1Справа № 335/5672/24 1-кс/335/3820/2024
01 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 ,заявленого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240030000279 від 22.12.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відношенні:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця сел. Новоселівка, Оріхівського району, Запорізької області, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді водія-майстра 2 ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтний взвод ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
01.09.2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя звернувся слідчий з клопотанням за погодженням прокурором про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, заявлене в рамках кримінального провадження № 62023240030000279 від 22.12.2023 року.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 41 від 04.11.2023 року ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Під час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 обіймав посаду водія-майстра 2 ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтний взвод ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 08.11.2023 року, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , пункт тимчасової дислокації якої знаходився біля населеного пункту АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (місця служби) до травня 2024 року, коли був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, 08.11.2023 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , пункт тимчасової дислокації якої знаходився біля населеного пункту АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення з метою ухилитися від військової служби з відпустки, вчинене в умовах воєнного стану.
09.05.2024 року т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Провина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 за фактом відсутності на службі військовослужбовця ОСОБА_4 ;
- протоколами допиту свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які пояснили обставини відсутності ОСОБА_4 на службі;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри підозрюваного вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме нез'явлення до місця несення служби, яке по своїй суті являється переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління з метою невиконання обов'язків військової служби.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, встановити всіх свідків не виявилося можливим, однак, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а відтак ОСОБА_4 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_4 неможливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
З огляду на викладене вище,з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.09.2024 року, судову справу № 335/5672/24, провадження № 1-кс/335/3820/2024, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримав вимоги клопотання слідчого та просив суд задовольнити їх повністю, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти без визначення застави строком на 60 днів, підстави звернення до суду з клопотанням прокурор пояснив суду таким чином, як про це зазначено вище. Крім того, прокурор наголосив на тому, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, є обґрунтованою та наявні ризики, визначені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. При цьому ч. 8 ст. 176 КПК України передбачає застосування до військовослужбовців, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень під час воєнного стану, виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 , пояснив, що він заперечує проти задоволення клопотання, вказав, що він бажає проходити військову службу.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 , пояснила, що вона заперечує проти задоволення клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та просить суд відмовити у його задоволенні, застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, надавши можливість ОСОБА_4 повернутися на військову службу.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023240030000279 від 22.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
09.05.2024 року т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КПК України, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 за фактом відсутності на службі військовослужбовця ОСОБА_4 ;
- протоколами допиту свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які пояснили обставини відсутності ОСОБА_4 на службі.
У ході судового засідання судом безпосередньо були досліджені інші письмові докази.
Постановою т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 від 17.05.2024 року, у кримінальному провадженні №62023240030000279 від 22.12.2023 року, ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2024 року, надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023240030000279від 22.12.2023 року.
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 05:30 години 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який згодом було продовжено та він діє до наступного часу.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'яти роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 408 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Згідно з положенням ист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового розгляду клопотання обставин кримінального провадження, дає слідчому судді підстави для висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 Кримінального кодексу України.
Вказаного висновку слідчий суддя дійшов, з огляду на обізнаність підозрюваного про тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, характер кримінального правопорушення, те що підозрюваний свідомо залишив військову службу з метою ухилитися від військової служби, був оголошений у розшук.
З огляду на викладене, суд, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Також при обранні запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань), відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання.
Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, бере до уваги вимоги ч. 8 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, за якою під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, та з урахуванням обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
При цьому, з огляду на викладене вище, слідчий суддя, враховуючи позицію сторони захисту, дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя доходить висновку про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 192 - 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваногоОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з моменту фактичного затримання 31.08.2024 року по 29.10.2024 року включно, з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави на підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01.09.2024 року.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 02.09.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1