27 серпня 2024 року справа № 580/6234/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої п. 1-2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць за період з 17.07.2023 по 20.02.2024 за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену п. 1-2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць за період з 17.07.2023 по 20.02.2024 за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , виконував бойове завдання в районі АДРЕСА_1 , отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України .
У зв'язку з отриманням бойового поранення проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах в тому числі з 17.07.2023 по 20.02.2024 та за цей період позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
На підставі наведеного позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 26.06.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримано відповідачем в його електронний кабінет 26.06.2024, що підтверджується складеною секретарем судового засідання довідкою від 26.06.2024.
Відзив у встановлений судом строк, відповідачем до суду не подано.
У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням наведених положень КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що призваний на військову службу по мобілізації, у зв'язку зі збройною агресією РФ, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».
Позивач проходив військову службу у військовому званні солдат на посаді навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Згідно відомостей, які містяться в довідці №109 від 26.07.2023 про обставини травми, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме: 17.07.2023 близько 01:45 в районі виконання бойового завдання 3 стрілецької роти поблизу АДРЕСА_2 відбувся мінометний обстріл, внаслідок чого солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Діагноз: закритий розрив торенно-малогомілкової зв'язки ІІ ступеня. Травмування Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане із захистом Батьківщини.
Як встановлено судом з виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2663 20.07.2024 виданої військовою частиною НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , позивач проходив лікування з 18.07.2023 по 20.07.2023 з діагнозом: пошкодження капсульно-зв'язкового апарату правого гомілковостопного суглобу з вираженим больовим та набряковим синдромами від 17.07.2023. Рішення ВЛК від 20.07.2023: на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб: потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів. Травма, Так, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 - травма легка.
Довідкою ВЛК від 20.07.2023 №1014, яка видана госпітальною ВЛК військової частини НОМЕР_2 встановлено, що стан позивача після консервативного лікування пошкодження капсульно-зв'язкового правого гомілковостопного суглобу з вираженим больовим та набряковим синдромами, та тимчасовим зниженням функції правої нижньої кінцівки. Травма, Так, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 - травма легка. Потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2023 №173 позивачу надано відпустку для лікування терміном на 30 діб та 1 (одну) добу додатково на дорогу з 21.07.2023 до 20.08.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 №205 позивача направлено для проходження ВЛК до Черкаської обласної лікарні з 21.08.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 №209 позивача зараховано на продовольче забезпечення до військової частини як такого, що прибув після проходження ВЛК з Черкаської обласної лікарні.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2023 №211 позивача направлено для проходження ВЛК до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ з 28.08.2024.
Згідно виписного епікризу Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №11757/1276 від 20.09.2023, позивач перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні з 28.08.2023 до 20.09.2023 в клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», основний діагноз: тривожно-депресивний розлад з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю, асоційований з бойовим стресом. Для подальшого лікування та етапної реабілітації переводиться до в/ч НОМЕР_3 терміном на 21 добу.
Згідно перевідного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №511 від 11.10.2023, який виданий військовою частиною НОМЕР_3 , позивач проходив лікування з 20.09.2023 до 11.10.2023, основний діагноз: тривожно-депресивний розлад з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю, асоційований з бойовим стресом; супутній діагноз: пошкодження капсульно-зв'язкового правого гомілковостопного суглобу з вираженим больовим та набряковим синдромами.
Згідно довідки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №1704 від 19.12.2023 позивач перебував на лікуванні в клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 11.10.2023.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №571 від 20.02.2024, яка видана державною установою «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 24.01.2024 до 20.02.2024, основний діагноз: хронічний, різко виражений ПТСР, змішаний, тривожно-депресивний варіант розвитку з емоційно-вольовою нестійкістю та стійкою інсомнією. Серед супутніх діагнозів відстій діагноз пов'язаний із пораненням правого гомілковостопного суглобу.
У виписці також зазначено, що за рішенням ЦВЛК на підставі статей 17А, графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку (свідоцтво про хворобу №112-п)
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 №53 позивача зараховано на продовольче забезпечення до військової частини як такого, що прибув після проходження ВЛК з Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Київ.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 89 від 25.03.2024 позивача, звільненого з військової служби у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 14.03.2024 №22-РС, виключено із списків особового кладу частини із виключенням із всіх видів забезпечення з 25.03.2024.
Вважаючи неправомірною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З наведеного слідує висновок, що для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., необхідна, зокрема, наявність пов'язаності поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Окремою підставою для виплати додаткової винагороди є період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, військовослужбовці, які перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, мають право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Суд звертає увагу, що ступінь тяжкості травми має суттєве значення, оскільки у випадку перебування у відпустці для лікування, право на виплату вказаної винагороди мають лише військовослужбовці, які отримали тяжке поранення.
Згідно вищенаведених висновків ВЛК отримане 17.07.2023 позивачем поранення віднесено до категорії легких, відповідно під час перебування у відпустках для лікування вказаного поранення позивач не має право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
Суд також звертає увагу, що період лікування позивача після 11.10.2023 не пов'язаний із пораненням правого гомілковостопного суглобу, оскільки надані позивачем медичні документи таких відомостей не містять. Як наслідок, подальший період перебування на лікуванні, в тому числі на стаціонарному, не підлягає оплаті з розрахунку додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн.
За наведених обставин та правового регулювання, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення прав позивача, тому виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Останній день строку вирішення спору припадає на 26.08.2024, однак враховуючи, що у період з 05.08.2024 до 26.08.2024 включно, головуючий у справі перебував у відпустці, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 27.08.2024 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО