28 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/822/23(918/1073/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 28.08.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024
у справі № 918/822/23(918/1073/23)
за позовом ОСОБА_2
до 1) ОСОБА_3 ,
2) ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс",
про визнання недійсним договору дарування частки, Акту приймання-передачі, застосування наслідків недійсності договору
Історія справи
1. 17 травня 2010 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс". Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на момент його створення були:
- ОСОБА_2 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 52%, що в еквіваленті становить 520,00 грн;
- ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становила 24%, що в еквіваленті становило 240,00 грн;
- ОСОБА_5 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 24% що в еквіваленті становить 240,00 грн.
2. 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 (дарувальник/відповідач-2) та ОСОБА_3 (обдаровуваний/відповідач-1) був укладений договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ЄДРПОУ 37083061) (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого за договором дарувальник безоплатно передає обдаровуваному належну йому частку в статутному капіталі юридичної особи, а саме: частка в статутному капіталі юридичної особи ТОВ "Традєкс", номінальна вартість частки 240,00 грн, розмір частки 24%, а обдаровуваний приймає її як дарунок у власність.
3. Згідно п.5.4 договору право власності на частку та право на подачу документів для реєстрації відповідних змін до відомостей про Товариство у відповідних реєстрах виникає у сторін з моменту укладення договору та підписання сторонами акту приймання-передачі частки, підписи на якому мають бути засвідчено нотаріально.
4. Обдаровуваний набуває всіх прав учасника Товариства з моменту державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов'язаних з набуттям ним частки (п.5.5 договору).
5. На виконання умов договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" 16.06.2023 між сторонами підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі, згідно умов якого дарувальник передав, а обдаровуваний прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Традєкс" номінальною вартістю 240,00 грн, що становить 24% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Традєкс". Підписанням Акту Сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій, пов'язаних із передачею частки.
6. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2023 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" є:
- ОСОБА_2 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 52%, що в еквіваленті становить 520,00 грн;
- ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становила 24%, що в еквіваленті становило 240,00 грн;
- ОСОБА_5 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 24% що в еквіваленті становить 240,00 грн.
7. ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вказаний договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Традєкс" від 16.06.2023 та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі від 16.06.2023 є фіктивними, фраудаторними та вчинені сторонами без згоди інших учасників товариства, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання вказаних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року у справі №918/822/23(918/1073/23), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про визнання недійсним договору дарування частки, Акту приймання-передачі, застосування наслідків недійсності договору задоволено частково.
Визнано недійсним Договір дарування частки ОСОБА_1 у розмірі 24% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладений 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнано недійсним Акт приймання-передачі частки ОСОБА_1 у розмірі 24 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладений 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
В решті позову відмовлено.
9. При прийнятті наведених судових рішень, суди виходили з того, що ОСОБА_1 без отримання згоди інших учасників Товариства у формі рішення загальних зборів учасників безоплатно відчужено свою частку у статутному капіталі ТОВ "Традєкс" шляхом укладення із ОСОБА_3 оскаржуваного договору дарування частки у статутному капіталі товариства від 16.06.2023 та Акту приймання - передачі частки від 16.06.2024.
Зазначене, в свою чергу, як встановили суди, свідчить про відчуження частки із порушенням умов Статуту ТОВ "Традєкс", а також частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для визнання договору дарування від 28.07.2023 та Акту приймання - передачі частки від 16.06.2024 недійсними, та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується позовної вимоги про застосувати наслідків недійсності договору дарування та Акту приймання - передачі частки ОСОБА_1 в розмірі 24% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладених 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то суд другої інстанції погодився з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на те, що вимога ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності Договору дарування та Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладених 16 червня 2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не відновить його порушених прав, так як застосування таких наслідків не призведе до автоматичної зміни учасників ТОВ "Традєкс" та розміру їх часток в Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до того розміру, який було визначено до укладення вищевказаних договору та акту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №918/822/23(918/1073/23) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
10.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №909/810/21, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 (щодо застосування частини 1 статті 15, пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України, частини 3 статті 45 ГПК України).
Скаржник зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладеним договором дарування та актом порушено корпоративні права позивача як учасника ТОВ "Традєкс" здійснено без оцінки виду та суті правочину. Судами проігноровано та не враховано, що Договір дарування та Акт не могли бути визнані недійсними за позовом позивача, оскільки позивач не є стороною вказаних договору та акту та, відповідно, ним не доведено факту порушення, невизнання або оспорювання належних йому прав, інтересів, обов'язків цим договором та актом.
Також у касаційній скарзі вказано, що Судами протиправно не враховано сталу позицію Верховного Суду щодо того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що Судами порушено статтю 91 ГПК України та не застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №922/2315/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Представником ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
12. Представником ОСОБА_2 подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а також подано додаткові пояснення у справі, які заявник просить врахувати при ухваленні рішення за Касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі.
Провадження у Верховному Суді
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/822/23(918/1073/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі №918/822/23(918/1073/23).
Призначити до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №918/822/23(918/1073/23) на 07 серпня 2024 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
15. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, з огляду на таке.
16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсними договору дарування від 16.06.2023 та Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі від 16.06.2023, на підставі якого відповідач-2 передав безоплатно відповідачу-1 відповідну частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс".
18. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначив про порушення його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", вказавши, що він має частку у статутному капіталі Товариства.
19. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
20. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
21. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
22. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
23. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
24. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
25. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
26. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
28. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
29. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
30. Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
31. Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.
32. Як встановлено судами обох інстанцій, між відповідачами 16 червня 2023 року укладено договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ "Традєкс" та Акт приймання-передачі вказаної частки, за умовами яких ОСОБА_1 , як дарувальник, безоплатно передав ОСОБА_3 , як обдаровуваному, належну йому частку в статутному капіталі юридичної особи, а саме: частка в статутному капіталі юридичної особи ТОВ "Традєкс", номінальна вартість частки 240,00 грн, розмір частки 24%, а обдаровуваний прийняв її як дарунок у власність.
33. При цьому судами встановлено, що відповідно до п.4.9 Статуту ТОВ "Традєкс", в редакції від 13 вересня 2021 року, відчуження Учасником частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.
34. За умовами пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники Товариства зобов'язані дотримуватись статуту.
35. Згідно з частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
36. Загальні збори товариства як вищий орган останнього реалізує свою компетенцію через прийняття відповідних рішень з кола питань, віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів. Саме в результаті прийняття загальними зборами рішень виникають певні правові наслідки як для учасників товариства, так і безпосередньо для самого товариства. Відсутність рішень, навпаки, не породжує настання правових наслідків для учасників товариства, рівно як і для інших учасників цивільних правовідносин.
37. Статутом ТОВ "Традєкс" встановлено, що органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.
38. Вказане кореспондується із приписами частини 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
39. Закріплення в статуті Товариства положення про прийняття загальними зборами учасників одностайного рішення з питання відчуження учасником у будь-який спосіб частки в статутному капіталі є саме формою отримання згоди інших учасників товариства на таке відчуження, про яке зазначено у частині 2 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
40. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що вимогами законодавства - частиною другою статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (чинного на момент укладення спірного договору), та умовами Статуту ТОВ "Традєкс" (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено обов'язок учасника Товариства, який має намір відчужити свою частку (частину частки) третій особі, отримати згоду інших учасників Товариства у формі рішення загальних зборів, що свідчитиме про дотримання учасником умов Статуту, які для нього є обов'язковими згідно із положеннями статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та про відчуження своєї частки у встановленому законом і Статутом порядку.
41. З урахуванням вказаного суди дійшли до висновку, що віднесення до компетенції загальних зборів учасників Товариства повноважень щодо прийняття рішення про відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства учасником, має наслідком неможливість відчуження учасником своєї частки до моменту прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
42. Якщо ж відповідної згоди інших учасників Товариства у формі рішень загальних зборів учасник не отримав, це є порушенням не лише вимог законодавства, умов Статуту а й прав інших учасників на управління Товариством.
43. Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачами ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів того, що загальні збори учасників ТОВ "Традєкс" приймали одностайне рішення з питання відчуження учасником у будь-який спосіб частки в статутному капіталі товариства.
44. Врахувавши наведене, суди дійшли до висновків, що ОСОБА_1 без отримання згоди інших учасників Товариства у формі рішення загальних зборів учасників безоплатно відчужено свою частку у статутному капіталі ТОВ "Традєкс" шляхом укладення із ОСОБА_3 оскаржуваного договору дарування частки у статутному капіталі товариства від 16.06.2023 та Акту приймання - передачі частки від 16.06.2024, що свідчить про відчуження частки із порушенням умов Статуту ТОВ "Традєкс", а також частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для визнання договору дарування від 28.07.2023 та Акту приймання - передачі частки від 16.06.2024 недійсними, та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.
45. При цьому, апеляційним судом взято до уваги те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права, оскільки чинним законодавством (п.3 ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.
46. Отже, за висновками апеляційного господарського суду, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України.
47. Що стосується позовної вимоги про застосувати наслідків недійсності договору дарування та Акту приймання - передачі частки ОСОБА_1 в розмірі 24% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладених 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суди дійшли до висновків про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на те, що така вимога не відновить його порушених прав, так як застосування таких наслідків не призведе до автоматичної зміни учасників ТОВ "Традєкс" та розміру їх часток в Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до того розміру, який було визначено до укладення вищевказаних договору та акту.
48. Верховний Суд вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог передчасними з огляду на таке.
49. Верховний Суд вказує, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов'язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "Традєкс", тобто пов'язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ "Традєкс".
50. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
51. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 зазначеного Закону, заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.
52. Відповідно до підпунктів «д», «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:
- судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
- судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
53. За приписами пункту 2 частини першої статті 25 зазначеного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема:
- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;
- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
54. Верховний Суд констатує, що перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей щодо розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, розмірів часток учасників такого товариства чи склад учасників товариства, стягнення з відповідача частки за заявою учасника такого товариства, чітко визначений статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і є вичерпним.
55. Верховний Суд зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
56. Так, у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 Великою Палатою Верховного Суду, зазначено, що:
- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;
- за змістом позовної заяви позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;
- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
57. Велика Палата Верховного Суду робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду, зокрема про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.
58. У постанові від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.
59. В ухвалі від 15.09.2020 Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу № 5017/1221/2012 відповідній колегії суддів Верховного Суду, з огляду на відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про належні та ефективні способи захисту прав та інтересів позивача - учасника товариства, що полягають у відновленні становища, що існувало до визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства, оскільки саме задоволення таких вимог після внесення законодавчих змін може бути підставою для самостійного ініціювання внесення до державного реєстру змін до відповідних відомостей про юридичну особу учасником товариства як заявником.
60. Слід зазначити, що під час розгляду справи за позовними вимогами про застосування належного способу захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж позов про стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства) відмова в позові з тих мотивів, що рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно, договір відчуження не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається.
61. Так, у постановах від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону).
Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
Цей висновок був застосований та підтверджений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19), від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) та постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20.
62. Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.
63. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.
64. Так, суди попередніх інстанцій зосередившись виключно на вирішенні питання дійсності / недійсності оскаржуваного правочину дарування не врахували наведених вище висновків Верховного Суду та не надали оцінки належності обраного позивачем способу захисту.
65. Верховний Суд констатує, що ефективність позовних вимог має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
66. Верховний Суд зауважує, що з'ясування судами питання, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову та питання можливості ефективного поновлення прав позивача саме у заявлений у цій справі спосіб є важливим для правильного вирішення спору у справі.
67. Зважаючи на зміст позовних вимог, обраний позивачем спосіб захисту не відновить його порушених прав та не призведе до автоматичної зміни учасників ТОВ "Традєкс" та розміру їх часток в Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до того розміру, який було визначено до укладення вищевказаних договору та акта.
68. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", суд у мотивувальній частині рішення має надати і правову оцінку правочинам, які на думку позивача, призвели до порушення його прав.
69. Таким чином, зважаючи на правову природу спірних правовідносин у цій справі, позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників ТОВ "Традєкс" є належним та ефективним способом захисту прав позивача, а не позов про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" та Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, як помилково вважає позивач та суди попередніх інстанцій.
70. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду, з огляду на встановлені судами попередніх обставини та зміст спірних правовідносин, дійшла висновку, що позивачем у цій справі було неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права.
71. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
72. Однак наведеного вище судами попередніх інстанцій враховано не було та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняті у справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
73. Наведене, в свою чергу, не позбавляє позивача захистити порушене право в судовому порядку з використання способів захисту, які відповідають вимогам закону та одночасно є ефективними, з огляду на стверджувану позивачем мету - відновити попередній склад засновників
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
75. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
76. Враховуючи вищевикладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з мотивів викладених у цій постанові.
77. Прийняті судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 918/822/23(918/1073/23) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
В.Г. Пєсков