про залишення позову без розгляду
09 вересня 2024 р. № 400/7437/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо залишення без розгляду позовних вимог в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дii вiйськової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 ранiше виплачених сум грошового забезпечення (щомiсячних основних видiв грошового забезпечення, у тому числi надбавки за вислугу poків. щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення (пiдвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, якi мають постiйний характер, премiя), виходячи з посадового окладу та окладу за вiйськовим званням iз застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01.01.2018 за перiод з 02.04.2022 по 20.05.2023.
- зобов'язати Вiйськову частину НОМЕР_1 здiйснити перерахунок i виплату ОСОБА_2 ранiше виплачених сум грошового забезпечення (щомiсячних основних видiв грошового забезпечення, у тому числi надбавки за вислугу poків. щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення (пiдвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, якi мають постiйний характер, премiя), виходячи з посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначеного шляхом множення розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01.01,2022. 01.01.2023, на вiдповiдний тарифний коефіцієнт. встановлений для посади ОСОБА_3 згiдно з додатками l, l2, 13, l4 до постанови Кабінету Міністрів України вiд 30.08.20l 7 № 704 за перiод з 02.04.2022 по 20.05.2023
- визнати протиправними дii Вiйськовоi частини НОМЕР_1 у виплатi ОСОБА_4 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за вiйськовим званням iз застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01.01.2018.
- зобов'язати Вiйськову частину НОМЕР_1 здiйснити перерахунок i виплату ОСОБА_2 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 pік, з урахуванням розмiрiв посадового окладу та окладу за вiйськовим званням, визначених шляхом множення розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановленого законом на 0l .0l .2022, на вiдповiдний тарифний коефiцiєнт, встановлений для посади ОСОБА_3 . згiдно з додатками l, 12, 13, 14 до постанови Кабiнету Міністрів Украiни вiд З0.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового та начальницького складу та деяких iнших осiб»
Ухвалою від 08.08.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без виклику учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
До відзиву на позов відповідачем додано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 140 від 20.05.2023, з якого вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 20.05.2023
Ухвалою суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання зазначеної ухвали позивачем 03.09.2024 надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яку мотивовано тим, що позивач з 02.04.2022 по 03.07.2024 перебував на військовій службі. Позивач вважає, що ці обставини є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши у подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення із значенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з нормами частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, нормами Кодексу законів про працю України встановлені інші строки звернення до суду з позовами про захист трудових прав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 на підставі наказу командира витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 140 від 20.05.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 20.05.2023.
Суд зазначає, що грошове забезпечення, яке під час проходження служби виплачується не в повному обсязі, набуває статус заборгованості, а тому особа має законні очікування і сподівання на виплату такої заборгованості в період проходження служби, але в будь-якому випадку не пізніше ніж у день звільнення зі служби, коли роботодавець повинен здійснити повний розрахунок і виплатити всі належні працівнику кошти.
У зв'язку з цим строк звернення до суду у справах, в яких предметом спору є заробітна плата (грошове забезпечення), починає свій перебіг саме з дня звільнення зі служби, якщо особа не згодна з тим розрахунком, який з ним здійснений роботодавцем.
Отже, про порушення права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом, позивачу було відомо при проведенні остаточного розрахунку, тобто в день звільнення.
Станом на день звільнення позивача зі служби стаття 233 КЗпП України діяла в новій редакції та визначала тримісячний строк звернення до суду.
Позивачем направлено позовну заяву до суду 01.08.2024, тобто з порушенням тримісячного строку.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на перебування його на військовій службі. Також позивач звертає увагу суду на низку ухвал Верховного Суду, якими поновлювався строк звернення до суду з огляду на воєнний стан.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб який неодноразово продовжувався. Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року і включно до дати звернення позивача до суду 01.08 2024 року в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно зі статтею 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Суд наголошує, що посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовно вважатись поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, що узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Крім цього, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, в якій зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Враховуючи те, що кінець перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання останнім до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Однак, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Позивач зазначає, що він перебував на військовій службі з 02.04.2022 по 03.07.2024. Суд зауважує, що обставини перебування позивача на військовій службі могли б бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку звернення до суду, проте позивач не конкретизував, яким чином ці обставини призвели до неможливості вчасно звернутись до суду (наприклад, через перебування позивача в зоні ведення бойових дій, нестабільний зв'язок, виконання обов'язку в іншій зоні, де позивач був позбавлений можливості звернутись за правовою допомогою тощо).
Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі підтверджені належними доказами обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що викладені у заяві про поновлення строків підстави не може бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що обставини, наведені позивачем, суддею визнано неповажними причинами для поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко