про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
09 вересня 2024 року Справа № 580/7976/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні заяву представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
12.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 08.04.2022 по 09.05.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020- 2023 роки";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 08.04.2022 по 09.05.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 - 2024 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 19.08.2024 суддя позовну заяву ОСОБА_2 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску. 28.08.2024 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 02.09.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи. Однак, суддя, відкриваючи провадження в цій справі, не вирішив питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
06.09.2024 представник відповідача Чередниченко С. В. подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду. Представник відповідача посилається на те, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказує, що суми коштів, які належать особі при звільненні, не є ідентичними поняттю щомісячне грошове забезпечення. Предмет спору стосується грошового забезпечення позивача, яке виплачувалося йому щомісячно, за період з 25.02.2022 до 09.05.2024. Тому, на думку представника, протягом 3 місяців з дати кожного його отримання позивач мав право звернутися з позовом щодо вірного його розрахунку. Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском 3 місяців після звільнення з військової служби. Відповідно до витягу із наказу від 09.05.2024 № 124 позивач з 09.05.2024 виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення. Тому, вважає, що звернувшись до суду 12.08.2024, позивач пропустив строк на звернення до суду.
З'ясувавши доводи представника відповідача, викладені в заяві про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, враховуючи, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 08.04.2022 по 18.07.2022, поданий представником позивача у визначений законом строк і в цій частині позовних вимог строк звернення до суду не пропущений.
Щодо строку звернення з позовними вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 19.07.2022 по 30.04.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 - 2024 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату, суд зазначає наступне.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а тому змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до витягу з наказу від 09.05.2024 № 124 був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 09.05.2024.
Відповідно до витягу з наказу від 09.05.2024 № 124 позивачу приписано, зокрема, виплатити за період з 01 по 09 травня 2024 року (включно):
щомісячну премію в розмірі 535 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 68,3 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік використана загальною тривалістю 10 діб з 21 по 30 серпня 2023 року, за 2024 рік не надавалась.
Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин у 2024 році не надавалась.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію в розмірі 42 604 (сорок дві тисячі шістсот чотири) гривні 61 копійку за невикористані за час проходження військової служби дні щорічної основної відпустки з розрахунку 2,9 дні за кожний повний місяць служби в році як такому, що мас вислугу від 10 до 15 календарних років:
за 2022 рік - 23 дні за 08 повних місяців служби;
за 2023 рік - 25 днів з урахуванням використаних в 2023 році;
за 2024 рік - 12 днів за 04 повних місяці служби.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не отримав.
Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (зі змінами), в розмірі 96% місячного грошового забезпечення (по 4% за 24 повних місяців служби) - 21 131 (двадцять одну тисячу сто тридцять одну) гривню 88 копійок.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким, іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішення Міністра оборони України від 14.11.2019 № 17709/з виплатити грошову компенсацію за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік - 9 941 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одну) гривню 07 копійок.
Також з картки особового рахунку позивача за 2022 рік вбачається, що, зокрема, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік була нарахована позивачу в серпні 2022 року в сумі 13 376,28 грн, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік була нарахована позивачу в жовтні 2022 року в сумі 530,00 грн.
З картки особового рахунку позивача за 2023 рік вбачається, що, зокрема, грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік була нарахована позивачу в квітні 2023 року в сумі 20 665,38 грн; відомості про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відсутні.
З картки особового рахунку позивача за 2024 рік вбачається, що, зокрема, грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік була нарахована позивачу в травні 2024 року в сумі 22 012,38 грн; відомості про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відсутні.
Тобто зазначені виплати за 2022 - 2024 роки були нараховані та виплачені позивачу після внесення змін до ст. 233 КЗпП України Законом № 2352-IX. Тому, до зазначених вимог за період з 19.07.2022 застосуванню підлягають норми у редакції частини першої статті 233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.
При цьому, суд наголошує, що позивач про виплату йому грошового забезпечення та інших виплат в неналежному, на його думку, розмірі повинен був дізнатися на час отримання такого грошового забезпечення за відповідний місяць.
Доводи представника позивача про те, що відповідач не повідомив позивача про виплачені суми в день звільнення, суд вважає безпідставними. Предметом спірних правовідносин є виплата грошового забезпечення в неналежному розмірі протягом періоду з 08.04.2022 по 30.04.2024, тобто понад 2 роки, під час яких позивач щомісячно отримував грошове забезпечення та відповідно був обізнаний про його розмір.
Крім того, маючи сумніви щодо правильності визначення йому розміру грошового забезпечення за період з 08.04.2022 по 30.04.2024 позивач мав реальну та об'єктивну можливість після отримання грошового забезпечення за відповідний місяць виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплачених йому складових грошового забезпечення, в тому числі й грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
У свою чергу подання у червні 2024 року адвокатського запиту не змінює моменту, з якого позивач дізнався/мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач в особі представника почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Тому, позивач, звернувшись до суду через свого представника 12.08.2024, пропустив тримісячний строк звернення до суду в цій частині позовних вимог відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України (правовідносини після 19.07.2022).
Також суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України регулює правові відносини про вирішення трудового спору, у цьому випадку щодо виплати щомісячного грошового забезпечення позивача за спірний період та встановлює, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в свою чергу, регулює відносини, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та встановлює тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, при звільненні з військової служби військовослужбовець має право на отримання таких виплат: грошового забезпечення; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (на практиці мобілізованим не виплачується); одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що слід розмежовувати поняття «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні». Тому, строк звернення до суду хоч і є в обох випадках однаковим - 3 місяці, однак у випадку спірних виплат щомісячного грошового забезпечення такий строк обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня виплати таких спірних сум. Разом з тим, щодо спірних виплатах сум при звільненні такий строк обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Тобто, законодавець, встановивши різний початок перебігу строку звернення до суду, розмежував поняття у спірному випадку «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
Як було зазначено вище позивач був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 09.05.2024, таким чином тримісячний строк звернення до суду щодо виплати всіх сум, що належали йому при звільненні, позивач повинен був звернутися до 09.08.2024 (п'ятниця).
До суду представник позивача звернувся з цим позовом через систему «Електронний суд» 12.08.2024 (понеділок).
У спірному випадку, суд врахував, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Також суд врахував, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку, а якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день,
Враховуючи, що представник позивача подав позов 12.08.2024 (перший після вихідних робочий день), суд вважає, що в частині позовних вимог щодо виплат позивачу всіх сум, що належать йому при звільненні, строк звернення до суду ним не пропущений.
Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції (Постанова Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22).
Частиною другою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За вказаних обставин наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, а саме:
- визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 19.07.2022 по 30.04.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020- 2023 роки";
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 19.07.2022 по 30.04.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 - 2024 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовний вимог продовжити розгляд справи, а саме щодо:
- визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 08.04.2022 по 18.07.2022 та з 01.05.2024 по 09.05.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 та 2024 роки";
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 08.04.2022 по 18.07.2022 та з 01.05.2024 по 09.05.2024 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 та 2024 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду в частині позовних вимог, а саме:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 30.04.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020- 2023 роки";
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 19.07.2022 по 30.04.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 - 2024 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Алла РУДЕНКО