Справа № 420/15139/24
09 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:
визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 16672 грн. 50 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок);
стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 16672 грн. 50 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок) по продовольчій службі, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 року №103.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що факт завданої державі майнової шкоди ОСОБА_1 підтверджується матеріалами службового розслідування, які надані до суду, яка на дату подання позову не відшкодована.
Крім того, відповідачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 року №103 не оскаржувався.
З метою добровільного відшкодування завданої шкоди позивачем направлено на адресу відповідача листа, проте, останнім відповіді не надано, грошові кошти не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 23.05.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала від 23.05.2024 року про відкриття провадження по справі направлена за адресою: АДРЕСА_1 .
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду 05.02.2021 року (трек-номер: 65300 02535891) з довідкою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.05.2024 року.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 18.09.2015 №203, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом КСР ЗСУ №729 від 11.09.2015 на посаду командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону, з 18.09.2015 зарахований до списків особового складу частини.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 04.10.2016 №208, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону, у зв?язку із самовільним залишенням військової частини з 03.10.2016 знято, з всіх видів забезпечення.
Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2017 №140, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 , який перебував з 03.10.2016 у розпорядженні командира військової частини, відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних сил України №6 від 04.02.2016, з 06.06.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2019 №2833 було призначено службове розслідування за фактом незаконного витрачання продуктів харчування за результатами якого на підставі Акту службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» за фактом незаконного витрачання продуктів харчування від 15.01.2019 за №103.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 15.01.2019 за №103 було встановлено, що в результаті неналежного виконання молодшим лейтенантом ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та інших керівних документів щодо обліку особового складу, що призвело до нестачі продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 ), у результаті чого державі у особі військової частини НОМЕР_1 , було завдано матеріального збитку по продовольчій службі на загальну суму 16672 грн. 50 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Листом №0666/35/2390 від 03.04.2024 року військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про необхідність добровільного відшкодування завданої шкоди державі на зазначений казначейський рахунок.
Лист направлено рекомендованим з повідомленням (трек-номер: 8420578076318), яке повернулось відправнику через невдалу спробу вручення (передача на зберігання): Закінчення встановленого терміну зберігання (30.04.2024).
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).
Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.16 Статуту №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з статей 26,27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX (далі - Закон №160-IX), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №160-IX стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Так, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 15.01.2019 за №103 було встановлено, що в результаті неналежного виконання молодшим лейтенантом ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та інших керівних документів щодо обліку особового складу, що призвело до нестачі продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 ), у результаті чого державі у особі військової частини НОМЕР_1 , було завдано матеріального збитку по продовольчій службі на загальну суму 16672 грн. 50 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Суду не надано доказів оскарження позивачем наказів, якими його притягнуто до матеріальної відповідальності.
Таким чином, факт завданої відповідачем майнової шкоди на загальну суму 16672,50 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст.10 Закону №160-IX).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 16672,50 грн.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких заперечень та доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 та невиплати їх у добровільному порядку, а тому позовні вимоги позивача - стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в розмірі 16672,50 грн. є правомірними та належать задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 16672,50 грн.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4ст. 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Таким чином можна дійти до висновку, що для звернення до суду у суб'єкта владних повноважень мають бути передбачені законодавчі підстави.
У цій категорії справ можливі три випадки (види): (1) прямо передбачено КАС України (ч. 5 ст. 46); (2) прямо передбачено спеціальним законом та (3) право, яке ґрунтується на загальних повноваження (компетенції).
Так, положеннями ч. 1ст. 12 Закону №160-IX передбачено право відповідача на звернення до суду з вимогами про відшкодування завданої шкоди, водночас права на звернення до суду із вимогами про визнання протиправними дій особи, якою завдані збитки державі, даною нормою не встановлено.
Крім того, іншого нормативного обґрунтування щодо наявності у позивача права на звернення до суду з вищевказаним способом, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Наведене свідчить про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, яким завдані збитки державі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 16672 грн. 50 коп. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок) по продовольчій службі, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 року №103.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 09.09.2024 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: 67570, селище Чорноморське, Одеський район, Одеська область, ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА