06 вересня 2024 року м. Рівне №460/4904/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила:
-визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови, яка зафіксована у листах від 21.01.2024 № 9/62, від 20.02.2024 № 9/190, в наданні запитуваної інформації на запит від 18.01.2024, протиправними;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 інформацію, що наведена у запиті від 18.01.2024, в письмовому вигляді, шляхом надсилання її на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_4
Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначала, що відповідач у відповідь на її запит про надання публічної інформації протиправно відмовив у наданні такої інформації, зазначаючи, що частина запитуваної інформації знаходиться в публічно-доступних нормативно-правових актах, інша частина інформації є службовою, а її розголошення може нашкодити інтересам національної безпеки України. Позивач вказувала на відсутність належного обґрунтування спірної відмови та наголошувала, що запитувана інформація є суспільно необхідною, оскільки вона має надати відповіді щодо дискусій суспільства з приводу можливих корупційних проявів в ІНФОРМАЦІЯ_5 , які стали причиною прийняття рішення Президентом України про звільнення всіх керівників ІНФОРМАЦІЯ_5 . Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 18.06.2024, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки листами від 21.01.2024 та 20.02.2024 позивачу було надано мотивовану відповідь на її запит із роз'ясненням правових підстав ненадання запитуваної інформації. При цьому, відповідач вказував на те, що запитувана інформація може становити високий інтерес з боку ворожих спецслужб та військових, які використовуючи подібні категорії інформації, можуть розкрити організаційно-штатну структуру ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу Міністерства оборони України. Зважаючи на викладене, запитувана інформація є службовою інформацією у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Також 18.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останньою висловлено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
29.08.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх відхилення.
Ухвалою суду від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 згідно з прес-картою, виданою 01.03.2024 за №005, є позаштатною журналісткою онлайн-медіа інформаційно-аналітичного порталу "Четверта влада".
18.01.2024 до відповідача надійшов запит позивача на доступ до публічної інформації, в якому вона просила надати наступну інформацію:
-суми виплаченого та нарахованого окладу, усіх видів доплат та надбавок, премій та матеріальної допомоги, які були нараховані/виплачені керівникам (нинішнім та попереднім) та усім їх заступникам (нинішнім та попереднім) у 2023 році (з січня по грудень);
-суми виплаченого та нарахованого окладу, усіх видів доплат та надбавок, премій та матеріальної допомоги, які були нараховані/виплачені головному бухгалтеру (нинішньому та попереднім), всім його заступникам (нинішнім та попереднім), та керівникам структурних підрозділів (нинішньому та попереднім) у 2023 році (з січня по грудень);
-загальну кількість працівників станом на 1 січня 2023 року, 01 січня 2024 року.
-інформацію надати окремо по кожному з цих посадовців, і з вказанням ПІБ посадовців, з розбивкою за місяцями та видами оплати в форматі .xlsx без можливості редагування (Excel).
У відповідь на зазначений запит, відповідач листом від 21.01.2024 за №9/62 повідомив ОСОБА_1 наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_7 введений в дію спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 24.05.2018 №Д-322/1/9-ДСК та є структурним підрозділом Міністерства оборони України, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_7 є державною установою за видом діяльності "Діяльність у сфері оборони" відповідно до довідки №294/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою КМ України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", розміри окремих видів премій (надбавок) визначаються рішенням Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023.
Відповідно до Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736 "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" затверджено Перелік відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію.
Вказано, що відповідно до розділу 4 до таких відомостей, зокрема, належать відомості за сукупністю всіх показників, що розкривають: організаційно-штатну структуру структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України до відділу (сектору) включно, їх штатну чисельність мирного та воєнного часу, військові звання відповідно до штату, військово-облікові спеціальності військовослужбовців та облікові спеціальності працівників.
Відповідно до пункту 7.12 такими є відомості, які розкривають персональні дані щодо осіб, яким надано статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.
Листом від 20.02.2024 за №9/190 ІНФОРМАЦІЯ_7 , повторно розглянув запит на доступ до публічної інформації позивача від 18.01.2024, додатково повідомивши про відмову в його задоволенні.
Так, відповідач зазначив, що запитувана інформація може становити високий інтерес з боку ворожих спецслужб та військових, які використовуючи подібні категорії інформації, можуть розкрити організаційно-штатну структуру ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу Міністерства оборони України.
Вказав, що зважаючи на викладене, запитувана інформація є службовою інформацією у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 6 та пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до запитуваної інформації здійснюється в цілях захисту інтересу національної безпеки.
Розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди зазначеному вище охоронюваному інтересу у зв'язку з тим, що в період дії воєнного стану суперечить воєнній доцільності, відповідає інтересам держави-агресора та може завдати шкоди інтересам держави.
Таким чином, відповідач повідомив позивача, що істотна шкода від поширення інформації, завдана захищуваному законом інтересу національної безпеки, перевищує суспільний інтерес у отриманні цієї інформації.
Не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Згідно із ст.1, п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Згідно з ч.1 та 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
За правилами ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2)таємна інформація; 3)службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI).
При цьому, ч.5 ст.6 вказаного Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Стаття 9 Закону №2939-VI до службової відносить інформацію:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті).
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (ч.2 ст.9 Закону № 2939-VI).
Згідно із ч.3 ст.9 Закону №2939-VI перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 10.12.2019 у справі №9901/249/19, належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону №2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ.
Слід також зазначити, що вимоги пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону №2939-VІ є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").
Отже, для визначення можливості обмеження доступу до інформації обов'язково застосовується "трискладовий тест" за ч.2 ст.6 Закону №2939-VI: якщо розпорядником інформації встановлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова). Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
Якщо відповідь на це питання негативна - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна - розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18.
З урахуванням вказаних вище положень законодавства, обов'язок щодо встановлення та обґрунтування відкритості чи обмеженості доступу до запитуваної інформації покладається на розпорядника інформації.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", Указу Президента України від 05 травня 2011 року № 547 "Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації", постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 "Питання виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади" наказом Міністерства оборони України від 13.06.2017 №319 затверджено Інструкцію про забезпечення доступу до публічної інформації в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
Ця Інструкція, розроблена з метою впорядкування доступу до публічної інформації в апараті Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генеральному штабі Збройних Сил України, інших органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях (далі - органи військового управління), встановлює систему функціонування та ведення обліку публічної інформації, реєстрації запитів, їх опрацювання, систематизації, організації взаємодії, контролю за їх розглядом та підготовки звітів щодо їх опрацювання.
Розділом V вказаної Інструкції передбачено, що Міноборони, органи військового управління мають право відмовити в задоволенні запиту на інформацію у випадках, передбачених статтею 22 Закону.
Повідомлення про відмову у задоволенні запиту, у якому мають зазначатися мотивована підстава відмови та порядок оскарження відмови, уповноважений структурний підрозділ Міноборони, орган військового управління надсилають запитувачам поштою або на їх вимогу електронною поштою, копію повідомлення - спеціальному структурному підрозділу Міноборони для обліку запитів.
Зі змісту поданого запиту (заяви) позивача від 18.01.2024 встановлено, що остання просила надати їй інформацію щодо загальної кількості працівників, а також щодо грошового забезпечення керівників, заступників, головного бухгалтера, його заступників та керівників структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування доводів про неможливість надання позивачеві запитуваної неї інформації відповідач зазначав про те, що запитувана позивачем інформація не відповідає ознакам публічної інформації, а є службовою інформацією у сфері оборони країни, визначеною Переліком відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію, обмеження доступу до якої здійснюється в цілях захисту інтересу національної безпеки; така інформація може становити високий інтерес з боку ворожих спецслужб та військових, які використовуючи подібні категорії інформації, можуть розкрити організаційно-штатну структуру ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу Міністерства оборони України; істотна шкода від поширення запитуваної інформації, завдана захищуваному законом інтересу національної безпеки, перевищує суспільний інтерес у отриманні цієї інформації.
Відповідно до Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" на підставі пропозицій, підготовлених постійно діючою комісією з питань роботи із службовою інформацією в Міністерстві оборони України, для розгляду методичних та практичних питань, пов'язаних з експертизою інформації, яка утворюється в управлінській діяльності Міністерства оборони України, щодо віднесення її до службової, та з метою впорядкування, систематизації і приведення у відповідність із вимогами законодавства України даних про службову інформацію наказом Міністерства оборони України від 17.10.2023 №605 затверджено Перелік відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію (ПСІ-2023) (далі - Перелік).
Як встановлено судом, у відповідях на запит позивача відповідач, зокрема, покликався на положення п.4.2 та п.7.12 Переліку.
Так, згідно з пунктом 4.2 розділу 4 "Організація, чисельність та дислокація військ (сил)" Переліку до відомостей, які містять службову інформацію відносяться відомості за сукупністю всіх показників, що розкривають: організаційно-штатну структуру структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України до відділу (сектору) включно, їх штатну чисельність мирного та воєнного часу, військові звання відповідно до штату, військово-облікові спеціальності військовослужбовців та облікові спеціальності працівників.
Відповідно до пункту 7.12 розділу 7 Переліку "Сили спеціальних операцій Збройних Сил України" до відомостей, які містять службову інформацію відносяться відомості, які розкривають персональні дані щодо осіб, яким надано статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.
Разом з тим, запит позивача не стосувався організаційно-штатної структури структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України або ж Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
При цьому відповідачем не надано суду доказів, що запитувана позивачем інформація міститься у документах, яким присвоєно гриф "для службового користування", як це передбачено ч.2 ст.9 Закону.
На переконання суду, відповідач, покликаючись на загальні положення законодавства, не обґрунтовує, яким чином розголошення запитуваної інформації щодо грошового забезпечення працівників ТЦК загрожує національній безпеці, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає праву позивача знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді запиту позивача не дотримано вимог зазначеного вище "трискладового тесту", а тому підстав для обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2939-VI у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було.
Інших підстав для відмови розпорядника інформації в задоволенні запиту відповідно до ст.22 Закону №2939-VІ в ході судового розгляду не встановлено.
Поряд з цим, при вирішенні спору суд враховує, що згідно з ч.2, 3 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції".
Суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи ч.7 ст.6 Закону №2939-VI, згідно яких обмеженню у доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Отже, в будь-якому випадку, у разі наявності у запитуваних документах конфіденційної інформації, зокрема, персональних даних щодо осіб, яким надано статус учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, відповідач повинен надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11. 2019 у справі №1240/2978/18.
Враховуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно та необґрунтовано відмовлено позивачеві у наданні запитуваної інформації.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тому, суд вважає, що в даному випадку достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути запит на доступ публічної інформації ОСОБА_1 від 18.01.2024.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови, яка зафіксована у листах від 21.01.2024 № 9/62, від 20.02.2024 № 9/190, в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 18.01.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя С.А. Борискін