03 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Медведський В. В.,
відповідача - Кузнецов І. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу
у справі № 910/13174/23 Господарського суду міста Києва
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення заборгованості,
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором № 151НП від 25.05.2022 про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) в частині дотримання строків поставки товару у розмірі 19 704 697,99 грн, з яких 1 543 686,02 грн пені та 18 161 011,97 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Національної поліції України 154 368,60 грн пені та 1 816 102,10 грн штрафу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою від 21.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13174/23.
Додатковою постановою від 11.06.2024 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Присудив до стягнення з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи № 910/13174/23.
Постановою від 06.08.2024 у справі № 910/13174/23 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Національної поліції України; рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13174/23 залишив без змін.
Крім того, постановою від 06.08.2024 у справі № 910/13174/23 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Національної поліції України; додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/13174/23 залишив без змін.
У відзиві на касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13174/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 20 000 грн.
При прийнятті постанов Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
08.08.2024 на адресу Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Національна поліція України подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 4 000,00 грн. Дане клопотання обґрунтоване тим, що: -заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не відповідають критеріям реальності та розумності, є необґрунтовано завищеними; - в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22 травня 2024 року № б/н зазначені послуги, щодо яких відсутні фактичні докази, які підтверджують реальність їх надання. Зокрема, мова йде про «аналіз касаційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 травня 2024 року у справі № 910/13174/23, консультація Клієнта та роз'яснення з правових питань». З приводу зазначеного варто зауважити, що представником відповідача окремо вказано в якості різновиду правничої допомоги підготовку та відправку відзиву на касаційну скаргу, що за своєю суттю теж передбачає здійснення аналізу касаційної скарги, а тому виокремлення їх як самостійних різновидів правничої допомоги є лише намаганням представника відповідача продемонструвати великий обсяг роботи, який нібито ним було здійснено під час касаційного розгляду справи; - спір у цій справі стосується стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю форменого одягу, враховуючи предмет, підстави позову, обставини встановлені судами, справа № 910/13174/23 не є складною; - обґрунтування позиції відповідача під час касаційного розгляду справи не вимагало дослідження та аналізу великої кількості законів, підзаконних актів, дослідження громіздкого обсягу обставин справи, оскільки нові докази, обставин чи інші правові підстави в суді касаційної інстанції не досліджувалися. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтується на доводах та аргументах, наведених представником відповідача в процесуальних документах на попередніх стадіях судового розгляду справи № 910/13174/23; - між позивачем та відповідачем існує ще 7 аналогічних спорів щодо стягнення штрафних санкцій за договорами про закупівлю предметів однострою (справи № 910/13004/23, № 910/13005/23, № 910/13046/23, № 910/14264/23, № 910/14265/23, № 910/13177/23, № 910/13175/23), в яких досліджувалися подібні за змістом обставини щодо невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товарів або прострочення поставки товарів, а доводи відповідача, викладені в процесуальних заявах по суті справи, ґрунтувалися на таких самих правових підставах та одноманітних доказах. В усіх наведених справах відповідач подавав процесуальні документи, які є однотипними та ґрунтуються на одних і тих самих правових підставах та подібних доказах; - предметом касаційного оскарження в справі № 910/13174/23 також було рішення місцевого суду, в якому суд, реалізувавши свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, зменшив заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій, на 90 %. Тобто судом першої інстанції не було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача, а лише застосовано механізм зменшення розміру штрафних санкцій в межах дискреційних судових повноважень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).
Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн в суді касаційної інстанції надано:
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002030;
- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1028667;
- копію договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" та адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем;
- копію додаткової угоди від 10.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, відповідно до якої сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги адвоката у справі №910/13174/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду) здійснюється у фіксованому розмірі 20 000,00 грн протягом 30 календарних днів з дати отримання або стягнення з відповідача присудженої правничої допомоги у цій справі в суді касаційної інстанції, та підлягає перерахуванню клієнтом адвокату на його рахунки;
- копію розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 10.07.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.05.2020, відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги адвокатом у справі №910/13174/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду) здійснюється у фіксованому розмірі 20 000,00 грн незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг;
- копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 07.08.2024 до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.05.2020. В акті зазначено, що адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу: 10.07.2024 - аналіз касаційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №910/13174/23, консультація клієнта та роз'яснення з правових питань; 10.07.2024 - аналіз касаційної скарги Національної поліції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/13174/23, консультація клієнта та роз'яснення з правових питань; 24.07.2024 - підготовка і відправка до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №910/13174/23; 24.07.2024 - підготовка і відправка до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/13174/23; 06.08.2024 - прийняття участі 06.08.2024 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі №910/13174/23; 06.08.2024 - прийняття участі 06.08.2024 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Національної поліції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/13174/23.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Суд враховує, що правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Кузнецов Ілля Сергійович надавав правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже, як обґрунтовано зазначено позивачем у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Разом з тим, зазначаючи у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги про зменшення правничих витрат до 4 000,00 грн, позивач не обґрунтував того, чому саме така сума є співмірною з виконаною адвокатом роботою у суді касаційної інстанції, зокрема щодо підготовки відзивів на дві касаційні скарги позивача та прийняття участі у судових засіданнях з розгляду касаційних скарг позивача на різні судові рішення.
Враховуючи наведене, врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також надані заявником документи, клопотання Національної поліції України про зменшення витрат на правничу допомогу, Суд дійшов висновку про стягнення з Національної поліції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ідентифікаційний код 40108578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69А; ідентифікаційний код 30105738) 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 910/13174/23.
3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець