09 вересня 2024 року м.Київ справа №320/15623/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду в Київській області - про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20 січня 2023 року № 104250013694 та зобов'язання призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В позовних вимогах позивач просить:
1) визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20 січня 2023 року № 104250013694; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 11 січня 2023 року; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 11 січня 2023 року; 4) судові витрати стягнути з відповідачів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим що, вона 11 січня 2023 року звернулася із заявою до пенсійного фонду про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши необхідні документи.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20 січня 2023 року № 104250013694 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що позивач не підтвердила факт роботи (проживання) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, а тому в неї відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач не погоджується з відмовою Відповідача 1 та вказує, що доказами її постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме у місті Біла Церква, не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року є: акт № 13 від 01 березня 2023 року, який складений в приміщенні КП БМР ЖЕК № 7 ОСОБА_2 ; виписка із історії пологів Білоцерківського міського відділу охорони здоров'я "Пологовий будинок" № 1600 від 15 липня 2005 року; довідка Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський пологовий будинок" № 256 від 29 червня 2022 року виданою т.в.о. генерального директора Солодовніком В.; довідка Дитячої лікарні м. Біла Церква видана дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її амбулаторна картка; рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 2-а-137від 04 листопада 2005 року; довідка Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 1273 від 12 грудня 2005 року; свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 18 січня 2001 року; довідка Генерального директора ТОВ "Білоцерківський ДБК" Сушка А.Г. № 05-23/41 від 05 квітня 2023 року; інформація про реєстрацію місця проживання особи виданою адміністратором Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради № 15-2-03/722 від 31 березня 2023 року, № 15-2-03/721 від 31 березня 2023 року, № 15-2-03/720 від 31 березня 2023 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На переконання позивачки, вказані вище докази підтверджують, що вона станом на 01 січня 1993 року понад чотири роки проживала у м. Біла Церква, Київської області, що відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому вона має право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, оскаржуваним рішенням позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, що стало приводом для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач) після досягнення 56 років, а саме 11 січня 2023 року звернулася із заявою до пенсійного фонду про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, що станом на 01 січня 1993 року постійно проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролюне менше 4 років, а саме в м. Біла Церква, Київської області. До заяви долучила копії документів необхідних для призначення пенсії (а.с.85).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого від 20 січня 2023 року № 104250013694 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с. 88-89).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачку повідомлено, що за результатами її заяви про призначення пенсії від 11 січня 2023 року прийнято відповідне рішення, копія якого додається (а.с. 87).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що на момент подання ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії за віком, вона досягла віку 56 років. Не враховано до зони посиленого радіоекологічного контролю період навчання з 01 вересня 1982 року по 24 червня 1986 року в Уманському державному музичному училищі, так як навчання проходило у місцевості, яка не належить до вищевказаної зони. Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 працювала в Монастарищенській дитячій музичній школі з 01 вересня 1985 року по 17 серпня 1993 року, однак Монастирище Черкаської області не належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Оскільки, ОСОБА_1 не підтверджено факт роботи (проживання) в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, у неї відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Страховий стаж становить 37 років 1 місяць.
Позивач вважає, що відмова Відповідача 1 у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку є незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства та порушує її права, а тому звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
За змістом статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу
Згідно частини першої статті 26 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років;
Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю на 1 січня 1993 роки не менше 4 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні три роки проживання, роботи, але не більше 5 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.ч. 2,3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов'язковий період проживання та (або) роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано з моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Отже, норми спеціального закону - Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доповнюють і конкретизують їх.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримувала та не має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (4 категорія)
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто м. Біла Церква Київської області було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.
Однак, Відповідач 1 у своїй відмові в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку заперечує період проживання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років.
Разом з тим, суд вказує на наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 сформулював правовий висновок щодо питання реалізації права на зниження пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який зводиться до того, що пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Чкалово, Приазовського району, Запорізької області (а.с. 91).
Згідно інформації про реєстрацію місця проживання особи виданою адміністратором Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради № 15-2-03/722 від 31 березня 2023 року, ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 12 лютого 1975 року по 31 січня 1984 року (а.с. 145);
З 01 вересня 1982 року по 24 червня 1986 року ОСОБА_1 навчалася в Уманському державному музичному училищі, що підтверджується копією диплому № 757031 від 24 червня 1986 року (а.с. 113).
З тексту позовної заяви позивача вбачається, що в період навчання їй було запропоновано роботу вчителькою по класу бандури в Монастирищенській дитячій музичній школі, яка знаходилася в м. Монастирище, Черкаської області. Позивач навчалася та паралельно працювала. Після закінчення навчання в 1986 році позивачку направили в м. Монастирище, Черкаської області на роботу, де вона мала відпрацювати 2 роки.
Згідно записів трудової книжки № НОМЕР_2 позивач працювала в Монастирищенській дитячій музичній школі з 01 вересня 1985 року по 17 серпня 1993 року (а.с. 97).
Разом із тим, з доводів позовної заяви також встановлено, що позивач у серпні 1987 року уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 142).У жовтні того ж року, позивач дізналася про свою вагітність. Оскільки свого житла позивач із чоловіком не мали, вони прийняли рішення проживати разом з батьками позивача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично і проживала позивачка до навчання. У вказаній квартирі позивач із чоловіком фактично стали проживати з грудня 1987 року. Вказаний факт підтверджується випискою з історії пологів Білоцерківського міського відділу охорони здоров'я "Пологовий будинок" № 1600 від 15 липня 2005 року, з якого вбачається, що позивач проживала по АДРЕСА_1 та знаходилася на "Д" обліку в Білоцерківській жіночій консультації з 14 грудня 1987 року (а.с. 115)
Крім того, факт подальшого проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років підтверджується наступними доказами, що наявні в матеріалах справи:
- довідкою Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський пологовий будинок" № 256 від 29 червня 2022 року виданою т.в.о. генерального директора ОСОБА_7 з якої встановлено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання в АДРЕСА_1 , згідно журналу запису пологів, 11 червня 1988 року о 18 годині 50 хвилин, народила дитину жіночої статі в КНП БМР "Білоцерківський пологовий будинок" (а.с. 170);
- довідкою Дитячої лікарні м. Біла Церква виданій дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що вона знаходиться на обліку у дитячій поліклініці з 11 червня 1988 року по 27 серпня 1995 року та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 115);
- амбулаторною карткою № 078839 заведеною Білоцерківською дитячою лікарнею на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дана картка заведена з самого народження та містить усі огляди (щеплення) в даній поліклініці (а.с. 130-141). На першій сторінці вказаної картки міститься адреса проживання АДРЕСА_1 (а.с. 130-141);
- рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2005 року № 2-а-137, згідно якого зобов'язано Білоцерківський міськвиконком подати документи на ОСОБА_3 до Київської облдержадміністрації для вирішення питання про видачу їй посвідчення особи, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 116);
- довідкою Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 1273 від 12 грудня 2005 року виданій ОСОБА_3 про те, що вона дійсно з 11 червня 1988 року постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (у м. Біла Церква) та на 01 січня 1993 року прожила у цій зоні не менше чотирьох років, що є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до 4 категорії, відповідно до ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і дає їй право на пільги, передбачені цим Законом (а.с. 114);
- свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 18 січня 2001 року, в якому вказано, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Біла Церква, Київська область. Батьки: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_1 (а.с. 121);
- актом № 13 від 01 березня 2023 року, який складений в приміщенні КП БМР ЖЕК № 7 ОСОБА_2 в присутності мешканця кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 та мешканця кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , які підтвердили факт проживання без реєстрації громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 з 1987 року по 1993 рік (а.с. 122);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 11 січня 2023 року (батько позивача), який підтвердив факт, що його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживала з ним за адресою АДРЕСА_1 , з грудня 1987 року (а.с. 123-126);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 03 січня 2023 року, яка підтвердила факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживала з ним за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своїми батьками з грудня 1987 року, ця інформація їй відома, оскільки вона також проживала на той час в тому ж будинку, за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 127-129);
- довідкою Генерального директора ТОВ "Білоцерківський ДБК" Сушка А.Г. № 05-23/41 від 05 квітня 2023 року, з якої встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , працював на Білоцерківському домобудівельному комбінаті імені 60-ти річчя СРСР з 01 липня 1988 року (наказ про прийняття на роботу № 154 від 01 липня 1988 року) по 10 березня 1994 року (наказ про звільнення з роботи № 87к від 10 березня 1994 року). З 01 липня 1988 по 10 березня 1994 року поштова адреса (місцезнаходження) робочого місця ОСОБА_6 знаходилася за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 143).
Більш того, з інформації про реєстрацію місця проживання особи виданою адміністратором Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради № 15-2-03/721 від 31 березня 2023 року, № 15-2-03/720 від 31 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_6 з 28 липня 1993 року по 13 листопада 2012 року; з 08 листопада 2017 року по теперішній час (а.с. 146); по АДРЕСА_7 з 13 листопада 2012 року по 08 листопада 2017 року (а.с. 147).
Наведені обставини, на переконання суду, повністю підтверджують факт проживання ОСОБА_1 у м. Біла Церква, Київської області, у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року тривалістю не менше 4 років, а саме 5 років (з грудня 1987 року по 01 січня 1993 року). Суд розпочинає відлік з 14 грудня 1987 року, оскільки саме тоді позивач стала на "Д" облік у Білоцерківську жіночу консультацію, що підтверджується випискою із історії пологів Білоцерківського міського відділу охорони здоров'я "Пологовий будинок" № 1600 від 15 липня 2005 року (а.с. 115).
Суд зазначає, що позивачка у період з 1 лютого 1984 року по 27 липня 1993 року не мала зареєстрованого місця проживання, проте зібрані докази у своїй сукупності (наведені вище) дають можливість підтвердити факт проживання ОСОБА_1 у місті Біла Церква, Київської області з 14 грудня 1987 року по теперішній час.
Відтак, позивачка має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку за додатковим критерієм - 1 рік за кожні 3 роки проживання, але не більше 5 років, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи особа, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, позаяк вона станом на 01 січня 1993 року постійно проживала у цій зоні більше 4 років. Крім того, період проживання позивачки на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить більше 35 років.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, тобто ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В оскаржуваному рішенні від 20 січня 2023 року зазначено про наявність у позивачки страхового стажу 37 років 1 місяць 00 днів (а.с. 88, 89). Такі відомості вбачаються й з розрахунку страхового стажу (а.с. 90), тобто умова щодо страхового стажу для призначення з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року пенсії за віком виконується.
Враховуючи наведене, а також те, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона досягла віку 55 років, мала не менше 25 років загального страхового стажу та проживала у місті Біла Церква, Київської області станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, суд вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20 січня 2023 року № 104250013694 про відмову у призначенні позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Також наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити позивачці пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію, то суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
27 жовтня 2021 року позивач досягла пенсійного віку (55 років), необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Тримісячний строк для подання заяви про таке призначення закінчився 28 січня 2022 року. Оскільки з заявою про призначення пенсії позивач звернулася 11 січня 2023 року, тобто після спливу трьохмісячного строку, передбаченого для подання заяви про призначення пенсії, пенсія має бути призначена з дня звернення позивача за пенсією, а саме, з 11 січня 2023 року.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2147, 20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20 січня 2023 року №104250013694 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 11 січня 2023 року.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.