Справа № 320/40631/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
09 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (на теперішній час ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.09.2022 №22278240103;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.09.2022 №22280240103.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 20.04.2024 та паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_2 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до Головного управління ДПС у м. Києві було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, в пункті 10.5 якої задекларовано інвестиційний прибуток у розмірі 21 998 156,00 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за наслідками якої складено Акт від 19.08.2022 №20531/Ж5/25-15-24-01-03-03/3110411089 про порушення позивачем вимоги пункту 167.1 статті 167, пункту 178.7 статті 178 розділу IV, підпункту 1.3 пункту 161 розділу 10 Перехідних положень розділу ХХ Кодексу в частині заниження суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3 959 668,08 грн. та військового збору на суму 329 972,34 грн. за 2021 рік.
На підставі висновків Акту перевірки від 19.08.2022 №20531/Ж5/25-15-24-01-03-03/3110411089 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 15.09.2022 №22278240103 та №22280240103.
Позивач зазначила, що при поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, нею як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, була допущена технічна помилка у рядку 10.5 декларації та було помилково зазначено про інвестиційний прибуток у розмірі 21 998 156,00 грн, у зв'язку з чим на вказану суму було збільшено загальний річний дохід.
Позивачем 01.03.2023 була подана уточнююча декларація за 2021 рік, де вищезазначена помилка була усунута, про що свідчить лист Головного управління ДПС у м. Києві від 16.03.2023 №10483/І/26-15-24-01-03-08.
Так, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.09.2022 №22278240103 та №22280240103, позивачем подано скарги від 28.04.2023.
Рішеннями Державної податкової служби України від 17.05.2023 №12109/6/99-00-06-01-04-06 та від 18.05.2024 №12313/6/99-00-06-01-04-06 скарги позивача залишено без розгляду.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акту такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
У відповідності до пункту 86.2. статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з Акту перевірки від 19.08.2022 №20531/Ж5/25-15-24-01-03-03/3110411089, предметом камеральної перевірки була декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
За наслідками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог пункту 167.1 статті 167, пункту 178.7 статті 178 розділу IV, підпункту 1.3 пункту 161 розділу 10 Перехідних положень розділу ХХ Кодексу в частині заниження суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3 959 668,08 грн. та військового збору на суму 329 972,34 грн. за 2021 рік.
Судом встановлено, що позивачем в пункті 10.5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік було задекларовано інвестиційний прибуток у розмірі 21 998 156,00 грн.
Позивач вказала, що при поданні вказаної декларації була допущена технічна помилка, зокрема, у рядку 10.5 декларації помилково було зазначено інвестиційний прибуток у розмірі 21 998 156,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було подано уточнюючу декларацію, щодо якої контролюючим органом було проведено камеральну перевірку та щодо якої зауважень та заперечень від податкового органу не було, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
У відповідності до приписів пункту 178.7 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Підпунктами 170.2.1, 170.2.2 п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX цього Кодексу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту 170.2.3. Податкового кодексу України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
При цьому, підпунктом 170.2.6. Податкового кодексу України визначено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
З наведеного слідує, що оподаткуванню підлягає не дохід, отриманий від продажу частки у статутному капіталі, а позитивна різниця між його вартістю при продажу за номінальною вартістю частки у товаристві.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 29.06.2021 позивач реалізувала 100% частку у статутному капіталі ТОВ Студія «Місто», розмір якої складав 21 998 156,00 грн., за сумою (700 000,00 дол. США), що є меншою від зазначеного розміру 100% частки, виходячи із офіційного курсу валют, станом на момент укладення договору.
Таким чином, за вказаною операцією, щодо продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ Студія «Місто», інвестиційний прибуток позивача становив 0 грн., оскільки продаж частки у Статутному капіталі відбувся за меншою ціною, ніж номінальна вартість частки позивача у статутному капіталі ТОВ Студія «Місто».
При цьому, суд враховує, що позивачем було подано уточнюючу декларацію (у зв'язку з допущенням технічної помилки), якою, зокрема, було виправлено помилку в рядку 10.5 декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, залишивши вказаний рядок незаповненим, оскільки вказана сума (21 998 156,00) не була інвестиційним прибутком у розумінні положень підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.
Беручи до уваги, що інвестиційний прибуток у ОСОБА_1 внаслідок продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ Студія «Місто» не виник (відсутнє позитивне значення), суд першої інстацнії дійшов вірного висновку про відсутність порушення позивачем вимог пункту 167.1 статті 167, пункту 178.7 статті 178 розділу IV, підпункту 1.3 пункту 161 розділу 10 Перехідних положень розділу ХХ Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення грошових зобов'язань позивача за платежами з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 959 668,08 грн, військового збору на суму 329 972,34 грн, а відтак податкові повідомлення-рішення від 15.09.2022 №22278240103 та №22280240103 є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк