Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
09.09.2024 р. справа №520/20595/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.12.2023 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію з 01.12.2023 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 18.09.2023 по справі №520/17570/23, з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024р. клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - залишено без задоволення; позов було залишено без руху у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду стосовно вимог про нарахування та виплату доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 з 01.12.2023р.
Указане рішення суду зумовлено неухильним виконанням приписів ч.1 ст.122 КАС України, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169 КАС України, якими передбачено, що недоліком в оформленні позову є подання позову поза межами визначеного процесуальним законом строку на звернення до суду без заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку та без доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024р. вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024р. у справі №520/20595/24 - визнано невиконаними. Позов в частині вимоги перерахувати та виплатити доплату до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 з 01.12.2023р. по 17.01.2024р. - повернуто. Прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 18.01.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію з 18.01.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 18.09.2023 по справі №520/17570/23, з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром.
Відповідач був належно та завчасно сповіщений про розгляд справи, але обов'язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.04.1999 р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обліковується як пенсіонер по лінії Міністерства внутрішніх справ України.
З наявної у матеріалах справи копії листа ГУПФУ в Харківській області №13993-12327/Ш-02/8-2000/24 від 08.05.2024 р. судом з'ясовано, що з 01.07.2021р. заявнику була призначена та виплачувалась щомісячна доплата до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023р. у справі №520/17570/23 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області" №33/25-373 від 10.02.2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2019 року перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області" №33/25-373 від 10.02.2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку.
У зв'язку із перерахунком пенсії у листопаді 2023р. на виконання зазначеного рішення суду виплату щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 відповідачем було припинено.
Заявником через представника до Управління 10.04.2024р. було подано звернення з приводу виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
За цим зверненням Управлінням було вчинено відмову, оформлену листом №13993-12327/Ш-02/8-2000/24 від 08.05.2024 р.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу невиплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі перерахунку пенсії за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. по справі №160/25269/21 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Суд повторює, що перерахунок пенсії передбачений виключно ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ і здійснюється або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) зростанням видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника, або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника.
Положеннями п.1 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 передбачено підвищення пенсії на щомісячну доплату (до 2.000,00грн.); п.2 постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом; п.2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Оскільки цими нормами постанов Уряду України передбачено не перерахунок пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення), а виключно збільшення розміру пенсії за рахунок призначення щомісячної доплати до пенсії та підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення за процедурою індексації, то відсутні підстави для обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком здійснювати перерахунок пенсії заявника на підставі перелічених актів права.
14.07.2021р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №713, метою якої є зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Абзацом 1 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 установлено з 01.07.2021р. щомісячну доплату до пенсії у сумі - 2.000,00грн. особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Абзацом 2 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 установлено з 01.07.2021р. щомісячну доплату до пенсії у сумі - 2.000,00грн. особам, яким призначено пенсію після 01.03.2018р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", але з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018р. або до цієї дати.
За спеціальним правилом абз.3 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 установлена з 01.07.2021р. щомісячна доплата до пенсії у сумі - 2.000,00грн. не виплачується у разі перегляду (перерахунку) пенсій після 01.03.2018р., крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.
При цьому, у силу спеціального правила абз.3 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Також у силу застереження абз.4 п.1 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Оскільки матеріали справи не містять об»єктивних даних про виконання зобов'язаними особами рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), то суд, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі “Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі “Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), доходить до переконання про те, що у заявника могли виникнути легітимні сподівання та розумні очікування на незастосування суб»єктом владних повноважень правової категорії "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" до відносин з власного пенсійного забезпечення.
01.01.2016р. настала подія підвищення поточного грошового забезпечення діючого поліцейського у зв»язку із набранням чинності постановою КМУ від 11.11.2015р. №988.
Відповідно до п.2 та п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 виплату перерахованих розмірів раніше вже призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій було запроваджено з 01.01.2018р. (відносно осіб, на яких поширюється дія постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) та з 01.01.2016р. (відносно осіб, на яких поширюється дія постанови КМУ від 11.11.2015р. №988).
05.03.2019р. у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду у справі №826/3858/18 втратили юридичну силу п.1 і п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, а тому подія нового перерахунку раніше призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій припала на 01.04.2019р.
19.11.2019р. у зв»язку із набранням законної сили рішенням суду у справі №826/12704/18 втратив юридичну силу п.3 постанови КМУ від 21.02.2021р. №103, а тому подія нового перерахунку раніше призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій припала на - 01.12.2019р.
Проте, згадані перерахунки пенсій за рішенням суду мали правову природу не підвищення поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 чи за постановою КМУ від 11.11.2015р. №988, а припинення дії запровадженого Урядом України нормативного регламентування в частині обмеження структури грошового забезпечення як бази перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії виключно окладом за посадою, окладом за званням та надбавкою та вислугу років.
Суд вважає, що у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та п.5 Порядку проведення, перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Порядок №45) перерахунки розміру раніше вже призначених пенсій саме у зв'язку із збільшенням поточної винагороди за службу діючого публічного службовця можуть мати місце: 01.01.2016р. (має місце подія реального підвищення винагороди за службу), 01.01.2018р. (має місце випадок застосування ретроспективного правила виплати підвищеної пенсії з 01.01.2018р. у зв'язку із реальним підвищенням поточної винагороди з 01.03.2018р.), 01.03.2018р. (має місце подія реального підвищення винагороди за службу), 01.02.2020р. (має місце подія умовно розрахованого підвищення винагороди за службу, котра наразі не отримується жодним із діючих публічних службовців унаслідок використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018р., а не станом на 01.01.2020р.), 01.02.2021р. (має місце подія умовно розрахованого підвищення винагороди за службу, котра наразі не отримується жодним із діючих публічних службовців унаслідок використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018р., а не станом на 01.01.2021р.), 01.02.2022р. (має місце подія умовно розрахованого підвищення винагороди за службу, котра наразі не отримується жодним із діючих публічних службовців унаслідок використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018р., а не станом на 01.01.2022р.), 01.02.2023р. (має місце подія умовно розрахованого підвищення винагороди за службу, котра наразі не отримується жодним із діючих публічних службовців унаслідок використання під час обчислення грошового забезпечення унаслідок використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018р., а не станом на 01.01.2023р.).
Натомість, перерахунки пенсій на виконання рішень судів у зв'язку: із зменшенням відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, із втратою чинності нормами постанова КМУ в частині структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії (05.03.2019р. - відповідає перерахунку пенсії з 01.04.2019р.; 19.11.2019р. - відповідає перерахунку пенсії з 01.12.2019р.) є виправленням недоліків/вад/дефектів реалізації управлінської функції суб'єктом владних повноважень у порядку судового захисту, а не перерахунком пенсії через підвищення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.11.2022р. у справі № 420/2473/22 доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови КМУ від 14.07.2021р. № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що 29.01.2020р. у зв'язку із набранням законної сили рішення суду у справі №826/6453/18 втратив чинність п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та було відновлено дію первісної редакції п.4 постанови КМУ від 30.07.2018р. №704 про обчислення грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, тобто настала подія умовного (а не реального) підвищення поточного грошового забезпечення діючого військовослужбовця.
Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. також було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн."
Між тим, згідно з ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було запроваджено одночасно декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.270,00грн." (станом на 01.01.2021р.), "2.481,00грн." (станом на 01.01.2022р.), "2.684,00грн." (станом на 01.01.2023р.) та спеціальну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Оскільки за приписами ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" оплата праці за посадою, яку посідав заявник на момент припинення проходження власної публічної служби (аналогічною чи прирівняною посадою), здійснюється за правилами спеціального акту законодавства, а у розумінні постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 і суб»єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення кадрової публічної служби, і військовослужбовець є відповідно державним органом та працівником державного органу, то з огляду на застереження п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" і п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" під час обчислення грошового забезпечення з 29.01.2020р./30.01.2020р. не може бути використаний показник прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "2.102грн.".
При цьому, суд зважає на приписи абз.1 п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, де указано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З наведеного випливає, що Кабінет Міністрів України як суб'єкт владних повноважень, до виключного відання якого законодавцем у приписах ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було віднесено визначення правил обчислення грошового забезпечення, у період часу 01.03.2018р.- подія набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 не приймав власного рішення нормативного характеру з приводу підвищення розмірів окладу за посадою та окладу за військовим званням за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.
Доказів проведення перерахунку пенсії заявника у зв'язку із викладеними вище приводами (збільшення/зростання/підвищення поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця) матеріали справи не містять.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.11.2022р. у справі № 420/2473/22 доплата до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах відповідачем спочатку було реалізовано управлінську функцію в частині призначення на користь заявника платежу у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 (тобто було вчинено волевиявлення у формі дії), але потім за управлінським волевиявленням суб'єкта владних повноважень виплата коштів у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 була припинена у зв'язку із виконанням рішення суду про перерахунок пенсії заявника.
Отже, факт вчинення суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі дій у розумінні вчинку підтверджено матеріалами справи відносно події припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 саме у зв'язку із виконанням рішення суду про перерахунок пенсії заявника, але не відносно події непризначення цього платежу за згаданим вище окремим письмовим зверненням заявника, де суб'єктом владних повноважень була вчинена відмова, котра у межах даного спору не оскаржена.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах виплата щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 була призначена та здійснена, однак у подальшому припинена з підстав, котрі не відповідають закону.
Тому суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України і спосіб захисту права заявника, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
Зі змісту ч.1 ст.2 КАС України слідує, що суд надає захист порушеному праву чи ущемленому інтересу особи виключно відносно подій минулих у часі суспільних відносин.
Спір у даній справі склався з приводу заперечення суб"єкта владних повноважень саме права заявника на отримання щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, а не стосовно розміру щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
Відтак, вимога заявника про призначення і виплату щомісячної доплати саме у розмірі 2.000,00грн. у межах спірних правовідносин є передчасною і спрямованою на майбутнє, бо відсутні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень вчинить управлінське волевиявлення з приводу обчислення цього платежу у будь-якій іншій сумі, відмінній від 2.000,00 грн.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту відповідної категорії громадян у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, суб'єкт владних повноважень повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом з листа відповідача від 15.04.2024р. №2000-0203-8/62379 станом на 01.03.2024р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 12.782,01 грн, а саме 9.069,81 грн основного розміру як 59% грошового забезпечення у сумі 15.372,56 грн + 1.269,77 грн індексація пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 942,73 грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів обмеження пенсії заявника з 18.01.2024р. максимальним розміром, доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за встановленою доплатою матеріали справи також не містять.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже в даній частині вимог відсутнє порушене право позивача.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 у зв'язку із виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023р. у справі №520/17570/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату ОСОБА_1 з 18.01.2024 р. щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко