23 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15827/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відпустки у зв'язку з лікуванням;
зобов'язати надати відпустку для лікування зі збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку ВЛК.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників /а.с. 20-21/.
Одночасно з відкриттям провадження у справі судом було витребувано у відповідача докази щодо предмету справи.
У зв'язку з тривалим невиконанням ухвали про відкриття провадження у справі в частині надання відповідачем доказів ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 повторно витребувано докази /а.с.26/.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час здійснення бойового завдання ОСОБА_1 отримав травму та за висновком військово-лікарської комісії потребував відпустки за станом здоров'я.
З метою отримання відпустки для лікування зі збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку ВЛК позивачем неодноразово подавалися на стройову частину військової частини ( АДРЕСА_1 ) відповідні рапорти, а також адвокатом було надіслано адвокатські запити з проханням надати необхідну інформацію та документи. Позивач стверджує, що рапорти не розглянуті у жоден спосіб.
Вважає цю бездіяльність протиправною, безпідставною, незаконною та такою, що істотно порушує його права.
Відповідач проти позову заперечував, надав суду відзив на позов /а.с. 29-32/, у якому стверджував, що за наявною інформацією у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 , відповідно до медичної документації з 15.02.2023 по 02.03.2023 лікувався в КП "ПОКЛ" з діагнозом: Травма кількох нервів в ділянці плеча та плечового пояса. Моноплегія верхньої кінцівки. З 20.03.2023 по 27.03.2023 в КП "1 МКЛ" з діагнозом: Відрив від місця інсерції ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині надостьового м'яза. SLAP II лівого плечового суглоба. 04.04.2023 направлений на медичний огляд ВЛК. Висновок ВЛК від 13.04.2023: Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
У відзиві представник відповідача наполягав на тому, що позивач за час свого тривалого лікування, починаючи із січня місяця 2023 року по теперішній час, не звертався безпосередньо до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортами встановленим порядком щодо надання йому відповідної відпустки, а також не подав довідки ВЛК про необхідність надання йому такої відпустки. Тому у командира військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для видання наказу по частині про вибуття старшого солдата ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров'я.
Також у відзиві зазначено, що позивач з 14.08.2023 по 04.09.2023 знаходився на лікуванні в КП "ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР" із діагнозом: Стан після пластики лівої ротаційної манжети. Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням поперекового відділу. Дископатія сегментів С2-Th1, L2-S1, за МРТ, виражений больовий та м'язово-тонічний синдроми, легкий парез лівої верхньої кінцівки, помірний нейродистрофічний синдром. Стійке помірне порушення статодинамічної функції хребта помірного ступеню".
Під час даного лікування 09.08.2023 позивач вдруге пройшов медичний огляд ВЛК у військовій частині НОМЕР_2 (Військовий шпиталь), за результатами якого згідно довідки ВЛК № 4945 від 09.08.2023 визнаний придатним до військової служби та не потребував будь-яких відпусток чи рекомендацій щодо звільнення від виконання службових обов'язків.
На думку представника відповідача, ВЛК військової частини НОМЕР_2 (Військовий шпиталь) приймаючи свою постанову у формі Довідки ВЛК № 4945 від 09.08.2023 про придатність старшого солдата ОСОБА_1 до військової служби фактично відмінив свою попередню довідку ВЛК № 1824 від 13.04.2023 про необхідність надання відпустки Позивачу за станом здоров'я.
Представник відповідача звертав увагу суду, що довідка ВЛК військової частини НОМЕР_2 (Військовий шпиталь) за №4945 від 09.08.2023 про придатність старшого солдата ОСОБА_1 до військової служби на сьогоднішній день є чинною та не скасованою, а тому стверджував про відсутність у позивача порушеного права на відпустку.
Разом з відзивом відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку /а.с. 35-37/, яка обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 позбавлена у повній мірі скористатися процесуальними правами сторони у даній справі, оскільки відповідно до бойового розпорядження (далі - БР) Оперативно-тактичного угрупування (далі - ОТУ) "Суми" від 08.01.2023 №116/ОТУ СУМИ/242дск; ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 "від 15.01.2023 №1314/4/9/315дск/ОКП; ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 15.01.2023 1314/4/9/295дск/окп; ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16.01.2023 №1314/4/9/321т; Тактичної групи "Соледар" від 16.01.2023 №221т; БР Оперативного угрупування військ (далі - ОУВ) "Запоріжжя" №355т/окп/бр від 16.02.2023; БР ОУВ "Запоріжжя" №389т/окп/бр від 22.02.2023; БР ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " №БР-133т/УО від 23.02.2023; БР командира НОМЕР_3 обр ТрО №124 від 01.02.2023 та бойового наказу командира НОМЕР_3 обр ТрО №4БН від 24.02.2023 військова частина НОМЕР_1 у складі НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони ще з 13.01.2023 виконує бойові завдання в районах ведення бойових (воєнних) дій на території Донецької області. Прифронтові населені пункти, де на даний час виконують завдання підрозділи військової частини НОМЕР_1 , постійно піддаються ворожим ракетним та артилерійським обстрілам з боку збройних сил російської федерації, що створює перешкоди для вчасної підготовки документів, та зумовлює постійні переїзди підрозділів військової частини, з метою збереження життя та здоров'я її особового складу.
З огляду на викладене, суд визнав поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №440/15827/23 та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву.
10.07.2024 до суду надійшли заперечення позивача щодо відзиву на позовну заяву /а.с. 39-40/, в яких ОСОБА_1 стверджував, що позивачем неодноразово подавались рапорти з необхідною довідкою ВЛК, а саме до відповідальних осіб шляхом листування через Укрпошту, подачею створених файлів готових до друку в форматі РDF через месенджер Whats Арр, так як за станом здоров'я він не міг власноруч їх подати та не мав можливості потрапити в район бойових дій і оборони батальону. Такі рапорти відправлялись за командою командиру взводу командиру роти, замполіту першої роти, головному сержанту першої роти, медику батальону, через відповідального медика пункту постійної дислокації, яка здійснювала сканування медичних документів. Після ненадання відповіді на рапорти позивач був змушений звернутись до гарячої лінії ІНФОРМАЦІЯ_3 , спеціалізованої прокуратури в оборонній сфері м. Полтава зі скаргами щодо проведення службових перевірок, відповіді на які ОСОБА_1 досі не отримав, а відповідач взагалі відмовився отримувати кореспонденцію з рекомендованим повідомленням.
Твердження, що під час лікування 09.08.2023 позивач вдруге пройшов ВЛК, не відповідає дійсності, так як це було перше і єдине ВЛК, яке ОСОБА_1 проходив після операційного втручання, а після ВЛК, яке визнало його придатним до військової служби за тим самим діагнозом, відбулось ще дві госпіталізації. При виписці з останньої надано рекомендації в подальшому лікуванні і реабілітації.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 .
Довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 №1824 підтверджено отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з проходженням військової служби. У довідці від 13.04.2023 №1824 зазначено про те, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Позивачем 09.06.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт з проханням надати відпустку у зв'язку з лікуванням.
Однак, поштове повідомлення, направлене ОСОБА_1 відповідачу, повернулося відправнику з поштовою відміткою Укрпошти "військова частина листи не приймає" /а.с. 57/.
Позивач стверджує, що жодної відповіді на його рапорти не надано.
Позивач не погодився з бездіяльністю відповідача, що полягає у ненаданні відпустки, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового розгляду.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. (ч. 1 ст. 1 Закону України Про звернення громадян).
Згідно з нормами статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до пункту 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут). Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно з пунктом 115 Дисциплінарного Статуту вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Висновки щодо правозастосування
Рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Разом з тим, спеціальне законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить положень щодо порядку та строку розгляду рапортів військовослужбовців.
Приписами статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, строк розгляду рапорту визначений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України та становить 30 днів з моменту реєстрації документа.
Водночас, вказаними нормативно-правовими актами не визначено порядку здійснення такого розгляду, з огляду на що суд вважає за можливе субсидіарно застосувати до спірних правовідносин у цій частині положення чинного законодавства щодо розгляду звернень громадян.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові по справі №803/162/16 від 11.10.18.
Відповідно до п. 1 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі Інструкція № 735) ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до приписів Розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Положення Інструкції №735 в частині вимог до звернення та термінів розгляду звернень повністю кореспондуються з вимогами Закону України "Про звернення громадян".
Військовою частиною НОМЕР_1 заперечується факт отримання від ОСОБА_1 рапортів щодо надання відпустки у зв'язку з лікуванням.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 09.06.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 надіслано на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт з проханням надати відпустку у зв'язку з лікуванням /а.с. 57/.
Зазначене поштове повідомлення було повернуто відділенням поштового зв'язку з поштовою відміткою Укрпошти "військова частина листи не приймає" /а.с. 57, зворотній бік/.
Наведена обставина свідчить про те, що рапорт ОСОБА_1 по суті не було розглянуто, відповіді на нього не надано.
Отже, суд доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 проігноровано зазначений рапорт, відповіді на нього не надано.
Водночас, щодо наданих позивачем роздруківок листування через месенджер WhatsАрр, суд визнає їх неналежними та недостатніми доказами, оскільки суду не відомо з ким саме вів листування позивач, чи належать особи, з якими велося листування, до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 .
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 зобов'язана була протягом місяця розглянути рапорт військовослужбовця та надати відповідь по суті порушеного питання щодо надання відпустки. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд, одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду також доказів та не вказав причин, умов та обставин, які б унеможливлювали отримання та розгляд рапорту позивача в межах встановлених строків та відповідно до чинного законодавства.
Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань. Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.
За обставин цієї справи факт надіслання ОСОБА_1 рапорту 09.06.2023 про надання відпустки підтверджена матеріалами справи.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорта ОСОБА_1 , надісланого 09.06.2023 щодо надання відпустки.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 надати відпустку для лікування зі збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку ВЛК, суд зазначає, що він має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідач не обґрунтував неможливість розгляду рапорту позивача, а ігнорування отримання поштової кореспонденції Військовою частиною НОМЕР_1 є неприпустимим.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні цієї справи не надається правова оцінка підставам надання/ненадання відпустки ОСОБА_1 , в т.ч. наявності підстав для їх задоволення, оскільки це питання не розглядалося військовою частиною, рішення по суті поставленого в рапорті прохання не приймалося.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не надав жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що поданий позивачем рапорт відповідачем розглянуто.
Оскільки рапорт позивача про надання відпустки відповідач взагалі не розглянув та відповідних доказів суду щодо його розгляду не надав, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо надання відпустки та надати письмову відповідь.
При цьому, оскільки в матеріалах справи відсутній рапорт про надання відпустки, судом не фіксуватимуться у резолютивній частині рішення його реквізити.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорта ОСОБА_1 про надання відпустки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо надання відпустки та надати письмову відповідь по суті рапорту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков