Справа № 553/2663/24
Провадження № 2-н/553/412/2024
Іменем України
09.09.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Грошова Н.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ ,
Стягувач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Ленінського районного суду м. Полтави із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги природного газу за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 . Стягувач посилається на те, що боржнику надавались послуги з газопостачання природного газу, але останній за дані послуги не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з березня 2022 року по 30 червня 2024 року в сумі 26171,47 грн. Просив також стягнути на користь стягувача судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 справу передано на розгляд судді Грошовій Н.М.
Вивчивши матеріали поданої до суду заяви про видачу судового наказу та долучені до неї докази, суддя приходить до наступних висновків.
Заявник зазначає, що зареєстроване місце проживання боржника: АДРЕСА_2 , що є територією Полтавського району Полтавської області.
В порядку визначеному ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом відправлено запит до органу реєстрації з метою з'ясування зареєстрованого місця проживання боржника - ОСОБА_1 .
Із отриманої судом відповіді Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради від 25.04.2024 № 01-12-05.1-11/9784 на зазначений запит, вбачається, що за наявними обліками реєстру територіальної громади Полтавської міської територіальної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 372974946 від 05.04.2024, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту заяви про видачу судового наказу та додатків до нього вбачається, що боржник, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є побутовим споживачем природного газу та такі послуги надаються за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Полтавського району Полтавської області та відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Полтавського районного суду Полтавської області.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України підсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Так, заявником заявлені вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природній газ за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2024 року в сумі 26171,47 грн., за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 ), особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З урахуванням заявлених вимог, які пов'язані з нерухомим майном (надання послуг) за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Полтавського району Полтавської області, справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна та надання послуг Київським районним судом м. Полтави.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що заява про видачу наказу надійшла до Ленінського районного суду м. Полтави, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, так як заява не підсудна Ленінському районному суду міста Полтави.
У відповідності до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 165, 166, 260 ЦПК України, суддя,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.М. Грошова