09 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/282/24 пров. № А/857/6270/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н. В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (суддя - Дору Ю.Ю., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №260/282/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день виключення зі списків частини (28.06.2023) одноразової грошової допомоги при звільненні; 2) стягнути із відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 28.06.2023 по 24.12.2023 року в розмірі 140429,08 грн..
Відповідач позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позовну відмовити.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2023 по 23.12.2023 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2023 по 23.12.2023 року у розмірі 105718,33 грн.. В задоволенні адміністративного позову у частині решти позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач в частині задоволених позовних вимог та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, яке підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач наказ про виключення із списків частини не оскаржує та не оскаржував раніше, з рапортом (заявою) про не виключення зі списків особового складу частини без повного розрахунку не звертався, а розповсюдження статті 117 КЗпП України на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати за відсутності спору на момент звільнення. Крім того, підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 та перебував на всіх видах грошового забезпечення.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28 червня 2023 року №499-ОС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з 23 червня 2023 року №505-ОС позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 8).
При звільненні з військової служби з позивачем не проведено остаточного розрахунку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі №260/7565/23 зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 9).
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем 24.12.2023 виплачено належну при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 105598,30 грн (а.с. 11, 12).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 24.12.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У розглядуваних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції на час виключення позивача зі списків), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.06.2023 №499-ОС позивача звільнено з військової служби у запас і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На виконання рішення суду від 06.11.2023 у справі № 260/7565/23 відповідач 24.12.2023 перерахував на банківський рахунок позивача кошти у сумі 105598,30 грн..
За приписами ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Колегія суддів звертає увагу, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовано положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 КЗпП України, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Статтею 117 КЗпП у редакції Закону 2352-ІХ від 01 липня 2022 року встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно з якою під “належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач у зв'язку з порушенням відповідачем його права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі № 260/7565/23, просить стягнути на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Оскільки одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби не виплачено в день виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку і тому, відповідно до статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ від 01.07.2022 року, позивач має право на виплату середнього заробітку (грошового забезпечення), але не більш як за шість місяців.
Відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні лише 24.12.2023.
Тобто, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.
Визначаючи розмір спірного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та час затримки такого розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплаті на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі, що складає 105718,33 грн..
Колегія суддів вважає такий розмір обґрунтованим з урахуванням наступного.
Згідно із п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв'язку із звільненням проведено виплатою індексації грошового забезпечення 24.12.2023, а не при виключенні останнього із списків частини 28.06.2023, то строк затримки розрахунку складає 178 календарних днів (з 29.06.2023 наступний день після звільнення до 23.12.2023 - день який передує дню виплати).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби, що передують перед місяцем звільнення з військової служби (червень 2023) встановлено, що за квітень 2023 року (30 календарних днів) грошове забезпечення позивача склало 23224,00 грн та за травень 2023 року (31 календарний день) склало 23224,00 грн.. Відтак, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 761,44 грн ((23224,00+23224,00):61) (а.с. 37).
Згідно розрахунків суду першої інстанції сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,78, становить: 761,44 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,78 х 178 (днів затримки розрахунку) = 105718,33 грн..
Визначений судом першої інстанції розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнення, повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, що узгоджується з релевантною практикою Верховного Суду, приведеною у цій справі судом.
Водночас, апеляційний суд враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене в апеляційному порядку позивачем.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року в адміністративній справі №260/282/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль