Справа № 420/15079/24
09 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Херсонській області прийняти від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
зобов'язати відповідача прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства російської федерації замість документа про припинення громадянства російської федерації та повідомити про строк та порядок отримання паспорту громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.10.2021 він набув громадянство України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України». Протягом 2 років, тобто до 21.10.2023, ОСОБА_1 зобов'язався припинити громадянство російської федерації та надати органу ДМС відповідні підтверджуючі документи. Чинна в рф процедура виходу з російського громадянства особами, які мають документи про право на проживання в інших державах, вимагає звернення з цим питанням виключно до консульських установ рф у відповідній країні. Однак, наразі, у зв'язку із збройною агресією рф проти України, консульські установи рф на території України не функціонують, тобто позивач з об'єктивних причин не може звернутися до уповноважених органів рф із клопотанням про припинення громадянства російської федерації. Положеннями Закону передбачено альтернативу для видачі паспорта громадянина України замість тимчасового посвідчення громадянина України подання документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства.
Згідно п. 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженому Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006), особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Позивачем направлено до відповідача супровідний лист до декларації, в якому він виклав обставини та просив прийняти у нього декларацію про відмову від іноземного громадянства для оформлення паспорта громадянина України. Разом із супровідним листом подано декларацію про відмову від іноземного громадянства (згідно зразка, затвердженого Наказом МВС України 16.08.2012 №715, форма 45). Від відповідача надійшов лист про відмову у прийнятті декларації у зв'язку з відсутністю у позивача підстав для подачі декларації замість документа про припинення іноземного громадянства. Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 як особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Таку відмову ОСОБА_1 вважає незаконною, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 24.05.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.06.2024 року за вхід.№23805/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
21.10.2021 позивач набув громадянство України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України». Згідно з частиною 2 статті 8 Закону для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою про набуття громадянства України позивачем подавалося власноручно підписане зобов'язання припинити іноземне громадянство за формою 10, встановлене Наказом. За приписами абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Згідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Зазначені норми, свідчить, що особа мала подати клопотання про припинення громадянства іноземної держави та уповноважені органи держави громадянської належності прийняли таке клопотання, але документ про припинення громадянства не отримано з незалежних від неї причин.
Відповідно до поданого документа позивач зобов'язувався протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом російської федерації.
У разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації позивач зобов'язувався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу російської федерації.
За приписами ч. 5 ст. 8 Закону іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до п. 5 ч. 6 Закону, для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано, зокрема iнoзeмцeм, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
На підставі рішення Головного управління ДМС в Херсонській області про набуття громадянства України, ОСОБА_1 21.10.2021 був документований тимчасовим посвідченням громадянина України на термін дії до 21.10.2023. На даний час до ГУ ДМС в Херсонській області не надійшло документально підтверджених документів, які засвідчували б виконання позивачем вимог частин 2, 5 статті 8 Закону, а саме: документів про припинення громадянства російської федерації та повернення національного паспорта громадянина російської федерації до уповноваженого органу російської федерації.
Тобто, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконує, чим порушує законодавство України.
ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 24.11.2003, отриманою вперше на підставі дозволу на імміграцію виданого 06.10.2003 б/н., у вигляді висновку про залишення на постійне проживання в Україні, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особа яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки (дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області, 03.07.1996, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане міським відділом ДРАЦС Головного управління юстиції у Херсонській області 14.12.1974.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Еджит-Кирта, Кожвінський район, Комі АРСР, Російська Федерація, звернувся 15.07.2021 до Суворовського відділу у м. Херсоні УДМС у Херсонській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до вимог частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».
До заяви надано копії паспорта громадянина Російської Федерації, посвідка на постійне проживання в Україні, свідоцтво про народження, свідоцтво про народження сина та інші документи, що передбачені законодавством.
До заяви також подано зобов'язання про припинення іноземного громадянства від 15.07.2021 (заява власноруч підписана заявником).
21.10.2021 УДМС у Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до законодавства України, ОСОБА_1 є громадянином України з 21.10.2021, оформлена довідка №531/17/21 від 11.11.2021 про реєстрацію особи громадянином України та оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_4 від 22.12.2021, строком дії до 21.10.2023.
27.09.2023 до УДМС у Херсонській області надійшов лист позивача від 20.09.2023 з проханням прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, до листа долучено:
відсутність заборгованості від податкової РФ;
довідка про реєстрацію місця проживання;
свідоцтво про укладення шлюбу;
довідка про реєстрацію місця проживання;
заява №700196971 та штрих код від Консульства РФ у м. Одеса;
тимчасове посвідчення громадянина України;
карта платника податків;
диплом;
пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 ;
повідомлення про зняття з реєстраційного обліку РФ;
тарифи консульських зборів.
20.10.2023 за вих. №С-172/6/6501-23/6501.3.7/547-23 УДМС у Херсонській області на звернення позивача щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства надано відповідь, якою роз'яснено вимоги щодо відмови від іноземного громадянства та зазначено про неможливість прийняття такої декларації через відсутність правових підстав.
Також ОСОБА_1 подані аналогічні заяви від 23.10.2023, 15.01.2024, 02.02.2024, 27.03.2024, на які отримав відповіді з роз'ясненнями від 06.11.2023 №С-196/6/6501-23/6501.2/567-23, від 31.01.2024 №С-21/6/6501-24/6501.2/53-23, від 05.03.2024 №С-39/6/6501-24/6501.2/94-24 та від 17.04.2024 №С-81/6/6501-24/6501.2/143-24.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 22.02.2022 р. подав усі необхідні документи, разом із заявою на спрощений вихід із громадянства РФ у консульстві РФ у м. Одесі, на що отримав підтвердження, а також реєстраційний номер заяви №700196971.
З 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу.
ОСОБА_1 , з метою отримання інформації щодо припинення громадянства російської федерації, 23.10.2023 р. через сайт МЗС росії запросив статус своєї заяви.
15.11.2023 р. позивач отримав відповідь від МЗС росії: «У зв?язку з зверненням, що надійшло в приймальню МЗС росії 30 жовтня 2023 р. повідомляємо, що за обліками електронної бази даних з громадянства МЗС росії Вашу заяву з питання виходу з російського громадянства серед зареєстрований не значиться, діяльність російських закордонних установ в Україні призупинена 24 лютого 2022 р. у зв?язку з цим прийом громадян з консульських питань з зазначеної дати не ведеться.»
Крім того, з метою припинення громадянства російської федерації ОСОБА_1 звертався до Генконсульства рф у Німеччині і отримав листа від 07.02.2023 р.:
«ГК Росії у Гамбурзі
Шановний пане ОСОБА_1,
Процедура виходу з громадянства російської федерації передбачає подання документів особисто до Генконсульства, а не в електронному вигляді.
Якщо Ви маєте постійний посвідку на проживання у ФРН, а також всі документи, необхідні для виходу з громадянства російської федерації, то Ви можете подати нову заяву про вихід з російського громадянства в Генконсульстві росії. Гамбурзі.
Інформація за посиланням https://hamburg.mid.ru/vyhod-iz-grazdanstva-rossijskoj-federacii-soversennoletnih-lic-v-uprosennom-poradke
7 Лют. 2023 11:24:00 +0200
З повагою,
віце-консул А.М. Панков
Генеральне консульство росії у Гамбурзі
Ам Феентайх 20, 22085 Гамбург».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III (далі - Закон №2235-III) для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України іноземцем подається зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону №2235-ІІІ передбачено, що умовами прийняття до громадянства України є подання іноземцем зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Отже особа, яка набула громадянство України, у випадку неможливості подати документ про припинення іноземного громадянства (підданства) з незалежних від неї причин, може подати до уповноваженого органу України декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р., який триває і на теперішній час.
Листом Міністерства закордонних справ України від 13.10.2022р. №72/11-612/1-81401 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, відповідно до п.11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. №376, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992р., зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.02.2022р.
Згідно ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України розірвано дипломатичні відносини між двома державами та припинено роботу консульських установ, що є загальновідомими обставинами.
Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), адже як в законодавстві України, так і в законодавстві рф відсутнє правове регулювання процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між відповідними державами.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , з метою отримання інформації щодо припинення громадянства російської федерації, 23.10.2023 р. через сайт МЗС росії запросив статус своєї заяви.
15.11.2023 р. позивач отримав відповідь від МЗС росії: «У зв?язку з зверненням, що надійшло в приймальню МЗС росії 30 жовтня 2023 р. повідомляємо, що за обліками електронної бази даних з громадянства МЗС росії Вашу заяву з питання виходу з російського громадянства серед зареєстрований не значиться, діяльність російських закордонних установ в Україні призупинена 24 лютого 2022 р. у зв?язку з цим прийом громадян з консульських питань з зазначеної дати не ведеться.»
Крім того, з метою припинення громадянства російської федерації ОСОБА_1 звертався до Генконсульства рф у Німеччині і отримав листа від 07.02.2023 р.:
«ГК Росії у Гамбурзі
Шановний пане ОСОБА_1,
Процедура виходу з громадянства російської федерації передбачає подання документів особисто до Генконсульства, а не в електронному вигляді.
Якщо Ви маєте постійний посвідку на проживання у ФРН, а також всі документи, необхідні для виходу з громадянства російської федерації, то Ви можете подати нову заяву про вихід з російського громадянства в Генконсульстві росії. Гамбурзі.
Інформація за посиланням https://hamburg.mid.ru/vyhod-iz-grazdanstva-rossijskoj-federacii-soversennoletnih-lic-v-uprosennom-poradke
7 Лют. 2023 11:24:00 +0200
З повагою,
віце-консул А.М. Панков
Генеральне консульство росії у
Гамбурзі Ам Феентайх 20, 22085 Гамбург».
Таким чином, на переконання суду, позивачем вжито залежних від нього дій щодо припинення громадянства російської федерації, які з незалежних він нього причин не призвели до відповідного результату.
При цьому, в такому випадку законодавство України передбачає можливість подання декларації про відмову від іноземного громадянства, що і було зроблено позивачем.
Позивач мав законні очікування на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації через введення воєнного стану України та припинення діяльності всіх консульських установ цієї держави на території України, наразі є неможливим.
Суд зазначає, що у листах-відповідях про відмову прийняти декларацію ГУ ДМС в Херсонській області фактично процитувало норми Закону №2235-ІІІ, вказало про необхідність надати саме документ про припинення громадянства російської федерації без надання оцінки доводам позивача про неможливість подання такого документа з незалежних від його волі причин. З вказаного слідує, що відповідач фактично зазначив про єдиний варіант поведінки позивача з тим, аби отримати паспорт громадянина України, та незаконно відмовив в прийнятті декларації, тобто застосуванні альтернативи, передбаченої чинним законодавством.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ДМС в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Доводи відзиву ГУ ДМС в Херсонській області таких висновків суду не спростовують.
Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, установлені законом.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а.
Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2).
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд під час розгляду справи констатував поважність причин неотримання позивачем документа про припинення іноземного громадянства (підданства) та протиправність відмови міграційної служби в прийнятті декларації про відмову від громадянства рф, отже, на думку суду, належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідну декларацію.
Зважаючи на те, що судом визнано протиправними дії ГУ ДМС щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства рф, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має.
Щодо повідомлення про строк та порядок отримання паспорту громадянина України
В прохальній частині позову наявна також вимога про зобов'язання відповідача повідомити про строк та порядок отримання паспорту громадянина України.
Натомість, юридичний спір в даній справі стосується права позивача на прийняття у декларації про відмову від громадянства російської федерації замість документа про припинення громадянства російської федерації, а не порядку отримання документів.
Відтак, до вирішення по суті спору з даного питання, вимоги про отримання документів заявлені передчасно та стосуються майбутніх правовідносин, де наразі відсутній об'єкт судового захисту - порушене суб'єктивне право.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжної інструкції №0.0.3642564484.1 від 14.05.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Херсонській області прийняти від ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації замість документа про припинення громадянства російської федерації.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (адреса: 73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Перекопська, 168, ЄДРПОУ 37839478).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 09.09.2024 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (адреса: 73036, Херсонська область, м. Херсон, вул. Перекопська, 168, ЄДРПОУ 37839478)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА