Справа № 161/11262/24
Провадження № 2/161/3406/24
(заочне)
30 серпня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності.
Свій позов обґрунтовує тим, що 05.01.2022 року між нею та її подругою ОСОБА_3 , укладено договір довічного утримання (догляду), згідно умов якого остання передала, а вона прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язалася забезпечувати утриманням та доглядом довічно на умовах договору.
Зазначений договір вони уклали у простій письмовій формі, яким досягли згоди за всіма його положеннями та мали його засвідчити нотаріально до 01.04.2022 року, однак з початком військової агресії та військовими діями не встигли цього зробити.
Вказує, що вона з сім'єю постійно допомагала подрузі фінансово, вважали її членом своєї родини, жінка була присутня на всіх святах та родинних подіях.
Зазначає, що 08.12.2023 року ОСОБА_3 не вийшла на зв'язок, не відчиняла двері, а 09.12.2023 року за допомогою працівників поліції вони потрапили у квартиру, де останні констатували факт її смерті.
В подальшому, вона з сім'єю організували похорон ОСОБА_3 , оплатили усі послуги ритуальної служби, а після похорону - оплатили усі борги за квартиру та внески. Крім того, на даний час вона оплачує комунальні послуги за помешкання, замовила пам'ятник на могилу померлої.
Вважає, що нею у повному обсязі були виконані умови договору довічного утримання, вона сумлінно виконувала взяті на себе зобов'язання за договором, однак нотаріально вони не встигли його посвідчити у зв'язку з військовою агресією та смертю ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати дійсним договір довічного утримання, укладений 05.01.2022 року між нею та ОСОБА_3 , а також визнати за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, подала суду заяву про слухання справи у її відсутності. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши представлені письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що 05.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання (догляду), згідно умов якого остання передала, а позивач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язалася забезпечувати утриманням та доглядом довічно на умовах договору (а.с. 12-15).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
Також, як з'ясовано в судовому засіданні, ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_1 , але спадкоємці на вказане майно відсутні.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду вказала, що була знайома з ОСОБА_3 і у 2022 році вона повідомила, що є договір довічного утримання. Також зазначила, що ОСОБА_3 з ОСОБА_1 були як сестри. Інших близьких родичів не було.
З показань свідка ОСОБА_5 слідує, що у ОСОБА_3 були проблеми зі здоров'ям, а ОСОБА_6 їй допомагала, завжди була з нею на зв'язку, підтримувала матеріально, допомагала на дачі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду вказав, що у 2010 році одружився із дочкою ОСОБА_1 , яка ще раніше була знайома з ОСОБА_3 . Його теща постійно допомагала останній, робила ремонт у її квартирі. Крім того, 05.01.2022 року вони уклали договір довічного утримання, але нотаріально не посвідчили, бо розпочалася війна, а стан ОСОБА_3 погіршувався.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_3 була особою похилого віку та їй давно і добре допомагала ОСОБА_1 . ОСОБА_3 була дуже задоволена допомогою ОСОБА_1 .
З показань свідка ОСОБА_9 слідує, що його матір і вони були як родичі з ОСОБА_3 , допомагали їй фінансово, фізично, морально. Саме з ініціативи ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання 05.01.2022 року, оскільки остання хворіла і тому запропонувала. При цьому, вона обіцяла сама посвідчити договір і все зробити, однак померла.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до положень ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Отже, законом передбачено можливість у судовому порядку визнати дійсним договір, який не було нотаріально посвідчено внаслідок ухилення однієї сторони від вчинення відповідної дії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів та показів свідків, суд приходить до висновку про те, що між позивачем та померлою ОСОБА_3 05.01.2022 року був укладений договір довічного утримання, який містить усі істотні умови встановлені законом для даного договору, відбулося його повне виконання, але одна сторона даного договору ухилилася від його нотаріального посвідчення.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 ухилилася від нотаріального посвідчення договору з об'єктивних причин, а саме: військовою агресією та початком воєнних дій на території України, а в подальшому - погіршенням стану її здоров'я. На даний час можливість нотаріального посвідчення вказаного договору довічного утримання втрачена у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за можливе на підставі ст. 220 ЦК України визнати дійсним укладений 05.01.2022 року договір довічного утримання, а також визнати за позивачем право власності на нерухоме майно зазначене у даному договорі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір довічного утримання (догляду) від 05.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, ЄДРПОУ - 34745204.
Повний текст рішення складений 09 вересня 2024 року
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк