09 вересня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2212/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву
заявника міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», м. Чернівці
до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 28280,48 грн.
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за типовим індивідуальним договором №0407 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 в сумі 28280,48 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу № 926/2212/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Розглянувши заяву міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 28280,48 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. 1 ст. 151 ГПК України).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Згідно статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року складає 3028,00 гривні.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки заява про видачу судового наказу подана до суду через систему “Електронний суд», заявник зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір»).
Як вбачається з доданої до заяви про видачу судового наказу платіжної інструкції №000-004242 від 22.07.2024 заявником сплачено судовий збір в сумі 242,24 грн.
Однак, з отриманої судом Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 23.07.2024 встановлено, що заявником сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції №000-004242 від 22.07.2024 у розмірі 242,24 грн. який зараховано за звернення до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу у справі №926/1925/24.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2024 у справі №926/1925/24 відмовлено міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за типовим індивідуальним договором №0407 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 в сумі 28280,48 грн, яка складається з: 27915,64 грн - основної заборгованості за період з 01.10.2023 по 31.07.2024, 364,84 - плати за абонентське обслуговування, а також сплаченого судового збору в сумі 242,24 грн.
Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тобто, сума судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції №000-004242 від 22.07.2024 за подання заяви у справі № 926/1925/24 про видачу судового наказу може бути зарахована до суми судового збору у разі пред'явлення заявником позову до боржника у порядку позовного провадження.
Проте, Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України "Про судовий збір" не передбачають можливості повторного подання вказаної платіжної інструкції на підтвердження сплати судового збору у інших справах, а тому платіжна інструкція №000-004242 від 22.07.2024 не може бути прийнята в якості доказів сплати судового збору у справі №926/2212/24.
Отже, оскільки кожна заява про видачу судового наказу є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, а зарахування судового збору в даному випадку, у зв'язку з повторним зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу законом не передбачено, суд не приймає платіжну інструкцію №000-004242 від 22.07.2024 на суму 242,24 грн., як належний доказ сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.
Таким чином, всупереч вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України заявником до заяви про видачу судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, з огляду на те, що заявником не дотримано вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме, не додано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом, суд дійшов висновку про те, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 28280,48 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 09.09.2024.
Суддя С.О.Миронюк