Справа № 500/3440/24
09 вересня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.03.2024, що викладене в листі від 21.03.2024 року № 3147-2812/0-02/8-1900/24, про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 01.06.2021 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2021 року, зарахувавши до страхового стажу з урахуванням відомостей про заробітну плату періоди роботи з 01.07.2005 по 01.06.2009, з08.12.2009 по 24.11.2010, з 30.11.2010 до 10.10.2011; з 11.10.2011 до 04.06.2012; з 13.06.2012 до 01.10.2012; з 02.10.2012 до 17.09.2013; з 30.09.2013 до 07.07.2014, відповідно до Довідок № ЕЦтр/21/103/04, №ЕЦтр/21/104/04, №ЕЦтр/21/105/04, №ЕЦтр/21/106/04, №ЕЦтр/21/107/04, №ЕЦтр/21/108/04, №ЕЦтр/21/109/04 від 02.04.2021 року, виданих ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» (до 19.08.2019р. - ТОВ «СервісТрансСтрой») (одоєвського пр-д, вл.2, корп.1, москва, росія, 117574) з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає рішення відповідача, що викладене у листі від 21.03.2024 року № 3147- 2812/0-02/8-1900/24 протиправним, та таким, що прийняте не у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України. Просить врахувати, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.07.1978 року містить записи про роботу позивача в ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» в періоди з 01.07.2005 по 01.06.2009, з 08.12.2009 по 24.11.2010, з 30.11.2010 до 10.10.2011; з 11.10.2011 до 04.06.2012; з 13.06.2012 до 01.10.2012; з 02.10.2012 до 17.09.2013; з 30.09.2013 до 07.07.2014, які завірені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень, ні інших помарок, а тому, зазначена в трудовій книжці інформація, на думку позивача, сумніву піддаватися не може. Звернув увагу суду, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період (2005 - 2014 роки) та на час звернення про перерахунок пенсії в 2021 році, Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності 13.03.1991, була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин. Беручи до уваги те що, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000, але даний облік не охоплює осіб, які працювали за межами України, то підтвердження нарахованої заробітної плати для осіб, які працювали поза межами України та мають право на призначення пенсії в Україні, має відбуватися на підставі первинних документів. Отже, періоди роботи позивача в ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» мають бути зараховані відповідачем до страхового стажу, обрахований заробіток позивача та проведений перерахунок пенсії на виконання заяви позивача від 01.06.2021 року.
Ухвалою суду від 04.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що з 18.02.2015 позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 18.10.2018 на підставі поданої заяви позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 та за періоди, що відповідають страховому стажу, починаючи з 01.07.2000 по 31.07.2014; з матеріалами пенсійної справи страховий стаж становить 36 років 01 місяць 09 днів. Просить врахувати, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 01.06.2021 направлено запит для проведення перевірки довідок про заробітну плату до Пенсійного фонду російської федерації. Відповідач вказав, що оскільки відповідь не надійшла, 15.09.2021 повторно направлено запит до Пенсійного фонду російської федерації. Відповідач вважає, що на даний час враховувати заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих довідок про заробітну плату немає законних підстав, оскільки акти проведення перевірки не надходили. Таким чином, на переконання відповідача, у зв'язку з воєнними діями на території України на даний час немає можливості надіслати повторно запити для перевірки довідок про заробіток.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі вх.№4675/24 від 28.08.2024.
Судом встановлено, що з 18.02.2015 позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 18.10.2018 на підставі поданої заяви позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та довідками про заробітну плату, виданими ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» за період з червня 2005 року по липень 2014 року.
04.03.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з моменту первинного подання позивачем заяви на підставі врахування довідки про зарплату у період роботи в російській федерації.
У відповідь на вказане звернення щодо перерахунку пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №3147-2812/О-02/8-1900/24 позивача повідомлено про наступне. Відділом обслуговування громадян №11 (сервісним центром) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 01.06.2021 направлено запит для проведення перевірки довідок про заробітну плату до Пенсійного фонду російської федерації. Оскільки відповідь не надійшла, 15.09.2021 повторно направлено запит до Пенсійного фонду російської федерації. Відповідач вказав, що на даний час враховувати заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих 01.06.2021 довідок про заробітну плату немає законних підстав, оскільки акти проведення перевірки не надходили. Додатково відповідач зазначив, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідач проінформував позивача, що у зв'язку із воєнними діями на території України на даний час немає можливості надіслати повторно запити для перевірки довідок про заробіток.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, що оформлена листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу та призначення позивачу пенсії.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.
У цій справі трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.07.1978 року містить записи про роботу позивача в ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» в періоди з 01.07.2005 по 01.06.2009, з 08.12.2009 по 24.11.2010, з 30.11.2010 до 10.10.2011; з 11.10.2011 до 04.06.2012; з 13.06.2012 до 01.10.2012; з 02.10.2012 до 17.09.2013; з 30.09.2013 до 07.07.2014, які завірені відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень, а тому, на думку суду, позивачем подано документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, тому такий стаж підлягає визнанню на території України.
При цьому, доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи в російській федерації з огляду на те, що російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд вважає необґрунтованими, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У довідках про доходи в ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» від 02.04.2021 року №ЕЦтр/21/103/04, №ЕЦтр/21/104/04, №ЕЦтр/21/105/04, №ЕЦтр/21/106/04, №ЕЦтр/21/107/04, № ЕЦтр/21/108/04, № ЕЦтр/21/109/04, зазначено, що страхові внески до пенсійного фонду російської федерації перераховано, виключених із підрахунку періодів немає, підстава для видачі довідок - особові рахунки. Також, в довідках вказаний реєстраційний номер організації у пенсійному фонді: 087-701-070962.
Суд враховує, що у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17 за аналогічних обставин не знайшов підстав для відступу від вказаних правових висновків.
Будь-яких посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірності) відповідачем не наведено, тому відмова у врахуванні заробітної плати за вказаній в довідці період роботи позивача є неправомірною. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі №348/463/17 та від 13 лютого 2020 року по справі №523/19088/16-а.
У спірному випадку позивач не може бути позбавлений права на обчислення пенсії згідно з вказаними вище довідками через неможливість перевірки її достовірності, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача.
Суд також зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Окрім цього, на теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами чи сплати страхових внесків за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки, з 24.02.2022 у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
У Постанові від 19.07.2024 у справі №380/26713/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив: "враховуючи збройну агресію російської федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності у російській федерації, буде непропорційним обмеження права особи на пенсійне забезпечення через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду рф (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, та факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар".
То ж, на думку суду, під час здійснення перерахунку пенсії підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід), відомості про яку відображено у довідках про доходи в ТОВ «Євроцемент транспортні рішення» від 02.04.2021 року №ЕЦтр/21/103/04, №ЕЦтр/21/104/04, №ЕЦтр/21/105/04, №ЕЦтр/21/106/04, №ЕЦтр/21/107/04, №ЕЦтр/21/108/04, №ЕЦтр/21/109/04.
Таким чином, рішення відповідача, що оформлене листом, про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у контексті частини другої ст.2 КАС України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання щодо здійснення перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, з метою захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 04.03.2024 про здійснення перерахунку пенсії, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.
Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь позивача витрати на правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію Договору про надання правової допомоги №1/2605 від 26.05.2024, копію Акту здачі-приймання послуг від 01.07.2024.
У відповідності до п.2.1 вказаного Договору, розмір винагороди (гонорару) за надано правову (правничу) допомогу Адвокатом Клієнту згідно пункту 1.1 цього Договору в суді першої інстанції становить 5000,00 грн.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та суті виконаних послуг.
З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у цій справі, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000,00 грн.
Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що оформлене листом №3147-2812/О-02/8-1900/24 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2024 про здійснення перерахунку пенсії, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 09 вересня 2024 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження:майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.