про відмову в забезпечені адміністративного позову
06 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/4020/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григораша В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Вепрюк А.В.,
представника позивача Джосул В.С.,
представників відповідача -1 Бичков І.Г.,
представників відповідача - 2 не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Джосул Віктор Степанович, про забезпечення позову поданої до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до пред'явлення позову, -
06.09.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (заявник), в інтересах якої звернувся адвокат Джосул Віктор Степанович про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач-2), подана до пред'явлення позову, в якій заявник просить суд:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову ОСОБА_1 до військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судового рішення в адміністративній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 05.09.2024, приблизно о 15 год., позивач примусово був доставлений працівниками патрульної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він утримується по даний час. Перебуваючи у приміщення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач повідомив працівникам, що має підставу для відстрочки від призову під час мобілізації згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки являється студентом ВСП "Чернівецького фахового коледжу Львівського національного університету природокористування". Вказував на те, що позивачем повідомлено працівників районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що 12.08.2024 ним особисто було подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на отримання відстрочки від призову під час мобілізації. Зазначено, що ОСОБА_1 під примусом працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Наголошено на тому, що ОСОБА_1 з 15:00 год 05.09.2024 по 11:00 год 06.09.2024 утримується в приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на даний час його не зараховано до жодної військової частини чи навчального закладу. Факт вчинення кримінального правопорушення щодо утримання ОСОБА_1 в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки зафіксовано слідчо-оперативною групою.
Ухвалою суду від 06.09.2024 заяву про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 15:30 год. 06.09.2024, з повідомленням заінтересованих сторін.
В судовому засіданні, призначеному на 15:30 год. 06.09.2024 представник заявника підтримав подану заяву про забезпечення позову, з посиланням на те, що ОСОБА_1 примусово утримується у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації, на підтвердження чого надано довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №89/1210, згідно якої ОСОБА_1 надано відстрочку від призову під час мобілізації на особливий період на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 09.11.2024.
Заслухавши доводи представника позивача та представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч.ч.1, 4, 5, 6 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як зазначено вище законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Проаналізувавши мотиви, якими представник заявника обґрунтовує подану до пред'явлення позову, заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких заявнику необхідно буде докласти значних зусиль
Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника посилався на те, що 12.08.2024 ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на отримання відстрочки від призову під час мобілізації. Проте, рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період чи відмови у її наданні відповідачем не приймалось.
В ході судового розгляду заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 надано ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на особливий період на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 09.11.2024, про що свідчить довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №89/1210.
Суд зазначає, що надання ОСОБА_1 відстрочки від призову, автоматично забороняє територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо його примусової мобілізації, та відповідно, забороняє вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України.
Відтак, необхідність у вжитті заходів забезпечення позову відсутня.
Окрім цього, суд зазначає, що заявником не надано належних та достовірних доказів щодо здійснення його призову на військову службу під час мобілізації, відправки/переміщення ОСОБА_1 до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 чи ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ним військової служби в Збройних Силах України (зокрема, не надано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 чи ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації чи повістки на відправку ОСОБА_1 до військової частини).
З огляду на зазначене, під час розгляду заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
У зв'язку з наведеним, виходячи зі змісту поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову та доводів, наведених представником заявника на її обґрунтування, суд приходить до висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для її задоволення.
З огляду на викладене, суд вважає доводи представника заявника в заяві про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі не є переконливими для цілей забезпечення позову, необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, до пред'явлення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог представника заявника щодо забезпечення позову, суд приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених представником заявника обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Джосул Віктор Степанович про забезпечення позову поданої до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до пред'явлення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 09.09.2024.
Суддя В.О. Григораш