Справа № 560/9357/24
іменем України
09 вересня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 26.06.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом від 25.06.2024, який змінив заявою від 19.07.2024, після чого просить: 1) визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю у матері інвалідності ІІ групи; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
У позові позивач пояснив, що є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 . 16.05.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у зв'язку з наявністю у матері інвалідності ІІ групи. Позивач та його адвокат категорично не погоджуються з отриманою 22.05.2024 відповіддю на рапорт, яку вважають неправомірною, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом (арк. спр.1-5, 65-69).
Відповідно до ухвали від 01.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази (арк. спр.28).
08.07.2024 Військова частина НОМЕР_1 надала Відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач пояснив, що 10.05.2024 старший солдат Військової частини НОМЕР_2 подав рапорт про звільнення з військової служби з підстави передбачених пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме наявності у матері ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи. Відповідач проводив перевірку доданої до рапорту Довідки до акта огляду медико-соціальної експертизи серії 12 ААГ №938529, виданої 07.05.2024 Хмельницької медико-соціальною комісією шляхом направлення відповідного запиту. Отримана відповідь за №946 від 31.05.2024 підтвердила, що ОСОБА_2 визнана особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, до 01.06.2027, про що видана Довідка до акта огляду медико-соціальної експертизи серії 12 ААГ №938529. Позивачу надана відповідь на його рапорт від 19.05.2024 №4951 у якій, зокрема вказано про необхідність підтвердити: здійснення постійного догляду за матір'ю; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Військова частина НОМЕР_1 правомірно застосувала положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції на час прийняття рішення по рапорту позивача. Рішення за рапортами військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби належать до компетенції командування Військової частини НОМЕР_1 (арк. спр.33-38).
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані учасниками справи докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.
Сторони не оспорюють, що: 1) ОСОБА_2 є матір'ю позивача (арк. спр.12), і вона визнана особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, до 01.06.2027, про що видана Довідка до акта огляду медико-соціальної експертизи серії 12 ААГ №938529 від 07.05.2024 (арк. спр. 21); 2) проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 після перепідпорядкування, до компетенції якої віднесено вирішення питання звільнення з військової служби; 3) звернення позивача із рапортом від 10.05.2024 до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби та клопотання для вирішення по суті до командира Військової частини НОМЕР_1 (арк. спр.42), з урахуванням пояснень учасників та матеріалів справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 за №4951 від 19.05.2024, старшого солдата Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 Польового повідомлено про розгляд його рапорту (вх. №2070 від 16.05.2024) і відмовлено у його задоволенні. Вказано, що 18.05.2024 набрали чинності зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також по необхідність підтвердження: здійснення постійного догляду за матір'ю; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (арк. спр.13).
Отже, рапорт позивача від 10.05.2024 про звільнення з військової служби, вирішений 19.05.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 , з яким ОСОБА_1 ознайомлений 22.05.2024.
Законом України від 11.04.2024 N 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону N 2232-XII викладено у новій редакції, яка передбачає звільнення з військової служби за іншими підставами.
Отже, з 18.05.2024 діє редакція ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до п.3 ч.12 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на такій підставі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач не надав відповідачу і суду доказів щодо необхідності здійснювати саме ним постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІI групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. При цьому, потрібно враховувати, що рапорт позивача від 10.05.2024 вирішено без порушення строку прийняття рішення по ньому, який є розумним, адже тривав з 10.05.2024 (вх. №971 в/ч НОМЕР_2 ) і з 16.05.2024 (вх. №2070 в/ч НОМЕР_1 ) до 19.05.2024 (дата відповіді за №4951), тому відповідач при прийнятті 19.05.2024 рішення по ньому, керувався чинними нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, суд робить висновок що позивач не довів позовні вимоги, адже: 1) немає протиправних дій відповідача, який вирішив рапорт від 10.05.2024 позивача вчасно листом за №4951 від 19.05.2024; 2) позивач не надав відповідачу та суду доказів виконання вимог п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що вказав відповідач у відповіді на рапорт за №4951 від 19.05.2024, і відповідно немає підстав для задоволення зобов'язальної вимоги, яка похідна. При цьому, суд, з метою захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, зокрема, зобов'язати суб'єкт владних повноважень повторно вирішити рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 10.05.2024 про звільнення, встановивши чи заперечивши обставину визначену п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати ОСОБА_1 постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІI групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно вирішити по суті рапорт ОСОБА_1 від 10.05.2024 про звільнення з військової служби з урахуванням обставин встановлених у цій адміністративній справі, зокрема, встановити чи заперечити обставину визначену п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати ОСОБА_1 постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІI групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В решті вимог позову відмовити.
Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 вересня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович