Справа №523/9386/24
Провадження №1-кп/523/1251/24
09.09.2024 м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного у кримінальному провадженню по звинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,-
В ході судового розгляду, 09.09.2024 прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу.
Своє клопотання мотивує тим, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений: може переховуватись від суду оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, залишив місце скоєння злочину до приїзду поліції, до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення не повідомив; може незаконно впливати на потерпілу та свідків, які на теперішній час не допитані, та під впливом обвинуваченого можуть змінити показання в залі судового засідання під час судового розгляду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ніде не працює і потребує грошових коштів для свого існування.
Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що обвинувачений не має наміру не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, доводи прокурора нічим не доведені, є припущеннями, довгий час перебуваю під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, та додані до нього документи суд дійшов такого висновку, та встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 16.05.24 ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси, відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, який продовжено до 21.07.2024, а згодом до 16.09.2024.
Згідно ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 цього ж Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд вважає, наявним наразі ризик переховування від суду, адже ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, що відноситься до категорії тяжкого за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що засвідчується обвинувальним актом в якому зазначені докази на підтвердження обгрунтованості обвинувачення висунутого ОСОБА_4 . Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує ризик того, що останній може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд вважає наявним ризик можливого незаконного впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки злочин який інкримінується обвинуваченому за версією слідства вчинений із погрозами застосуванням насилля. Після відкриття усіх зібраних доказів, анкетних даних наявних свідків, потерпілої, (їх місця проживання) існує висока вірогідність спроби обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений може вплинути на свідків, потерпілу які ще судом не допитані.
Обвинувачений схильний до продовження злочинної діяльності, адже ніде не працює, не має легальних джерел доходу, наразі розглядається питання про скасування іспитового терміну присудженого 16.04.2019 року.
Разом з тим обвинувачений є громадянином України, проживає в м.Одесі, що свідчать про наявність у нього певних стійких соціальних зв'язків. Проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину та дані про його особу, вказують на неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Так, згідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов'язком.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах клопотання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора-задовольнити.
Продовжити у відношенні ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 07.11.2024 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 181 680,00 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 місяці передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.182 ч.ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя : ОСОБА_1