09 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3022/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, постановлену ухвалену за результатами перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2024,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта»
про роз'яснення судового рішення у справі
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта"
про припинення права власності на земельну ділянку та автомобільну газово-заправну станцію, знесення нежитлової будівлі, скасування рішень державних реєстраторів,
20.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, постановлену за результатами перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 про роз'яснення судового рішення у справі № 916/3022/21.
Розглянувши матеріали поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 про роз'яснення рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 у справі № 916/3022/21; відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» про роз'яснення судового рішення.
У касаційній скарзі заявник просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 залишити в силі.
Згідно з частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до їх числа належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Ухвали про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення (пункт 20 частини першої статті 255 ГПК), до переліку таких ухвал не віднесено, а тому, відповідно, не підлягають касаційному оскарженню, і при цьому результат апеляційного перегляду правового значення при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження таких ухвал не має.
Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно з Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3022/21.
Керуючись статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Нафта» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, постановлену за результатами перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 про роз'яснення судового рішення у справі №916/3022/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ