Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 вересня 2024 року справа №520/10448/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, який затверджено начальником ГУНП в Харківській області 28.03.2023;
- зобов'язати ГУНП в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у цій справі;
- поновити ОСОБА_1 строк реалізації права на отримання ОГД, передбачений ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено у нараховані додаткова грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач, на адресу суду, відзив на адміністративний позов надав. Проти задоволення позовних вимог - заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах Національної поліції України.
Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 18.03.2019 № 76 о/с позивача з 29.03.2019 було звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №989278, що видана КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», з 11.06.2019 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Позивач 24.07.2019 звернувся до ГУНП в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 97 ЗУ «Про національну поліцію»
Висновком від 12.08.2019, затвердженим начальником ГУНП в Харківській області, відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що останнього було звільнено за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а не через хворобу.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу від 18.03.2019 № 76 о/с, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі № 520/11044/19 визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Харківській області від 18 березня 2019 року № 76 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та зобов'язано ГУНП в Харківській області поновити його на посаді оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29 березня 2019 року.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 ГУНП в Харківській області 26.09.2022 видано наказ № 452 о/с, яким скасовано пункт наказу від 18 березня 2019 року № 76 о/с ГУНП в Харківській області в частині звільнення позивача зі служби в поліції, з 29 березня 2019 року за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору з обслуговування об'єктів відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 30 березня 2019 року.
26.09.2022 наказом ГУНП в Харківській області № 455 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст. 77 (за станом здоров'я - через хворобу), згідно з ЗУ «Про Національну поліцію» з 26.09.2022. Підставою для звільнення послугувало свідоцтво про хворобу від 26.04.2019 № 115, виданого госпітальною ВЛК ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області».
Не погодившись з наказом ГУНП в Харківській області від 26.09.2022 № 455 о/с та вважаючи його незаконним, позивач звернувся з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі №520/8890/22 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, оскільки повне відновлення законних прав та інтересів позивача у цьому спорі можливе без визнання протиправним спірного наказу в оскаржуваній частині, оскільки відповідачем наказом від 07.11.2022 № 540 о/с внесені зміни до пункту наказу від № 455 о/с та звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ (за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 27.04.2019, чим поновлено порушені права позивача.
У подальшому, 13.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Харківській області з заявою про отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIII). 06.04.2023 ГУНП в Харківській області направило лист № 637/119/05/29-2023 позивачу, в якому роз'яснено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, що передбачена п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України № 580- VIII, у зв'язку із перевищенням терміну реалізації права на отримання даного виду виплати.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з такого.
Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Проаналізувавши наведені приписи Основного Закону України, КСУ у рішенні від 22 квітня 2020 року № 3-р(І)/2020 вказав, що визначення конкретних підстав, строків та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги поліцейському або іншим особам, які мають право на її отримання, в разі смерті (загибелі) поліцейського, встановлення його інвалідності або часткової втрати працездатності, що стало наслідком виконання повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, належить до дискреційних повноважень Верховної Ради України як єдиного органу держави, уповноваженого приймати закони (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України)».
За приписами пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII підставою для виплати одноразової грошової допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, зазначені положення Закону №580-VIII застосовуються виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
- причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
- причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Оскільки відповідачем не оскаржується безпосередня наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а відмова від 06.04.2023 у її призначенні мотивована виключно термінами звернення на її отримання, суд вбачає, що предметом дослідження в межах даної справи є саме питання прострочення/вчасності позивачем звернення за отриманням ОГД до ГУ НП.
Частиною 8 статті 100 Закону №580-VIII, передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
За приписами підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Вказані положення частини 8 статті 100 Закону №580-VIII свідчить про те, що законодавець встановив преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк, яким обмежено строк реалізації особою свого права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, який обраховується безпосередньо з дати її встановлення або дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №580/3295/20.
У постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 14 лютого 2022 року у справі № 580/3295/20 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за реалізацією відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 липня 2022 року у справі №380/6447/20 та від 24 травня 2024 року у справі № 340/2722/22.
За загальним правилом преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) строк не підлягає поновленню, водночас, у виключних випадках строк може вважатися таким, що розпочався пізніше або є незавершеним, а особа такою, що не втратила соціальні гарантії, які надані їй законом, зокрема, у даному випадку, можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Такий виключний випадок повинен передбачати у сукупності такі умови:
- наявність непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними та об'єктивними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та/або поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом;
- відсутність підстав стверджувати про можливу бездіяльність (недобросовісність) особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних активних дій, передбачених законодавством;
- вчинення особою відповідних активних дій з метою реалізації свого права на передбачені законом соціальні гарантії (отримання одноразової грошової допомоги).
При цьому вчинення особою активних дій включає в себе наявність підтвердженого факту звернення такої особи в межах встановленого трирічного строку за належною їй соціальною виплатою (що свідчить про волевиявлення особи вчасно реалізувати її право на отримання допомоги), невідкладне оскарження в судовому порядку відмови суб'єкта владних повноважень у призначенні такої виплати та/або інших дій (рішень) чи бездіяльності, що виявлені за наслідками такої відмови (неналежне/невчасне оформлення уповноваженими суб'єктами документів, які є підставою для отримання відповідної соціальної виплати, наприклад, постанови ВЛК, акта розслідування нещасного випадку, акта, що свідчить про причини та обставини поранення, довідки МСЕК), і які перешкоджають реалізації права на отримання такої допомоги при повторному зверненні (що демонструє готовність особи захистити своє право і довести неправомірність дій суб'єкта владних повноважень з метою отримання належної їй соціальної виплати).
Така позиція корелюється з висновками Верховного Суду викладеного у постанові у справі №340/2259/23 від 20.06.2024.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №989278 від 08.07.2019, встановлено групу інвалідності - ІІ, з 11.06.2019, причина інвалідності пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Відтак, право на отримання ОГД у позивача виникло з 11.06.2019.
Вперше позивач звернувся до відповідача за отриманням ОГД - 24.07.2019. Відмова ГУ НП в Харківській області мотивована у зв'язку з тим, що останнього було звільнено за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а не через хворобу.
Позивач оскаржив до суду наказ про звільнення та поновився на посаді. 26.09.2022 наказом ГУНП в Харківській області № 455 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст. 77 (за станом здоров'я - через хворобу). Позивач оскаржив до суду дату звільнення (справа № 520/8890/22, ухвала про закриття провадження у справі від 13.12.2022) внаслідок, чого наказом від 07.11.2022 № 540 о/с внесені зміни до пункту наказу від № 455 о/с та звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-ІІІ з 27.04.2019 за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, з 27.04.2019, чим поновлено порушені права позивача.
Таким чином, позивача звільнено 27.04.2019 на підставі хвороби пов'язаної з виконанням службових обов'язків, в межах шестимісячного строку - 11.06.2019 встановлено другу групу інвалідності, що пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 97 ЗУ «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, чи в період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до частини 8 статті 100 «Про Національну поліцію», особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Оскільки виникнення права на ОГД передбаченого статтею 97 ЗУ «Про Національну поліцію» взаємопов'язує факт звільнення з органів поліції (дату, підставу) та факт отримання інвалідності обумовленої виконанням службових обов'язків, дають підстави стверджувати, що мало місце застосування судових заходів захисту права на ОГД.
Тому суд дійшов висновку, що на час судових проваджень пов'язаних з захистом прав позивача, строк звернення за ОГД - переривався включно до 13.12.2022, відтак, присічний строк на звернення з заявою на отримання ОГД позивачем є незавершеним.
Суд вбачає з матеріалів справи підтвердження активних дій позивача з метою підтвердження свого права на отримання ОГД, його безпосередній намір на отримання ОГД (факт першого звернення до відповідача), а також наявність обставин, що не залежали від позивача - необхідність звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів від протиправних дій відповідача.
Отже, повторне звернення позивача 13.03.2023 до ГУНП в Харківській області з заявою про отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі призначеної 11.06.2019 інвалідності другої групи, відбулось з межах трирічного строку.
Суд дійшов висновку, що відмова ГУ НП в Харківській області у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлена висновком від 28.03.2023, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язати ГУНП в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки, відповідачем заява позивача від 13.03.2023 не була досліджена по суті, а відмова мотивована виключно питанням строками звернення, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в цій частині та зобов'язати ГУНП в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у цій справі.
Щодо позовної вимоги поновити ОСОБА_1 строк реалізації права на отримання ОГД, передбачений ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», суд зауважує, з урахуванням вище зазначених висновків суду, що дана вимога, а саме "поновлення строку реалізації права" не є ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача в межах даної справи, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати відмову ГУ НП в Харківській області у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлену висновком від 28.03.2023.
Зобов'язати ГУ НП в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 щодо виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов