09 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5273/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Казанчук Г.П.,
при секретарі судового засідання - Бакшеєвої М.В.
за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання противною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач), через свого представника - ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовною заявою, поданою через систему ''Електронний суд'', в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Борисенко Любові Петрівни від 05.07.2024 про відкриття виконавчого провадження №75456623 та стягнення виконавчого збору у розмірі - 32000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю, на думку позивача, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №75456623 та постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 гривень. Так, позивач зазначає, що частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (пункт 3). Позивач зазначає, що Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до додатку №3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040). У військовій частини, як у державного органу відсутні відповідні призначення на виконання рішень суду. Позивач наголошує на тому, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі № 340/2206/23 хоча не містить у резолютивній частині слово “стягнення», однак це не виключає “майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні його резолютивної частини. Отже, як на переконання позивача, відповідачем при винесенні оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження і стягнення виконавчого збору помилково застосовано частину 3 статті 27 Закону №1404-VІІІ, а не пункт частини 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ, що свідчить про їх незаконність, а тому підлягають скасуванню.
Суддя ухвалою від 13.08.2024 року залишила без руху позовну заяву та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді від 02.09.2024 відстрочено військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, провадження у справі відкрито, розгляд справи в судовому засіданні призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09.09.2024 на 10 год. 00 хв.
Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог позивача, а також матеріали виконавчого провадження. Так, представником відповідача зазначено, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, розмір виконавчого збору згідно положень частинами 2, 3 статті 27 Закону визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.
Позивач подав суду відповідь на відзив відповідача, відповідно до змісту якої позивач вважає, що твердження, викладені відповідачем у відзиві, не спростовують доводів, викладених в позовній заяві. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд, -
В провадженні Кіровоградського окружного адміністративного перебувала адміністративна справа №340/2206/23 за позовом ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача військова частина НОМЕР_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 року по справі №340/2206/23 позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме ухвалено:
- змінити дату виключення ОСОБА_4 , стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного відділення ПЗРК 2 зенітного ракетного взводу НОМЕР_4 зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, вказану в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 лютого 2022 року №53, з 22 лютого 2022 року на 22 квітня 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь військовослужбовця ОСОБА_4 грошове забезпечення з 23 лютого 2022 року по 22 квітня 2022 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь військовослужбовця ОСОБА_4 додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 23 лютого 2022 року по 22 квітня 2022 року включно. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
03.07.2024 у справі №340/2206/23 видано виконавчий лист (а.с.47-зв), у якому боржником вказано військову частину НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
За заявою стягувача від 04.07.2024 (а.с.47) головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисенко Л.П. 05.07.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75456623 щодо примусового виконання виконавчого листа №340/2206/23 (надалі - спірне рішення, а.с.50).
Тоді ж, 05.07.2024, головним державним виконавцем були винесені ще дві постанови в цьому ж виконавчому провадженні, а саме: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с.51, 52).
Позивач зазначає, що про існування спірних постанов стало відомо 30.07.2024 році, коли представники військової частини НОМЕР_1 в ході моніторингу реєстру виконавчих проваджень виявили наявність виконавчого провадження №75456623, розпочатого на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2024 з виконання Виконавчого листа № 340/2206/23 від 03.07.2024 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом. Натомість відповідач, зазначає про тримання поштового відправлення 10.07.2024 року.
Представник позивача щодо строку звернення в судовому засіданні зазначив, що війська частина НОМЕР_1 постійно змінює місце дислокації, а тому не завжди своєчасно отримує поштову кореспонденцію. Так, спірні постанови дійсно направлені та отримані за адресою АДРЕСА_2 , однак фактично до командування вказані постанови доставлені лише 30.07.2024 року. У зв'язку із наданими поясненнями, суд не вбачає факту порушення строку звернення до суду.
Позивач не погоджується із винесенням постанов, це послугувало зверненню позивача до суду з цим позовом.
Отже, правомірність винесення постанов у ВП № 75456623, а саме: про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 05.07.2024 є предметом спору, переданого на розгляд адміністративного суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України ''Про виконавче провадження'' від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (надалі - Закон №1404-VІІІ).
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
У статті 1 Закону №1404-VІІІ вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно статтею 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ''Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів''.
Спірними питаннями у даній справі є віднесення виконавчого листа до майнового спору чи зобов'язального, що безпосередньо впливає на визначення органу виконання (ДВС чи Державна казначейська служба) та визначення територіальної підсудності вчинення виконавчих дій.
Вимоги до виконавчого документа вказані у частині першій статті 4 Закону №1404. Так у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 1 статті 24 Закону №1404 визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Отже, державному виконавцю слід встановити місце перебування, роботи боржника або місцезнаходження майна боржника.
Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що місцем реєстрації військової частини є м. Нова Каховка, яка наразі є тимчасово окупованою територією, а відтак, рішення суду має виконувати територіальний орган виконавчої служби Херсонської області.
Вказані доводи відхиляються судом, з огляду на те, що ні відповідачу, ні суду позивач не надав жодного належного та допустимого доказу реєстрації військової частини НОМЕР_1 . Не звертався позивач і до відповідача із заявою про передачу виконавчого провадження до іншого територіального органу державної виконавчої служби. При цьому, факт реєстрації не є визначальним при виборі територіального органу виконавчої служби, з огляду на те, що ст.24 Закону №1404 визначає альтернативний вид визначення - ''перебування''.
У виконавчому листі адреса боржника вказана АДРЕСА_2 , у позовній заяві позивач свою адресу вказує АДРЕСА_2 . Отже, вказані обставини свідчать про ''перебування'' боржника за вказаною адресою.
При цьому суд відхиляє доводи, що місце перебування військової частини, з огляду на активні бойові дії, постійно змінюється, а тому не можливо визначити Кропивницький, як місце перебування боржника. Так, наразі йде війна, і позивач є бойовою частиною, яка веде активну участь у бойових діях, проте, саме позивач визначив місцем перебування (для листування) м. Кропивницький.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
У зв'язку із наведеним, позивач вказував на протиправність визначення виконавчого збору, оскільки судове рішення має майновий характер.
Натомість, суд не погоджується із зазначеним, оскільки предметом виконавчого провадження є саме зобов'язальний характер.
Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі N 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Отже, для того, щоб окреслити спір як майновий, він має мати визначену ціну. Натомість, у справі 340/2206/23 не була визначена ціна позову, а резолютивна частина рішення суду стосується зобов'язання нарахувати та виплатити.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За Законом України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' виконуються лише рішення суду про стягнення коштів.
Водночас, у виконавчому листі не визначено конкретної грошової суми до стягнення, а відтак, виконавчий лист №340/2206/23 має примусово виконати саме відповідач.
Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 по справі №480/3452/19 зроблено висновок про те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Позивачем не надано доказів добровільного виконання рішення суду у справі №340/2206/23 до дати винесення державним виконавцем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Фактичне місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з виконанням бойових завдань направлених на відсіч збройній агресії російської федерації постійно змінюється, проте такі зміни не можуть ставити в залежність можливості примусового виконання рішення суду.
Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (а.1 ст. 24 Закону №1404).
Отже, саме стягувач за своєю заявою звернувся до відповідача, що на переконання суду, є реалізація вищезазначеної норми закону.
Отже, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто з відповідача виконавчий збір.
У даному випадку стягнення конкретної суми коштів судовим рішенням не передбачено, а примусовому виконанню підлягає зобов'язальна вимога про здійснення нарахування та виплати коштів за певні періоди.
Відповідно до статті 63 Закону №1404 рішення немайнового характеру, це рішення за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У даному випадку рішенням суду зобов'язано позивача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Зазначення рішення суду може бути виконано виключно самим боржником, і не передбачає механізму примусового виконання, як у випадку рішень майнового характеру, коли державний/приватний виконавець має право вчинити дії щодо арешту, вилучення (списання коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Тобто, різниця між рішеннями майнового та немайнового характеру у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" проходить саме у можливості чи неможливості державним/приватним виконавцем його примусово виконати незалежно від дії та волі боржника. Рішення немайнового характеру, як раз відрізняються тим, що бути виконаними без участі боржника не можуть. Натомість, такі рішення можуть мати майновий еквівалент або якимось іншим чином впливати на майновий стан боржника.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного суду від 14.09.2022 у справі №280/9443/21 як не релевантну до обставин цієї справи, адже, вона стосувалася зобов'язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити на користь стягувача вихідної допомоги у визначеному розмірі 24517,92 грн, в той час, як предметом судового розгляду у цій судовій справі є зобов'язання позивача нарахувати та виплати стягувачу грошове забезпечення та додаткову винагороду за вказані періоди без зазначення суми стягнення.
Посилання позивача на пункт 3 частини п'ятої статті 27 Закону N1404 та Закон України ''Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'' N4901-VI є необґрунтованими, оскільки указані норми стосуються виконання рішень про стягнення коштів на підставі виконавчих документів і не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, а стосуються порядку її виконання.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 14.05.2022 у справі №336/4615/17, від 16.09.2020 у справі № 310/1512/17, від 09.12.2022 у справі №522/19758/18 та від 17.03.2021 у справі №360/3428/20.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисенко Любові Петрівни від 05.07.2024 про відкриття виконавчого провадження №75456623 та стягнення виконавчого збору у розмірі - 32000 гривень є безпідставною. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Ухвалою судді від 02.09.2024 року відстрочено військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з чим слід стягнути з військової частини НОМЕР_1 судовий збір у сумі 3028 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Театральна, 6/7, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПУ 43315529) про визнання противною та скасування постанови.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 3028 гривень.
Копію рішення суду вручити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК