04 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4416/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427)
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд
- визнати протиправним та скасувати рішення №163750028363 від 03.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.04.2024 року та прийняти вмотивоване рішення про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни. Позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-VI у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст. 32 Закону №1058-VI. Вважаючи відмову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників (а.с. 15). Зазначену ухвалу доставлено в особистий електронний кабінет відповідача 08.07.2024 року (а.с. 16).
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України) зазначена ухвала суду вважається врученою відповідачу.
Правом подати відзив на позовну заяву до суду відповідач не скористався. Докази витребувані судом ухвалою про відкриття провадження суду не надав.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
06.08.2024 року суд виніс ухвалу про витребування доказів, які містять інформацію стосовно предмету даного спору, а саме копію заяви позивача від 26.04.2024 року та доданих до неї документів, які стали підставою винесення оскаржуваного рішення (а.с. 19). Ухвалу доставлено в особистий електронний кабінет відповідача 10.08.2024 року (а.с. 20).
Відповідач вимоги ухвали не виконав, про причини не виконання суд не повідомив, про необхідність додаткового часу для надання витребуваних документів суд не поінформував.
Зважаючи на те, що відповідач вимог ухвали суду про витребування доказів у встановлений судом строк не виконав, документів не подав, причин їх неподання не повідомив, 28.08.2024 року судом винесено ухвалу (а.с. 22-23) про застосування до відповідача заходів процесуального примусу - стягнуто штраф в розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області копію заяви ОСОБА_1 від 26.04.2024 року та доданих до неї документів.
02.09.2024 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшли витребувані судом докази (а.с. 27-45).
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
26.04.2024 року позивач звернувся до одного зі структурних підрозділів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 33 зв. - 34), надавши наступні документи: довідка про присвоєння РНОКПП, паспорт, виписка з акту огляду МСЕК, військовий квиток, документ, що дає право на певний вид пенсії (довідка про участь у заходах із захисту України), посвідчення інваліда війни, трудова книжка, інше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №163750028363 від 03.05.2024 про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з недостатнім стажем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 11).
Вважаючи прийняте ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Отже, предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду є правомірність та законність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 (а.с. 32) та довідки військової частини № 45/560 від 16.03.2024 року (а.с. 31) від 17.03.2024 року ОСОБА_1 , у певні проміжки часу, з 24.08.2022 року по 07.03.2024 року приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Виконуючи бойове завдання, отримав поранення, в результаті якого згідно акту огляду МСЕК серія 12ААГ №397596 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 20.02.2024 року, причина якої - поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
26.04.2024 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №163750028363 від 03.05.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-VI, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст. 32 Закону №1058-VI (10 років).
Вважаючи відмову у призначенні пенсії по інвалідності протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI.
Стаття 9 закону №1058-VI передбачає, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частина перша статті 30 закону №1058-VI передбачає, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
У свою чергу статтею 32 Закону №1058-VI передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.
Саме через недостатність стажу, передбаченого зазначеною нормою закону №1058-VI, відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у призначенні пенсії по інвалідності згідно із законом закону №1058-VI.
Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає про пенсію по інвалідності за іншим законом, а саме - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262 передбачено, що військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Розділ 3 вказаного Закону присвячений пенсіям по інвалідності та, зокрема, визначає умови призначення пенсій по інвалідності (стаття 18), а саме - пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Отже, пенсія по інвалідності передбачена як Законом №1058-VI, так і Законом № 2262-ХІІ.
При цьому, як встановив суд, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності, відповідач керувався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зі змісту заяви про призначення пенсії по інвалідності, яку 26.04.2024 року позивач подав до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, не вбачається, що вона стосується призначення пенсії по інвалідності саме за Законом №1058-VI.
Відтак, той факт, що відповідач керувався саме Законом №1058-VI та на підставі його норм відмовив у призначенні пенсії за інвалідністю є неправомірним, оскільки відсутні докази, що саме за цим законом просив причначити пенсію заявник.
Таким чином, отримавши заяву про призначення пенсії по інвалідності, орган ПФУ повинен був переконатись, за яким саме Законом особа просить призначити пенсію, оскільки умови призначення такої пенсії за різними законами відрізняються.
Наведене свідчить про неправомірність відмови у призначенні позивачу пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про можливість визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №163750028363 від 03.05.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності.
Оскільки відповідач у спірних правовідносинах не здійснював перевірку поданих заявником документів на відповідність Закону №2262 та не встановлював на підставі цих документів наявність права на пенсію по інвалідності згідно з Законом №2262, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.05.2024 року №163750028363, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2024 про призначення пенсії по інвалідності.
При повторному розгляді заяви відповідачем мають бути враховані висновки суду, викладені у цьому рішенні.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд, перевіривши дії відповідача щодо нарахування пенсії позивача встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяло у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.05.2024 року №163750028363.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2024 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду у цій справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО