09 вересня 2024 року Київ № 320/27070/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., за розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі також- позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2024 №19684240203, №19690240203, №19691240203.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у 2021 році отримала дохід в не грошовій формі (корпоративні права та право вимоги за договорами позики) на суму 6 453 037,00 доларів США (у гривневому еквіваленті - 175 850 420,68 грн) як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) компанії АНДРЕС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD), що відображено у декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, та має право не включати до складу оподатковуваного доходу за 2021 рік такий дохід як отриманий внаслідок ліквідації іноземної компанії відповідно до підпункту 2 пункту 14 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; позивачем додано до декларації усі документи, чіткий перелік яких міститься в Узагальнюючій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.01.2022 №2 щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік з питання правильності обчислення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за результатами якої встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДФО та військового збору. Також, відповідачем зазначено про необхідність подання усіх документів державною мовою та про неподання позивачем достатнього переліку документів для застосування умов та підстав звільнення від оподаткування доходу, отриманого у 2021 році внаслідок ліквідації іноземної компанії.
У підготовчому судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначених у позові, а відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, за допомогою електронного кабінету платника податків позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік №9433190697 від 02.05.2023, заяву про звільнення від оподаткування доходу, отриманого у зв'язку з ліквідацією іноземної юридичної особи, до якої додано складені іноземною мовою копії: рішення про ліквідацію Компанії від 24.11.2021; свідоцтва про ліквідацію Компанії від 23.12.2021; Окремої Ліквідаційної Фінансової звітності за період від 01.01.2021 до 23.12.2021 АНДРЕС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD).
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 05.06.2023 №21958/1/26-15-24-02-03-09 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від позивача витребувано інформацію (пояснення) з приводу отриманих доходів у 2021 році, та документальні підтвердження щодо отриманих доходів. Вказаним листом запропоновано надати документи, що підтверджують отримання інвестиційного доходу від продажу частки статутного капіталу ТОВ «Олександрійська Компанія» та пояснення щодо правомірності включення до складу інвестиційні витрат, пов'язаних з придбанням частки статутного капіталу ТОВ «Олександрійська Компанія», суми 175 767 660,00 грн., яка отримана позивачем у вигляді права вимоги при ліквідації компанії АНДРЕС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD), враховуючи припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу від 03.11.2021 шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі (відсутність розрахунку).
10.08.2023 листом ОСОБА_1 надано пояснення та докази на їх підтвердження з апостильованим перекладом на державну мову.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від проведення операцій з інвестиційними активами платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за результати якої складено акт перевірки від 06.02.2024 №8823/Ж5/26-15-24-02-03/2272315105.
За висновками вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення платником податків:
- вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, занижено дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 175 767 660,00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік в сумі 31 638 178,80 грн. з отриманого доходу;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 2 636 514,90 грн.
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачка подала до контролюючого органу письмові заперечення та копії документів на їх підтвердження.
Листом про розгляд заперечення №3382/1/26-15-24-02-03-09 від 07.03.2024 відповідач повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.
За результатами перевірки на підставі висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 року:
- №19684240203, яким встановлено порушення п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму податку 31 638 178,80 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 909 544,70 грн., що в загальному розмірі становить 39 547 723,50 грн.;
- №19690240203, яким встановлено порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у загальній сумі 3 295 643, 63 грн., з них основного платежу 2 636 514,90 грн., та штрафних санкцій 659 128, 73 грн.;
- №19691240203, яким встановлено порушення п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 24.05.2024 №15483/6/9900-06060306, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №19684240203, №19690240203, №19691240203, а скаргу без задоволення.
Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.
Відповідно до пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» ПК України, тимчасово до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди не включаються доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи платником податків:
1) акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у разі дотримання усіх таких умов:
а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2021 року;
б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;
в) іноземну юридичну особу або іноземне утворення без статусу юридичної особи було створено на підставі правочину або закону іноземної держави (території) не пізніше 23 травня 2020 року або було зареєстровано не пізніше 23 травня 2020 року відповідно до законодавства іноземної держави (території) у випадку, якщо відповідно до законодавства такої іноземної держави (території), регуляторних вимог та/або документів, що регулюють діяльність (особистого закону) такої іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, така особа (утворення) підлягає реєстрації у відповідній державі (території);
2) кінцевим бенефіціарним власником (контролером) від номінального утримувача (номінального власника) у розумінні пункту103.3 статті 103 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог підпунктів “а» - “в» підпункту 1 цього пункту. При цьому платник податків додатково до відомостей та документів, передбачених у підпункті “б» підпункту 1 цього пункту, зобов'язаний надати документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
Щодо доходів у грошовій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків - акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, проводяться всі заходи щодо встановлення джерел походження таких доходів відповідно до законодавства у сфері фінансового моніторингу.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що положеннями діючого на момент виникнення спірних відносин податкового законодавства України визначено випадки можливості невключення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податковий (звітний) період доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи для двох окремих категорій осіб, а саме: акціонерів відповідної іноземної юридичної особи та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) відповідної іноземної юридичної особи, якщо такий дохід отриманий ними від номінального утримувача (номінального власника) компанії.
Зокрема, акціонери іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена) мають право не включати до складу свого загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди, доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) такої іноземної юридичної особи, в разі дотримання сукупності наступних умов:
- відповідна іноземна юридична особа була створена на підставі правочину або закону іноземної держави (території) або її було зареєстровано (якщо цього вимагає законодавство такої держави (території) не пізніше 23.05.2020;
- ліквідацію (припинення) відповідної іноземної юридичної особи розпочато не раніше 01.01.2020 та завершено не пізніше 31.12.2021;
- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована) подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік;
- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована), одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік подано до контролюючого органу складену у довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи;
- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована), одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік подано до контролюючого органу документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи.
Системний аналіз положень податкового законодавства свідчить про те, що інших умов (у тому числі, конкретного переліку додаткових документів), які б надавали можливість акціонерам іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена), не включати до складу свого загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди, доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) такої іноземної юридичної особи не передбачено.
Для випадків ліквідації номінальної компанії передбачено додатково, що для кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) іноземної юридичної особи, що ліквідована, якщо відповідний дохід вони отримали від номінального утримувача (номінального власника) компанії, встановлено обов'язок додаткового надання (до наведених вище відомостей та документів) документів, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією іноземної юридичної особи.
Позивачем на виконання вказаних пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» ПК України, з урахуванням Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 06.01.2022 №2 (далі по тексту - Узагальнююча консультація №2) було вчинено дії, спрямовані на декларування доходу, отриманого від ліквідації іноземної юридичної особи, з подальшим звільненням такого доходу від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.05.2023 позивачем, як єдиним акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена), за допомогою електронного кабінету платника податків, подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік №9433190697 та низку додаткових документів, в порядку пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» Податкового кодексу України, в тому числі складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи. Крім цього, позивачем з власної ініціативи було подано до податкового органу також документи, на підтвердження відомостей поданої податкової декларації, а саме: копія рішення про ліквідацію компанії від 24.11.2021 року; копія свідоцтва про ліквідацію компанії від 23.12.2021 року, копія окремої ліквідаційної фінансової звітності за період від 1 січня 2021 року до 23 грудня 2021 року АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД. Додатки до заяви подані іноземною мовою та перекладені на державну мову з апостилем.
У заяві позивач зазначив інформацію про вид, форму та розмір доходу, отриманого ним у 2021 році від ліквідації іноземної компанії АНДРЕС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD), а саме: корпоративні права 100%, вартість активів, що передається як єдиному учаснику після ліквідації компанії у валюті балансу станом на 23 грудня 2021 року становила 6 453 037, 00 доларів США.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною другою статті 6 Закону України “Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI визначено, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
Статтею 79 Закону України “Про нотаріат» від 02.09.2003 № 3425-XII визначено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Водночас, положеннями Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язковість нотаріального засвідчення перекладу документів, доданих до заяви, яка подавалась позивачем разом з податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік у порядку, визначеному пунктом 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» ПК України, як і не врегульовано порядок перекладу документів.
Так, як вбачається із матеріалів справи позивачем до заяви про звільнення від оподаткування долучено копії документів з апостильованим і завіреним нотаріусом перекладом документів.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем разом із відповідь на запит від 05.06.2023 №21958/1/26-15-24-02-03-09 подано відповідачу:
- копію свідоцтва про реєстрацію юридичної особи АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД від 10.11.2016 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія сертифікату ліквідації компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД від 24 листопада 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія протоколу спеціальних зборів про ліквідацію компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД від 24 листопада 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія повідомлення про завершення ліквідації компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД від 24 листопада 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія інструменту передачі корпоративних прав АЛЛОПІКС ТРЕЙДНИНГ ЛІМІТЕД від 24 листопада 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія інструменту передачі корпоративних прав СІКС АВЕНЮ ХОЛДИНГ ЛТД від 24 листопада 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія свідоцтва про повноваження компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД від 12 серпня 2021 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
- копія акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівська компанія» від 03 листопада 2021 року;
- копія договору купівлі-продажу 100% пайової частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Олександрівська компанія» з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
У свідоцтві про реєстрацію компанії зазначено, що після задоволення всіх вимог стосовно реєстрації відповідно до Закону про міжнародні комерційні компанії 1994 року АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD) була зареєстрована у м.Беліз, Беліз в якості міжнародної комерційної компанії 10.11.2016, свідоцтво видане у м. Беліз, Беліз.
Довідкою про реєстрацію, склад учасників та органів управління юридичних осіб АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD) підтверджується, що Компанія має бездоганну репутацію у правових та фінансових відносинах у м.Беліз, Беліз.
В подальшому, 03.11.2021 року між ОСОБА_1 та АЛЛОПІКС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД (ALLOPIX TRADING LIMITED), юриличною особою, яка створена і діє за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з місцезнаходженням за адресою: Промітеос Стріт, 14, офіс М002, 1065, м. Нікосія, Кіпр, (далі-Продавець) було укладено договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія» (далі - Договір купівлі-продажу), згідно з яким Продавець продав, а ОСОБА_1 придбала частку ТОВ «Олександрівська компанія»(далі - Товариство) в розмірі 100% статутного капіталу Товариства за ціною 6 450 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на день підписання Договору купівлі-продажу відповідало гривневому еквіваленту в розмірі 169 573 080 гривень (далі - купівельна ціна), яку ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити продавцю.
Тобто, з моменту укладення Договору купівлі-продажу у Продавця виникло право вимоги до ОСОБА_1 , як до Покупця за Договором купівлі-продажу у розмірі Купівельної ціни.
04 листопада 2021 року директор Покупця рекомендував виплату девідендів своєму єдиному акціонеру АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD), юридичній особі, яка створена і діє за законодавством Белізу, реєстраційний номер: ІВС163929, з місцезнаходженням за адресою: Баррак Роуд, 9, м. Беліз, Беліз (далі - Цесіонарій), та яка володіє 100% акцій Продавця, шляхом укладення Договору відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу, згідно з яким Цесіонарій отримав у якості дивідендів право вимоги щодо сплати частини Купівельної ціни у розмірі 6 370 000 доларів США.
08 листопада 2021 року між Продавцем та Цесіонарієм був укладений Договір відступлення права вимоги у розмірі 80 000 доларів США за яким Продавець повністю передав право вимоги за Договором купівлі-продажу Цесіонарію в рахунок погашення інших зобов'язань Продавця перед Цесіонарієм.
Отже, ОСОБА_1 була єдиним акціонером та володіла 100% акцій Цесіонарія (АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD)).
24 листопада 2021 року єдиним учасником Компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD) (тобто - ОСОБА_1 було прийнято рішення про ліквідацію Компанії та в свою чергу, 23 грудня 2021 року Компанія була ліквідована згідно із законодавством Белізу, що підтверджується свідоцтвом про ліквідацію Компанії від 23.12.2021 року.
23 грудня 2021 року Цесіонарій - АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD) був ліквідований, а ОСОБА_1 як єдиний акціонер Цесіонарія стала правонаступником та отримала усі права та обов'язки Цесіонарія, у тому числі право вимоги за Договором купівлі-продажу щодо сплати Купівельної ціни за Договором Купівлі-продажу.
Тобто, в результаті ряду операцій, ОСОБА_1 отримала право вимоги щодо оплати вартості частки статутного капіталу ТОВ «Олександрівська компанія» (тобто права кредитора) за Договором купівлі-продажу частки (100%) в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія». Водночас, ОСОБА_1 за цим же Договором була покупцем (тобто, боржником). Відповідно, позивач стала і боржником, і кредитором за одним і тим же зобов'язанням з оплати вартості того самого інвестиційного активу.
Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України, поєднання боржника та кредитора в одній і ті же особі є підставою для припинення зобов'язання. Водночас, ЦКУ не встановлює жодних інших додаткових правил - самого лише факту поєднання є достатньо для того, щоб зобов'язання припинилося. Тобто, боржник не зобов'язаний проводити ніяких додаткових дій, у тому числі здійснювати фактичну оплату за правом вимоги (на самого себе чи особу, яка відступила відповідне право вимоги).
Також, суд звертає увагу, що правила для визначення інвестиційного прибутку у п. 170.2 ПКУ у цьому контексті також не передбачають обов'язку платника податку провести фактичну оплату вартості інвестиційного активу для того, щоб відповідні витрати могли б зменшити отриманий інвестиційний прибуток. Тобто, у п. 170.2 ПКУ вказується лише на те, що витрати повинні бути документально підтвердженими. Однак, джерело формування таких витрат не зазначається.
Відповідно, позивач вправі сформувати витрати за рахунок обов'язку з оплати вартості одного і того ж інвестиційного активу, хоч це і не передбачає фактичного розрахунку, враховуючи, що кредитор та боржник поєднались в од ній особі. На підтвердження цього, позивач надала відповідачу копію Заяви про припинення зобов'язання шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі. Така заява містить всі необхідні реквізити, притаманні первинним документам у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому в цілому відповідає вимогам п. 44.1 ПКУ щодо наявності у позивача достатніх підтверджувальних документів для ведення податкового обліку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що розрахунок за отриману частку в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська Компанія» не відбувся і, як наслідок, позивач не мала змоги сформувати витрати за отримання такого інвестиційного активу не відповідають як положенням законодавства, так і фактичним обставинам справи.
Так, іншим підтвердженням правомірності формування витрат викладено у положеннях законодавства про бухгалтерський облік. Зокрема, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», витратами визнаються зменшення економічних вигод у вигляді, зокрема, збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу.
Суд приймає доводи позивача про те, що саме така ситуація склалася для позивача за наслідком укладення Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія», адже у позивача фактично збільшились зобов'язання на суму вартості такої частки. Відповідно, ця сума фактично і є інвестиційними витратами позивача. Наявність або відсутність фактичного платежу не спростовує факту, що ця сума витрат на придбання інвестиційного активу відповідає сумі платежу, якщо такий платіж був би.
Також, суд критично оцінює посилання контролюючого органу про відсутність розрахунків між Позивачем (покупцем) та Allopix Trading Ltd (продавцем) за Договором купівлі-продажу у частки (100%) в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська Компанія» від 03.11.2021, оскільки фактичний розрахунок між Позивачем (покупцем) та Allopix Trading Ltd (продавцем) щодо частки у статутному капіталі ТОВ «Олександрівська Компанія» не міг взагалі відбутись, адже Allopix Trading Ltd не мала юридичного права на отримання доходу від такого продажу: право вимоги щодо отримання такого доходу перейшло спочатку до Anders Business Ltd, а потім і до Позивача.
Тому, посилання Відповідача на положення між Позивачем та Allopix Trading Ltd не можуть використовуватись для того, аби не визнати право Позивача на врахування інвестиційних витрат.
У цьому ключі також слід зауважити, що Відповідач надто формалізовано тлумачить обсяг документів, які можуть слугувати підтвердженням сформованих витрат для визначення інвестиційного прибутку. Зокрема, Відповідач вказує, що фактично понесені фізичною особою витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) підтверджуються документами, що засвідчують факт здійснення розрахункових операцій, а саме належним чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів; акти прийому-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках. Аналогічна позиція викладена в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС України (далі - ЗІР) (категорія 103.10).
Однак відповідно до інформації, розміщеної на ЗІР, «база знань наповнюється інформацією, що містить загальну позицію ДПС із застосуванням норм податкового законодавства [...] без врахування особливостей конкретного платника податків та специфіки конкретних ситуацій та не є податковою консультацією [...]». Тобто, це означає, що база знань як інструмент має лише довідково-роз'яснювальний характер та не є обов'язковою для застосування платниками податків. Більше того, якщо в певних випадках ДПС України і має право на тлумачення положень ПКУ, проте, не наділена повноваженнями встановлювати додаткові обмеження ще й не на користь платників податків.
Правила для визначення інвестиційного прибутку у п. 170.2 ПКУ не передбачають ні вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати витрати, ні обов'язку платників податків надавати розрахункові документи.
Відповідно, Позивач вправі підтвердити суму витрат відповідними договорами, які були доповнені достатніми заявами та поясненнями.
Тому, посилання Відповідача на те, що Позивач не надала підтверджувальні документи щодо розрахунку з Allopix Тrading Ltd (продавцем) за отриману частку статутного капіталу ТОВ «Олександрівська Компанія», не є релевантними і не спростовують того, що Позивач не мала права на формування інвестиційних витрат за цією операцією на підставі лише відповідних договорів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.10.2020 року у справі 520/1366/19, відповідно до якої визначено, що «Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивач витратив власний грошовий дохід у вигляді дивідендів, а сума реінвестованих дивідендів, на яку збільшено розмір корпоративних прав, є операцією з внесення коштів до статутного капіталу юридичної особи-резидента з обмін на корпоративні права. Відповідно до доводу ГУДФС суди попередніх інстанцій безпідставно визнали доказом витрат позивача на придбання інвестиційного активу протокол загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа» від 17.05.2017 №04/17. (…).
Висновок судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до витрат на придбання інвестиційного активу 32' 988' 075,00 грн, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права. (…)
З нарахуванням позивачу дивідендів в розмірі 32' 988' 075,00 грн у нього виникло право власності на ці грошові кошти. Позивач розпорядився ними шляхом реінвестування в статутний капітал ТОВ «Видавнича група «Основа»», що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства).(…)
Висновок ГУ ДФС в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань був зроблений без з'ясування всіх обставин щодо витрат позивача на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»», оскільки під час перевірки оцінка задекларованої ОСОБА_1 суми витрат на придбання інвестиційного активу як непідтвердженої зроблена без врахування вище наведених обставин та документів (протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа»») щодо нарахування позивачу та реінвестування ним дивідендів в статутний капітал товариства.
Суд звертає увагу, що усі, вказані документи на підтвердження вище викладеного були подані позивачем разом із податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік та разом із письмовими поясненнями та запереченням на висновки акта перевірки свідчать про виконання ним вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» Податкового кодексу України.
При цьому суд звертає увагу на те, що аналіз умов договорів позики, включених до ліквідаційного балансу компанії іноземної юридичної особи, що ліквідується (припиняється), для цілей застосування вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу не передбачено .
Суд приймає до уваги, що позивач при поданні декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік разом із заявою у довільній формі про звільнення від оподаткування доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, керувався Узагальнюючою податковою консультацією №2 з метою визначення необхідних для подання разом з такою заявою документів, проте, зазначає, що згідно пункту 4 Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 27.09.2017 №811 узагальнюючі податкові консультації не є нормативно-правовими актами, тобто мають консультативний характер та не є обов'язковими для виконання платниками податків.
Крім цього, зі змісту Узагальнюючої податкової консультації № 2 встановлено, що вказана консультація не містить обов'язкового переліку документів, що подаються платником податків. Натомість містить положення про те, що фізична особа, яка у звітному (податковому) році отримала доходи внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи, має подати у терміни, визначені Кодексом:
1) податкову декларацію про майновий стан і доходи;
2) заяву у довільній формі, із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;
3) документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.
У разі отримання ліквідаційного доходу безпосередньо від іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка (яке) знаходилось у власності номінального утримувача (номінального власника), подача таких додаткових документів не вимагається, оскільки фізична особа виступає у якості “контролюючої особи» у визначенні статті 39-2 розділу I Кодексу.
Відтак, фактично у наведеній консультації дублюються положення ПК України щодо переліку документів, обов'язкових для подачі до податкового органу в цьому випадку.
Щодо зазначених в акті перевірки порушень при подачі декларації позивачем, а саме: відсутність документів, що підтверджує виплату доходів, та документів, які підтверджують у повній мірі факт ліквідації іноземної компанії у 2021 році; відсутність у встановленому порядку супроводжені нотаріально засвідченим перекладом українською мовою, а також зазначених у листі за результатами розгляду скарги на висновки акта перевірки порушення (відсутність документів, що підтверджує виплату доходів, та документів, які підтверджують в повній мірі факт ліквідації іноземної компанії у 2021 році; відсутність у встановленому порядку супроводжені документи нотаріально засвідченим перекладом українською мовою), суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, положеннями Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язковість нотаріального засвідчення перекладу документів, доданих до заяви, яка подавалась позивачем разом з податковою декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік у порядку, визначеному пунктом 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» ПК України, у урахуванням чого у позивача станом на момент виникнення спірних відносин був відсутній законодавчо встановлений обов'язок нотаріального засвідчення перекладу документів, доданих до заяви про звільнення від оподаткування у межах спірних відносин.
Доводи відповідача про відсутність документів, які підтверджують у повній мірі факт ліквідації іноземної компанії у 2021 році спростовуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про ліквідацію компанії АНДЕРС БІЗНЕС ЛТД (ANDERS BUSINESS LTD), який був наданий позивачем до ГУ ДПС у м. Києві під час проведення перевірки та розгляду письмових пояснень, заперечень на висновки акта перевірки.
Жодних інших підстав, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо невідповідності поданих позивачем документів положенням пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» Податкового кодексу України акт перевірки та лист за результатами розгляду заперечень на висновки акта перевірки не містять.
Щодо посилань відповідача на необхідність надання позивачем договорів позики, суд зазначає, що надання таких договорів не передбачено як обов'язкова умова положеннями пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» Податкового кодексу України та Узагальнюючою податковою консультацією №2, внаслідок чого позивачем такі договори позики відповідачу не надавалися. Оскільки позивач отримав дохід у формі корпоративних прав та права вимоги (інша майнова форма), документом, що підтверджує отримання доходи в іншій майновій формі є податкова декларація, заява платника податку у довільній формі, виписка з банківського рахунку у цінних паперах, акт прийому-передачі, документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності тощо.
При цьому, відсутність у даному випадку вичерпного переліку документів не може трактуватися відповідачем довільно шляхом покладення на позивача обов'язку надання додаткових документів та додаткового підтвердження наявності підстав для звільнення від оподаткування у межах спірних відносин.
Зі змісту Акту перевірки слідує, що відповідачем не встановлено допущення позивачем порушень порядку оформлення чи подання заяви про звільнення від оподаткування доходів. У висновках Акту перевірки не наведено, що подана платником податків заява не відповідає вимогам пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідних положень» Податкового кодексу України.
Додатково суд зазначає, що відповідач не ставив під сумнів правильність визначення ліквідаційного балансу зазначеної вище компанії під час її ліквідації та не спростував достовірність відображених ліквідатором відомостей щодо виду та вартості розподілених позивачеві активів під час проведення ліквідаційного розподілу.
Також, суд бере до уваги доводи позивача про те, що документами, що підтверджують витрати позивача на придбання інвестиційного активу є Договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія» від 03.11.2021 року, який було надано контролюючому органу, та акт прийому-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія» від 03.11.2021 року. У вказаних документах зазначена сума витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.
Так, у постанові Верховного Суді від 27.05.2022 у справі №640/6721/20 висловлено правову позицію «Стосовно доводів ГУ ДПС про отримання позивачкою інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ніка Капітал Інвест Україна", то суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 придбала зазначений інвестиційний актив за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 17.07.2013 у ОСОБА_3 за 2 000,00 грн, обґрунтовано виснували, що відповідач не довів цю обставину. Обмеження щодо розміру розрахунків фізичних осіб між собою готівкою (до 50 000,00 грн) були встановлені постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Тому довід ГУ ДПС, що витрати позивачки на придбання частки в статутному капіталі ТОВ "Ніка Капітал Інвест Україна" мають підтверджуватися тільки розрахунковими документами відповідно до норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, безпідставний».
Крім того, Верховним Судом підтримано позицію суду першої інстанції, викладену у рішенні від 20.10.2020 у справі №640/6721/20: « Водночас, у контексті аналізу наведених доводів відповідача суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства, зокрема ПК України, не передбачено, необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна договорами купівлі-продажу, на підставі яких особа придбала таке майно, а також взагалі не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.
При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», про те, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
Не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (рішення у справах «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia), «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії»).»
Отже, твердження контролюючого органу про те, що розрахунковий документ є єдиним документом, який може підтверджувати понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу, є помилковими.
Враховуючи вище викладене, податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №19684240203 та №19690240203, якими Позивачу донараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції з ПДФО і військового збору, є безпідставними, оскільки прийняті без урахуванням наданих позивачем пояснень та документів.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання книги обліку доходів та витрат, суд враховує наступне.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. ( п. 44.3 ст. 44 ПК України)
Відповідно до п. п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов'язані подавати декларацію зобов'язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 (п. 1 Порядку № 591).
Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу (п. 4 Порядку № 591).
Проте, у запиті відповідач не вимагав від позивача надати книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Крім того, відповідач не вимагав її надання і під час проведення перевірки.
Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є не правомірним.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні.
Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки контролюючого органу в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.
Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв'язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжної інструкції №59633698-1 від 05.06.2024 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2024 №19684240203, №19690240203, №19691240203.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.