Справа № 138/1976/24
Провадження №:2-а/138/17/24
06.09.2024 м. Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київська Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Щиголя Ігоря Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивований тим, що постановою ЕНА №2431989 від 20.06.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн., а саме через те, що він керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 86 км/год у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху біль ніж на 20 км.. Разом з тим, з вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки поліцейським не надано позивачу доказів перевищення ним швидкості та порушено порядок розгляду адміністративної справи. Крім того, фіксація швидкості автомобіля здійснювалась інспектором вимірювальним приладом з рук, що є порушенням, оскільки прилад повинен був бути встановлений на стаціонарно нерухомих об'єктах. Також, поліцейським не надано сертифікату повірки приладу, що він використовував. Зважаючи на викладене, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №2431989 від 20.06.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08.07.2024 позов залишено без руху та надано позивачу строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.07.2024 відкрито провадження у справі та витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, у тому числі усі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та відеозапис вчиненого правопорушення, за їх наявності.
15.08.2024 до суду надійшов відзив на позов, який мотивований тим, зокрема, що 20.06.2024 позивач керуючи ТЗ MERCEDES-BENZ E 280 CDI д.н.з НОМЕР_1 в населеному пункті с.Красилівка позначеному д.з.5.49 на білому фоні рухався зі швидкістю 86 км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam SS LTI 20/20 TC000607. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП КУпАП. Стягнення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП накладено в межах наданих повноважень і під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також, вимірювальний пристрій TruCAM відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальний техніки №22-01/29405, виданого ДП 2Укрметртестстандарт» від 13.11.2023 та чинного до 13.11.2024, є придатний до застосування. Вимога щодо стаціонарного розміщення вказаного приладу стосується лише тих, які встановлені для використання в автоматичному режимі, що ручного режиму таких вимог не передбачено. При цьому лазерний вимірювач TruCAM відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювання. Крім того, в оскаржуваній постанові міститься особистий підпис позивача про ознайомлення з його правами, а також строк та порядком оскарження постанови. Враховуючи викладене, постанова є правомірною та законною, а тому у позові відповідач просить відмовити в повному обсязі.
Разом з відзивом відповідачем було надіслано відеозапис з вимірювача швидкості TruCAM, який є доказом вчинення позивачем правопорушення, а також зазначено, що надати відеозапис вчиненого адміністративного правопорушення неможливо, оскільки 30 денний термін для його зберігання закінчився та такий був автоматично знищений.
Головуюча суддя у період з 27.08.2024 по 05.09.2024 перебувала на лікарняному у зв'язку з хворобою.
Дослідивши зміст позову та матеріали справи, відзив на позов, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 20.06.2024 інспектором Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Щиголем І.В. було складено постанову серії ЕНА №2431989, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Так, в постанові зазначено, що 20.06.2024 о 06 год. 30 хв. в с.Красилівка на трасі М01 113 км. водій ОСОБА_1 керував автомобілем MERCEDES-BENZ E 280 CDI д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті с.Красилівка Чернігівського району Чернігівської області позначеному д.з.н 5.49 на білому фоні рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, чим порушив п.п. 12.4. ПДР. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC000607.
Вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.10-11).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За пунктом 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15.11.2018 у справі №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.
Так, як установлено судом, у оскаржуваній постанові серії ЕНА 2431989 від 20.06.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що порушення позивачем правил дорожнього руху зафіксовано на вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС 000607, на підставі якого поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29405, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 13 листопада 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTІ 20/20 TruCam № ТС000607 є придатним до застосування. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та в автоматичному режимах: + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год; + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год. Свідоцтво чинне до 13 листопада 2024 року.
Суд зазначає, що можливість використання виробу LTІ 20/20 TruCam ІІ № ТС000607 виробництва Laser Technology Inc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначеного п. 5.2 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015. Термін дії експертного висновку протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування.
Крім того, щодо доводів позивача про правильність використання приладу вимірювання швидкості TruCam, суд зазначає, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах.
Вимірювач відноситься до мобільних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовується під час контролю швидкості транспортних засобів підрозділами Національної поліції та уповноваженими організаціями.
У ручному режимі оператор сам обирає транспортний засіб, швидкість руху якого буде виміряна. При цьому можливий режим фотовідеофіксації. У автоматичному режимі при перевищенні встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів здійснюється фотовідеофіксація події, що має ознаки порушення ПДР.
Таким чином лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Окрім основного («ручного режиму роботи») даний лазерний вимірювач швидкості також може бути застосований з метою автоматичного режиму фіксації правопорушення.
При цьому використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ, а тому суд вважає твердження позивача щодо обов'язкового стаціонарного встановлення вказаного приладу необґрунтованими.
Аналогічні висновки були викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 28.02.2024 у справі № 677/1077/23 та від 04.06.2024 у справі № 725/916/24.
Таким чином, суд вважає, що працівниками поліції правомірно використовувався засіб вимірювальної техніки TruCAM LTI 20/20 ТС 000607.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з частинами 2-3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В якості доказу вчинення позивачем вказаного порушення п. 12.4 ПДР України відповідачем надано оптичний диск із копією фото- та відеофайлу фіксації руху автомобіля марки (моделі) «MERCEDES-BENZ E 280 CDI» д.н.з НОМЕР_1 .
При цьому, відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА №2431989 від 20.06.2024, швидкість руху вимірювалась приладом «TruCam LTI 20/20 TC000607». Також, у вказаній постанові зазначено, що до постанови додаються ПВ 470990.
Як слідує з дослідженого відеозапису з лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС000607 та фотознімка з нього, з зазначенням дати вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, місце скоєння правопорушення, географічні координати, в діях особи, яка керувала ТЗ MERCEDES-BENZ E 280 CDI д.н.з НОМЕР_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП КУпАП.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 20.06.2024 дійсно мало місце порушення позивачем вимог п.п.12.4 ПДР України, та був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відсутність відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського, у даному випадку, не може бути підставою вважати, що у діях позивача був відсутній факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, а також недоведеність відповідачем правомірності своїх дітей, оскільки відповідач надав суду відеозапис з лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС000607 та фотознімка з нього, під час дослідження якого було встановлено порушення водієм ТЗ MERCEDES-BENZ E 280 CDI д.н.з НОМЕР_1 швидкісного режиму. Факт керування вказаним автомобілем позивачем в свою чергу не заперечувався, а доводи самого позову зводяться до суб'єктивної не згоди позивача із прийнятим поліцейським рішенням та порушенням порядку розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення.
Щодо інших доводів позивача, зазначений у позові, суд, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що слід залишити без змін постанову інспектора Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Щиголя І.В. серії ЕНА №2431989, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а позовну заяву без задоволення.
Частино 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі ст. 22, 254, 258, 268, 280, 286, 293 КУпАП та керуючись ст.73-77,90,241-246, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Щиголя Ігоря Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - відмовити.
Постанову інспектора Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Щиголя Ігора Васильовича серії ЕНА №2431989 про притягення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного штрафу в розмірі 340,00 гривень - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, Код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, вул.Федора Ернста, 3, м.Київ.
Відповідач: Інспектор Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Щиголь Ігор Васильович, адреса місця роботи: 14037, вул.Громадська, 66, м.Чернігів.
Суддя: Т.Б.Київська