05 вересня 2024 року Справа № 480/7354/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7354/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування постанов,-
20 серпня 2024 року позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.04.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 620/6837/22 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.02.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації - січень 2008 року.
07.08.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем С.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75724613 про виконання Позивачем зобов'язання, викладеного у виконавчому листі від 18.04.2023 у справі № 620/6837/22, а також постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено мінімальні витрати в сумі 319,28 грн.
Позивач вважає, що примусове виконання виконавчого листа підлягає зупиненню, а постанови від 07.08.2024 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є незаконними та підлягають скасуванню.
В обгрунтування позивач зазначив, що відповідно до абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 1404-VІІІ) зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно- промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
На час виникнення та існування спірних правовідносин правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, залишається діючим та скасований не був.
Ухвалене судом рішення має зобов'язальний характер, а не характер стягнення грошового забезпечення військовослужбовця, тому, з огляду на наведені норми, державний виконавець повинен був зупинити вчинення виконавчих дії, проте він продовжує вчиняти дії примусового характеру, спрямовані на виконання рішення суду.
Також позивач зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 319,28 грн. є безпідставними, виходячи з положень п. 3 ч. 5ст. 27 Закону №1404-VІІІ, відповідно до яких виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тобто, Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України».
У позивача як у державного органу відсутні відповідні призначення на виконання рішень суду. Відповідно до додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов виконавчий лист № 620/6837/22, виданий 18.04.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 травня 2018 року у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Державним виконавцем 07.08.2024 у відповідності до ст. ст. 3, 4, 24, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа.
Виходячи зі змісту абзацу 12 пункту 10 розділу ХШ Закону №1404-VІІІ не підлягає зупиненню вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є військові частини за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 справа №825/1987/17, 20.11.2019 справа № 620/1892/19, 05.02.2020 справа № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Рішенням суду, яке виконується відповідачем було, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за відповідні періоди. Тобто способом виконання даного рішення є фактично перерахунок грошового забезпечення позивача.
Стосовно визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору відповідач зазначив, що частиною 1 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України .
Пунктом 8 Глави ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження. Відтак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження», відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Абзацом 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження ( крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75724613 з виконання виконавчого листа № 620/6837/22, виданого 18.04.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 травня 2018 року у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
07.08.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем С.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75724613 про виконання Позивачем зобов'язання, викладеного у виконавчому листі, а також постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено мінімальні витрати в сумі 319,28 грн.( а.с.12, 13, 15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.
Частиною 5 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до абзацу 12 пункту 10 розділу ХІІІ Закону України “Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що дана норма містить виключення та у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.
Суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні та, останнім на даний час, Указом Президента України від 07.08.07.2024 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
При цьому, рішенням Чернігівсього окружного адміністративного суду зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 травня 2018 року у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Тобто, способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, відповідно до яких індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак,суд вважає, що підстави для зупинення виконавчих дій у наведеному виконавчому провадженні відповідно до абз.12 п.10-2 розділу ХІІІ "Перехідні та кінцеві положення" Закону України "Про виконавче провадження" відсутні.
Надаючи правову оцінку рішенням державного виконавця про стягнення з відповідача виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження , суд зазначає наступне.
Статтею 27 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27 Закону).
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Пунктом 8 Глави ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 по справі № 480/3452/19.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Абзацом 3 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження ( крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Таким чином постанови державного виконавця від 07.08.2024 у виконавчому провадженні АСВП 75724613 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірними.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, вул.Герасима Кондратьєва, 28, м.Суми, 40003) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах