09 вересня 2024 року№ 380/11373/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 144826,40 грн. (сто сорок чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень 40 копійок).
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що звільнена з військової служби та виключений зі списків особового складу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 11.05.2023. На момент виключення із списків особового складу із ОСОБА_1 не проведений повний розрахунок при звільненні, оскільки позивачці не було виплачене грошове забезпечення в розмірі 234976,57 грн.; ці кошти відповідач виплатив лише 30.04.2024 на виконання рішення суду. Позивачка стверджує, що період з 11.05.2023 по 30.04.2024 є періодом затримки розрахунку при звільненні з роботи, просить суд стягнути з відповідача, на підставі ст. 117 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022), середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців, що становить за підрахунками позивачки 144826,40 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов; стверджує, що на момент звільнення позивача з військової служби заборгованості по грошовому забезпеченню та спору щодо невиплачених сум між сторонами не було. Вважає, що норми статті 117 КЗпП України не застосовуються до спірних правовідносин, що виникли на стадії виконання судового рішення про присудження певних виплат.
Позивач подав відповідь на відзив, де навів аргументи на спростування позиції відповідача з посиланням на практику касаційного суду.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходила службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по стройовій частині) № 131 від 11.05.2023 виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення із 11.05.2023 (а.с. 17).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/13328/23, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, суд:
- визнав протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 28.02.2022 по 11.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 і 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 і 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 28.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2023 по 11.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Військово-медичний клінічний центр Західного регіону на виконання рішення суду у справі № 380/13328/23 нарахував ОСОБА_1 грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в сумі 234976,57 грн; ці кошти надійшли на банківський рахунок позивачки 30.04.2024, що підтверджується випискою з карткового рахунку (а.с. 14).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
У пункті 4 розділу ІІІ Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму; н) винагороди державним виконавцям; о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117663993) у справі №560/6960/23 сформував такі висновки:
«30. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
30.1. «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
30.2. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
31. Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
32. За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні, зокрема індексації грошового забезпечення, здійснений відповідачем лише 29.03.2023 на виконання рішення суду у справі № 560/6686/22, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 19.06.2021 (з дня, наступного за датою звільнення) по 28.03.2023.
33. Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
34. Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
35. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
36. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
37. Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.
38. Водночас Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
39. Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
40. Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. […]
46. Водночас у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові».
Враховуючи наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин суд дійшов таких висновків:
- оскільки позивачка 11.05.2023 року виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з військової служби, то відповідно до ст. 116 КЗпП відповідач був зобов'язаний до цього дня провести повний розрахунок з військовослужбовцем. Отже, спірні правовідносини виникли 11.05.2023, в день звільнення позивачки з військової служби;
- спірні правовідносини врегульовано статтею 117 КЗпП України в редакції, що діяла після набрання чинності закону Законом № 2352-ІХ, тобто після 19.07.2022 року (у редакції чинній на момент їх виникнення) згідно якої законодавець обмежив виплату середнього заробітку шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець несвоєчасно сплатив працівникові.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 11.05.2023, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачці грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в сумі 234976,57 грн. (ця обставина встановлена рішенням суду між тими ж сторонами, що набрало законної сили, та відповідно до статті 78 КАС України не підлягає доказуванню).
Грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року охоплюється поняттям «всіх сум, що належать працівнику при звільненні» в розумінні статті 116 КЗпП, тому затримка їх виплати є підставою для стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України.
Період затримки розрахунку при звільненні обчислюється починаючи з першого дня після звільнення до дати остаточного розрахунку (з 12.05.2023 по 30.04.2024) та становить 355 календарних днів. На дату звільнення позивачки з військової служби (11.05.2023) спірні правовідносини щодо нарахування середнього заробітку за час невиплати спірних сум грошового забезпечення регулюються статтею 117 КЗпП в редакції Закону №2352-IX, яка передбачає, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає стягненню, але не більш як за шість місяців.
Отже, період затримки розрахунку при звільненні для цілей обчислення суми компенсації в цьому спорі становить шість місяців.
Відповідно до картки особового рахунку за 2023 рік (а.с. 15) розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням становив: за березень 2023 року - 24006,40 грн., квітень 2023 року - 24006,40 грн.; усього - 48012,80 грн., тому середньомісячний заробіток становить 24006,40 грн. (48012,80/2). Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум становить складає 144038,40 грн. (24006,40*6). Підстав для переведення визначеного законом шестимісячного строку в календарні дні для цілей обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку немає, тому проведені позивачем обчислення є помилковими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, в сумі 144038,40 грн.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до суми задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути із Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (79010, Львівська область, місто Львів, вул. Личаківська, буд 26; ідентифікаційний код 08160677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 144038 (сто сорок чотири тисячі тридцять вісім) гривень 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (79010, Львівська область, місто Львів, вул. Личаківська, буд 26; ідентифікаційний код 08160677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 35 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович