Справа № 159/4484/24
Провадження № 2-о/159/215/24
06 вересня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності її батькові ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №121339 від 07 липня 2003 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 .
Необхідність встановлення даного юридичного факту мотивувала неможливістю реалізувати спадкові права після смерті батьків ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання заявник не з'явилася, подала клопотання про проведення судового засідання без її участі.
Заінтересована особа - Колодяжненська сільська рада проти задоволення заяви не заперечила.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
До таких фактів законодавець у статі 315 ЦПК України відносить: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18), у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документів, відповідно до чинного законодавства. Поряд з цим, суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документу, що посвідчує трудовий стаж.
У цій справі необхідність встановлення факту належності правовстановлюючого документа пов'язана із реалізацією заявником спадкового права на нерухоме майно.
Суд встановив, що заявник є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена обставина підтверджена:
- свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.10.1983, згідно з яким ОСОБА_1 після одруження змінила прізвище на ОСОБА_1 ,
- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , згідно з яким батьками заявниці є ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , місце народження село Волошки.
За матеріалами спадкової справи №850 щодо майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6 , останній видане свідоцтво про право на спадщину в частині права на земельну ділянку за державним актом серії ВЛ №010404 від 02.07.2004.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла заявник ОСОБА_1 (матеріали спадкової справи №393/2018).
Таким чином до складу майна, що спадкується заявницею, входить земельна ділянки на території села Волошки площею 0,50 га для обслуговування житлового будинку і ведення ОСГ, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р3 №121339 від 07.07.2003 належала її батькові.
Отже встановлення юридичного факту приналежності правовстановлюючого документа спадкодавцю має для заявника юридичне значення.
Розбіжності у написанні прізвища батька заявниці у різних документах не може бути виплавлена в позасудовому порядку.
За викладених обставин заяву про встановлення факту належності документа належить задовольнити.
Керуючись статтями 76-81, 263-265, 268, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , належав державний акт серії Р3 №121339 від 07 липня 2003 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,50 га для обслуговування житлового будинку і ведення ОСГ на території с.Волошки Колодяжненської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №153, виданий на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене та підписане 06.09.2024.
Головуючий Т. В. ДЕНИСЮК