09 вересня 2024 року
м. Київ
справа №380/14585/23
адміністративне провадження № К/990/33819/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №380/14585/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року, неправильного розрахунку з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2018 року та з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 01 березня по 02 вересня 2018 року та з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року відповідно до вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року йому грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 28 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату йому грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 01 жовтня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити йому компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 01 жовтня 2022 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, індексації грошового забезпечення з жовтня 2016 року - лютий 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, індексації грошового забезпечення з березня 2018 по серпень 2018 та з липня 2020 по жовтень 2022 року відповідно до положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту п.5 Порядку №1078 перерахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з липня 2020 по жовтень 2022 року, з 01 жовтня 2016 року по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІП «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року, неправильного розрахунку з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2018 року та з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року індексації грошового забезпечення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2018 року та з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року відповідно до вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів") з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати з 28 липня 2020 року по 01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28 липня 2020 року по 31 грудня 2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 01 жовтня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 28 липня 2020 року по 31 грудня 2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 01 жовтня 2022 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 28 липня 2020 року по день їх фактичної виплати. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з жовтня 2016 року - лютий 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, індексації грошового забезпечення з березня 2018 р по серпень 2018 р та з липня 2020 р по жовтень 2022 р відповідно до положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту п.5 Порядку №1078 з жовтня 2016 року по день її фактичної виплати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/14585/23 змінено, викладено абзаци четвертий та десятий, відповідно, резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: «Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3273,50 грн в місяць, за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2018 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з жовтня 2016 року - лютий 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по серпень 2018 року відповідно до положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту п.5 Порядку №1078 з жовтня 2016 р по день її фактичної виплати.». У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року в справі № 380/14585/23 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключної обставини, наведеної у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики).
У контексті таких посилань скаржника слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Водночас скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Просте цитування у тексті касаційної скарги про те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики не може вважатися належним обґрунтуванням зазначеної підстави.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №380/14585/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак Н.М. Мартинюк