Справа № 367/4390/23
Провадження №2/367/1527/2024
Іменем України
28 червня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В,
за участю секретаря судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ірпінь в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом риватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
Позивач Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позов обґрунтовує тим, що позивач надавав послуги з централізованого опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідач.
Комунальні послуги надавались відповідачу на підставі укладеного Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 31.10.2009 року, а з 04.11.2021 діє публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Починаючи з жовтня місяця 2020 року Позивачем, відповідно до тарифів на послуги з централізованого опалення для населення, які затверджені рішеннями Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 661 від 18.12.2018 р., № 801 від 19.10.2021р., №449 від 12.10.2022р. нараховувалась плата Відповідачу за надані послуги з централізованого опалення, яку Відповідач повинен був сплачувати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05 р. «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. №1022) та укладеного Договору з Відповідачем, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Нарахування здійснювалися за фактично спожиту теплову енергію, кількість якої визначено загальнобудинковим тепловим лічильником. За наявності заборгованості у відповідача за цим договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача як погашення заборгованості за надані послуги в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Відповідачем за надані послуги було сплачено на рахунок позивача разом 5 100,00 грн., які було зараховано за період з якого виникла заборгованість (за жовтень 2020 року).
Позивачем зобов'язання визначені Договором, щодо надання послуги з централізованого опалення виконані належним чином та у повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, за надані послуги не розрахувався і станом на 30.09.2022 р. заборгував, відповідно до розрахунку суми боргу - 33379,82 грн.
Посилаючись на вищевикладене просить суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 17527,60 грн. за період з 01.01.2021 року по 01.02.2023 року, на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» та судовий збір.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2023 відкрито провадження у справи, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами направлено відповідачу за останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання, проте, рекомендований листом з рекомендованим повідомленням повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із до ч. 1 та ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Встановлено, що Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс» надавало послуги з централізованого опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №324617152 від 02.03.2023 року.
Комунальні послуги надавались позивачем відповідачу на підставі укладеного Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 31.10.2009 року. З 04.11.2021 діє публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.
Позивачем зобов'язання визначені Договором, щодо надання послуги з централізованого опалення виконані належним чином та у повному обсязі.
Відповідно до розрахунку суму боргу, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 01.02.2023 року складає 17527,60 грн.
З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача мають правове обґрунтування з посиланням на докази відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, а тому позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 31.09.2009, а з 04.11.2021 діє публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
З урахуванням наведеного та вимог закону, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 17527,60 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд,
Позов Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 17527,60 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 60 коп.) за період з 01.01.2021 року по 01.02.2023 року на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Пушкінська 59-Б, офіс 127, НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 19408548, індивідуальний податковий № 194085410284.
Стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Пушкінська 59-Б, офіс 127, НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 19408548, індивідуальний податковий № 194085410284, в розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної його частин.
Суддя: Я.В. Шестопалова