09 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/9332/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення її чоловіка ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона як член сім'ї померлого військовослужбовця має право на виплату грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що враховуючи той факт, що ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину, перебуваючи в такому стані скоїв самогубство, виплата грошового забезпечення йому була призупинена, що й слугувало неможливості здійснення виплати компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки розрахунок компенсації в даному випадку становить 0,00 грн.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що наявне нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу, а не самовільне залишення військової частини, як вказує відповідач.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 05.08.2024 було витребувано у відповідача належним чином завірену копію наказу про виключення ОСОБА_2 з особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 29.05.1996 серії НОМЕР_2 (а.с. 17), проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням офіцера (а.с. 18-19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.06.2023 (а.с. 15).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2023 № 167 ОСОБА_2 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 (внаслідок самогубства), було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 103).
Згідно свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_4 від 04.01.2024, позивач, ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 (а.с.14).
Згідно витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2023 № 5132 «повішення» ОСОБА_2 , що стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , травма, одержана в результаті нещасного випадку (самогубство), яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 16).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2024 № 657 позивача було повідомлено, що за період 2022-2023 років залишок днів щорічної основної відпустки складає 15днів, щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за вказані періоди не надавалась та не виплачувалась (а.с. 35).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані щорічну основну та додаткові відпустки за період з 2023-2023 роки протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Приписами статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Пунктами 17-19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У свою чергу, абзацом третім підпункту 3 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію надання військовослужбовцям відпусток здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, з настанням особливого періоду законом було визначено та обмежено види відпусток, які можуть надаватися військовослужбовцям в особливий період, серед яких додаткова відпустка як учаснику бойових дій.
При цьому, суд зазначає, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».
Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Слід зазначити, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 16.05.2019, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2022-2023 роки.
Щодо наявності саме у дружини померлого ОСОБА_1 права на отримання компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2022-2023 роки, суд зазначає таке.
Згідно пункту 6-1 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Приписами пункту 1 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно пункту 2 розділу XXX вказаного Порядку Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим. Компенсація за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року N 37.
Згідно пунктів 2-5 Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 № 37 (застосовується з 05.10.2023) у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини. У разі загибелі (смерті) поліцейських грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, а також щорічної додаткової відпустки поліцейським, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується членам їх сімей, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини. Члени сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських, які мають право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток військовослужбовцями, поліцейськими у зв'язку із загибеллю (смертю) (далі - грошова компенсація), можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, поліцейського, що вказана у свідоцтві про смерть. Розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець, поліцейський мав право на день його загибелі (смерті). Військовослужбовцям, поліцейським, які на день загибелі (смерті) перебували у розпорядженні, звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, для розрахунку грошової компенсації включаються посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці, поліцейські за останніми займаними штатними посадами.
Отже, в силу вказаних приписів законодавства, ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_2 , має право на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки її померлого чоловіка, як учасника бойових дій за період з 2022-2023 роки.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 повинен був повернутися з відпустки, проте понад двоє діб був відсутній, самовільно залишив військову частину, перебуваючи в такому стані скоїв самогубство, та виплата грошового забезпечення йому була призупинена, оскільки суду не надано будь-якого наказу командира військової частини про зняття ОСОБА_2 з котлового, речового та грошового забезпечення у зв'язку самовільним залишенням військової частини тощо, натомість, вказаний військовослужбовець був знятий з всіх видів забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2023 № 167 у зв'язку зі смертю.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як члену сім'ї (дружині) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.09.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА