Єдиний унікальний номер 142/484/24
Номер провадження № 3/142/312/24
Іменем України
09 вересня 2024 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Нестерук В.В., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , відповідно до протоколу непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , -
за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,-
24 липня 2024 року на адресу суду від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 253137 від 17 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, 17 травня 2024 року, о 16 годині 20 хвилини, на напрямку н.п Верхня Слобідка (України) - н.п Фрунзівка (Республіка Молдова) ОСОБА_1 спільно з громадянином України ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку № 0217 у пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону по заздалегідь підготовленому маршруту у мобільному додатку «Google Maps», чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" від 04 листопада 1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в жодне судове засідання, в тому числі і призначене на 09 вересня 2024 року не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, та на адресу суду повернувся конверт, в якому ОСОБА_1 за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення було направлено повістку про виклик до суду з відміткою відідлення поштового зв'язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчать дані відеозапису долученого до протоколу та не вжив заходів для явки до суду, будучи повідомленим за адресою вказаною в протоколі, будь-яких клопотань чи письмових заперечень проти змісту протоколу до суду не подав.
Крім того, суд враховує, що положеннями ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Також суд враховує, що з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, направлення його до суду та його розгляду судом у ОСОБА_1 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було достатньо часу для вчинення дій спрямованих на участь у судовому засіданні за допомогою захисника або дистанційно (за допомогою відеоконференцзв'язку).
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Будь яких клопотань, заяв по справі ОСОБА_1 до суду не надсилав, тобто користувався своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Таким чином, суд вважає, що вжив всіх передбачених чинним КУпАП заходів, щоб повідомити ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи відносно нього з метою забезпечення останньому можливості в повній мірі реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі бути присутнім при розгляді справи, та приходить до висновку про наявність законних підстав констатувати, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про день та час судового розгляду, не з'явився до суду без поважних причин, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, жодним чином не проявив цікавості щодо стану розгляду справи відносно нього, а відтак, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у суду доказів.
Суд, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши долучені до нього матеріали, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Диспозицією ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити наявність в діях особи факту спроби перетину ним державного кордону з України поза встановленими пунктами пропуску в групі з іншими особами, та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.
Так, охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.
Згідно статей 1,3 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. На суші він встановлюється по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України»визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно достатті 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 253137 від 17 травня 2024 року, згідно з яким 17 травня 2024 року, о 16 годині 20 хвилини, на напрямку н.п Верхня Слобідка (України) - н.п Фрунзівка (Республіка Молдова) ОСОБА_1 спільно з громадянином України ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку № 0217 у пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону по заздалегідь підготовленому маршруту у мобільному додатку «Google Maps», чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" від 04 листопада 1991 року ;
- рапорт офіцера відділу організації прикордонної служби майора ОСОБА_3 від 17 травня 2024 року, в якому зазначено, що 17 травня 2024 року військовослужбовцем прикордонного оперативно-розшукового підрозділу з місцем дислокації н п Болган отримано інформацію про те, що невстановлені особи на напрямку н.п Верхня Слобідка (Україна) - н.п Фрунзівка (РМ) у пішому порядку рухаються у напрямку невизнаної Придністровсько молдавської республіки, о 16 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» виявлено двох громадян України ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мешканців Вінницької області), які слідували в пішому порядку у напрямку н.п. Верхня Слобідка (Україна) та в районі проміжного прикордонного знаку №0217 мали вчинити спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, за результатами перевірки встановлено, що дані особи під впливом різних особистих причин, вирішили у незаконний спосіб перетнути державний кордон України, підстав для законного виїзду через пункти пропуску не мали, враховуючи дані обставини, вирішили залишити місце постійного проживання та прибули у прикордоння Вінницької області в межах Тульчинського району щоб незаконним способом перетнути державний кордон на напрямку н.п Верхня Слобідка (Україна) - н.п Фрунзівка (РМ), тобто в районі проміжного прикордонного знаку №0217.
- диск з відеозаписом, на якому зафіксовано відмову від підписання протоколу;
- довідку щодо виникнення обстановки на ділянці віпс «грабарівка» впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 прикордонного загону 17 травня 2024 року, в якій зазначено, що 17 травня 2024 року о 16 год 20 хв в ході реалізації оперативної інформації ПОР від віпс «Болган» Болган), п/н «КрП» на перехресті доріг Сонячне -Городківка-Крижопіль на відстані 30000 м. від ДК виявлено двох громадян України, які мали намір незаконно перетнути ДК з України в РМ (ПМР) на напрямку Верхня Слобідка (Україна) - Фрунзівка (РМ) в районі пп/зн № 0217 поза пунктом пропуску;
- довідкову схему ділянки відповідальності відділення ІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тиаБ) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » тип «Б»;
- копію повістки для уточнення військово-облікових даних, отриману ОСОБА_2 17 травня 2024 року;
- копії паспорта громадянина України, громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .
Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій спрямованих на спробу перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони»Тульчинський район Вінницької області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до п.п.7,8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було виявлено 17 травня 2024 на напрямку 0217 прикордонного знаку на відстані 30000 метрів від лінії державного кордону з документами, які посвідчують його особу, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить завширшки 5 км від державного кордону.
Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 , з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи доказів зокрема фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення.
При цьому, саме перебування особи у Тульчинському районі Вінницької області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 30000 метрів від державного кордону, що значно перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів того, шо ОСОБА_1 була вчинена спроба незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що особами уповноваженими на складання протоколів про адміністративне правопорушення не надано достатніх, допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України групою осіб та доводили його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.9,204-1,245,247,251,252,280,283,284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правпорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: