує, що недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв'язку з чим вперше та вдруге подані касаційні скарги ухвалами Верховного Суду від 27.05.2024 та від 18.07.2024 були повернуті, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Скаржницею не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Зважаючи на викладене вище, оскільки клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження визнано необґрунтованим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя Т.Г. Стрелець