09 вересня 2024 року
м. Київ
справа №120/5962/20-а
адміністративне провадження №К/990/29847/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Смоковича М.І., Прокопенка О.Б.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/5962/20-а за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 120/5962/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
31.07.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №120/5962/20-а.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу від 31.07.2024 визначено склад колегії суддів: Мельник-Томенко Ж.М. - головуючий суддя, Смокович М.І., Прокопенко О.Б. для розгляду судової справи №120/5962/20-а.
Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 120/5962/20-а.
14.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/562/20-а.
У вказаній заяві, ОСОБА_1 зазначає, що у цій справі (№120/5962/20-а) ним оскаржується наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 16.10.2020 №290к, яким позивача звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для прийняття вказаного наказу стало рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 № 20. За доводами позивача, рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 № 20 містить недостовірну інформацію та ознаки підроблення, що зумовило звернення позивача до суду. Рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 № 20 було предметом судового розгляду у справі № 120/4014/20-а. Позивач зауважує, що головуючою суддею при розгляді касаційної скарги у справі № 120/4014/20-а була Мельник-Томенко Ж.М. , яка вже висловила свою позицію у постанові від 23.02.2023, якою залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 № 20 визнано правомірним.
Крім того, заявник вказує, що Мельник-Томенко Ж.М. у період з червня 2007 року по січень 2011 року була суддею Вінницького окружного адміністративного суду, з січня 2011 року по жовтень 2018 року - суддею, заступником голови Вінницького апеляційного адміністративного суду, з жовтня 2018 по травень 2019 - суддею та заступником голови Сьомого апеляційного адміністративного суду. Позивач зазначає, що займаючи посаду заступника голови Вінницького апеляційного адміністративного суду, Сьомого апеляційного адміністративного суду, суддя Мельник-Томенко Ж.М. упродовж тривалого часу була керівником для суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, які виносили оскаржувану позивачем постанову у справі № 120/5962/20-а, а тому, на думку заявника, існують обґрунтовані підстави вважати, що не виключається можливість підтримки їх ділових та особистих стосунків, спілкування внаслідок довготривалого знайомства, що може негативно вплинути на всебічність, повноту та неупередженість під час розгляду цієї справи.
Згідно наказу від 24.07.2024 № 334/0/51-24 головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М. з 07.08.2024 по 28.08.2024 перебувала у відпустці.
Згідно наказу від 26.07.2024 № 347/0/51-24 суддя Прокопенко О.Б. перебував у відпустці з 12.08.2024 по 30.08.2024, а згідно наказу від 30.08.2024 № 530/0/52-24 - з 02.09.2024 по 03.09.2024.
Відповідно до наказу від 30.08.2024 № 22/0/54-24 суддя Прокопенко О.Б. з 04.09.2024 по 06.09.2024 знаходився у відрядженні.
З огляду на наведене, питання щодо розгляду заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/5962/20-а вирішується після виходу суддів з відпустки, відрядження.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Мотиви заявника фактично зводяться до незгоди з постановою Верховного Суду 23.02.2023 у справі № 120/4014/20-а. На думку заявника, національними судами під час розгляду справи № 120/4014/20-а прийнято несправедливі та незаконні рішення, оскільки не визнано протиправним та не скасовано рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 № 20, яке має ознаки підроблення, оскільки містить недостовірну інформацію.
Тобто, доводи позивача свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням у справі № 120/4014/20-а, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Крім того, крім абстрактних і оціночних суджень, заснованих на припущеннях про існування можливих ділових та особистих стосунків судді Мельник-Томенко Ж.М. з суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду, які виносили оскаржувану позивачем постанову у справі № 120/5962/20-а, та можливої упередженості під час розгляду справи № 120/5962/20-а, позивач не наводить доказів існування реальних обставин, які б викликали сумніви у неупередженості або об'єктивності судді Мельник-Томенко Ж.М.
Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ'єктивність судді та не можуть слугувати підставою для відводу судді Мельник-Томенко Ж.М.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», заява N33949/02 Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Оскільки доводи заяви про відвід суддів ґрунтуються виключно на незгоді із судовим рішенням, ухваленим у справі у справі № 120/4014/20-а за участю судді Мельник-Томенко Ж.М. та ґрунтуються на припущеннях, непідтверджених жодними доказами, заява про відвід судді Мельник-Томенко Ж.М. є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. - визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/5962/20-а за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 120/5962/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович
О.Б. Прокопенко