06 вересня 2024 року м. Київ № 320/8792/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 , від 18.10.2023 р. №2600-0210-8/204652;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2012. 14.11.2019 ОСОБА_1 був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою від 14.11.2019 №3007-5000230702.
05 жовтня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 18.10.2023 №2600-0210-8/204652 ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком. У зв'язку з відмовою позивачу у поновленні виплати пенсії за віком він вимушений звернутися до суду для відновлення порушених прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі №320/8792/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 29.02.2024 по справі №320/8792/24 доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ в м. Києві 01.03.2024.
27 березня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 03.10.2023, яка зареєстрована 11.10.2023 за вх.№91735/8, про поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання. Листом Головного управління від 18.10.2023 №2600-0210-8/204652 було надано роз'яснення. У зв'язку з воєнним станом в Україні внаслідок збройної агресії російської федерації з цією країною призупинено листування, тож у органів Пенсійного фонду України немає можливості направляти запити до органів Пенсійного фонду російської федерації з метою отримання матеріалів пенсійних справ для поновлення виплати пенсії за законодавством України. Таким чином, поновлення виплати пенсії особі, яка переселилась з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на територію, підконтрольну українській владі, можливе при наданні цією особою пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії в російській федерації з конкретної дати (атестат).
У випадку надання сформованої належним чином пенсійні справи, отриманої в органах Пенсійного фонду російської федерації з документами про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації, органами Пенсійного фонду України буде прийматись рішення про призначення пенсії згідно з законодавством України. Іншого чинним законодавством не передбачено. У зв'язку з вищевикладеним, відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу, а відтак відсутні підстав для задоволення позовних вимог.
Правом надання відповіді на відзив відповідно до вимог ст.163 КАС України позивач не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 продовжено розгляд адміністративної справи №320/8792/24.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.07.2022 органом №0829.
В 2019 році позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
05 жовтня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про поновлення виплати пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 18.10.2023 №2600-0210-8/204652 ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частина шоста статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійною забезпечення.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Статтею 24 Конституції України гарантовано громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що за цим Законом призначаються пенсії:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В свою чергу, згідно преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якm1; отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В свою чергу, виходячи з аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є обставини щодо непогодження позивача з відмовою пенсійного органу щодо відмови у поновлені виплати пенсії на підставі заяви позивача, оскільки останній вже отримував пенсію починаючи з 28.02.2011 про, що свідчить наявне в матеріалах справи пенсійне посвідчення.
За твердженнями позивача, останній не мешкає в АР Крим з 2013 року та до 2023 року отримував пенсію, однак після введення воєнного стану на території України перестав отримувати пенсію.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно з приписами частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону №1788-XII, пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Так, статтею 92 Закону №1788-XII передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Суд зазначає, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та останньому була призначена та нараховувалась пенсія за віком (довічно), у відповідності до наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення.
У відповідності до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно приписів статті 7 Угоди встановлено, що в разі переселення пенсіонерів держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсію того самого виду передбачено законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2 встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Основними завданнями головного управління Фонду є:
- реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- виконання інших завдань, визначених законом.
В свою чергу, беручи до уваги предмет розгляду даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ч.2 ст.49 Закону №1058-IV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст..46 цього Закону.
Частиною другою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженого ним органу особисто або через представника, що діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до положень пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, із змінами та доповненнями (далі - Порядок) встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку заява на переведення виплати пенсії за новим місцем проживання подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 2.8 Порядку встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.12 Порядку при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Отже, з аналізу вказаних вище приписів можна прийти до чіткого висновку, що підставою для витребування пенсійної справи за новим місцем обліку є заява пенсіонера, а підставою для виплати пенсії, з огляду на вказані обставини є надходження пенсійної справи (у відповідь на запит) разом з документами про припинення виплати пенсії.
Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено, що для призначення пенсії заявником подаються оригінали документів без їх ксерокопій. Паспорт, трудова книжка та інші необхідні документи підлягають скануванню безпосередньо спеціалістом пенсійної служби, який здійснює їх прийом та складають структуру електронної пенсійної справи. Призначення пенсії відбувається в централізованій системі, яка є єдиною для всіх територіальних управлінь Фонду.
Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України веб-порталелектронних послуг Пенсійного фонду (система надання послуг в електронній формі) (далі - вебпортал) - сукупність програмно-технічних засобів, що забезпечують оперативне приймання, обробку, зберігання та передачу інформації (даних) під час надання послуг громадянам, застрахованим особам та страхувальникам, а також надання установам банків та організаціям, що здійснюють виплату та доставку пенсій, інформації в електронній формі з дотриманням адресності та заходів щодо захисту відповідних видів інформації (даних); електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних», включаючи обов'язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 встановлено, що Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами (п.п.2, 4 п.6).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, визначено, що Управління Фонду має право, зокрема,отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами (п.п.2, 4 п.6).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (Заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Так, положеннями частини третьої статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, пунктом 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В свою чергу, беручи до уваги викладені вище приписи вимог чинного законодавства та враховуючи наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу, що відповідачем не було здійснено жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії в російській федерації.
Крім того, під час розгляду судом даної справи, представником відповідача не було надано доказів щодо вчинення дій стосовно направлення запитів через засоби поштового зв'язку та отримання при цьому відповідних відмов стосовно таких відправлень до пенсійних органів російської федерації.
Суд зауважує, що відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивачу, що зумовлена бездіяльністю відповідача, щодо отримання таких доказів не може нівелювати відомості копії пенсійної справи, а також електронної пенсійної справи, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
Відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю її пенсійної справи, оскільки протилежне позбавляє її права на її відновлення, яке вона має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні дійшов висновку, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Суд зауважує, що під час розгляду даної справи вини позивача у відсутності пенсійної справи не було встановлено.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що відсутність оригіналу пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії.
Статтею 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та оскільки вище було встановлено, що за позивачем закріплено право на отримання пенсії за віком у відповідності до вимог Закону №1058-IV, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м Києві поновити ОСОБА_1 , громадянину України ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійних виплат за віком.
За нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 13.11.2023.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в м. Києві, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не поновлення ОСОБА_1 , громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійних виплат за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 , громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату пенсії за віком з 05 жовтня 2023 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.