Провадження № 11-кп/803/2232/24 Справа № 212/2329/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 вересня 2024 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7
ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12022041730000258 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 , прокурора та захисника ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі,-
Згідно вироку, 24 лютого 2022 року близько 08 години 45 хвилин обвинувачений ОСОБА_9 знаходився за адресою місця реєстрації юридичної особи ТОВ «Промремонт», що розташована по вулиці Славна, 2а, в Покровському районі міста Кривого Рогу. У цей час до свого гаражу, що розташований неподалік від адреси Славна 2а міста Кривий Ріг , приїхав у власних справах раніше знайомий йому ОСОБА_10 .
ОСОБА_9 , побачивши ОСОБА_10 підійшов до гаражу, до якого приїхав ОСОБА_10 . В подальшому ОСОБА_9 вступив з ОСОБА_10 в словесний контакт з метою з'ясування певних розбіжностей що до правових відносин, що виникли між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та між суб'єктами господарської діяльності, учасниками, керівниками та представниками яких вони являються.
Після словесного контакту ОСОБА_9 відійшов від гаражу, до якого приїхав ОСОБА_10 , та разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зайшов до приміщення за адресою місця реєстрації юридичної особи ТОВ «Промремонт», що розташована по вулиці Славна, 2а.
О 09.00 годині ОСОБА_10 підійшов до приміщення за адресою місця реєстрації юридичної особи ТОВ « Промремонт» , що розташована по вулиці Славна, 2а, в Покровському районі міста Кривого Рогу , піднявся на ганок вхідних дверей та подзвонив до приміщення за допомогою стаціонарного дзвінка вхідних дверей. ОСОБА_9 відчинив вхідні двері вищезазначеного приміщення, між сторонами відбувся словесний контакт на протязі незначного часу та ОСОБА_9 , взявши в праву руку кухонний ніж, тим самим підшукавши собі знаряддя злочину, умисно завдав ОСОБА_10 , який був повернутий до нього обличчям, один удар лезом робочої частини кухонного ножу в ліву частину грудної клітини.
В результаті протиправних дій ОСОБА_9 , спрямованих на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення груді - шкіряна рана у 3-му міжребер'ї по біля грудній лінії як продовжується раневим каналом по ходу якого ушкоджені серцева сорочка, праве передсердя, ускладнене лівобічним гемотораксом (2000 мл. крові у лівій плевральній порожнині), гемоперикардом (1000 мл. крові у порожнині перекарду), та різаної рани лівого передпліччя.
Згідно висновків судово-медичної експертизи №372 від 05.05.2022 року у потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді:
- проникаючого колото - різаного поранення груді - шкіряна рана у 3-му міжребер'ї по біля грудній лінії яка продовжується раневим каналом по ходу якого ушкоджені серцева сорочка, праве передсердя, ускладнене лівобічним гемотораксом (2000 мл. крові у лівій плевральній порожнині), гемоперикардом (1000 мл. крові у порожнині перекарду), за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя;
- різана рана лівого передпліччя за умови одночасного утворення з проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітини входить до сукупності ушкодження проникаюче колото-різане поранення груді. За умови спричинення поранення лівого передпліччя окремо від поранення груді рана лівого передпліччя відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шість діб, але не більше як три тижні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що вирок суду ухвалений з порушенням таємниці нарадчої кімнати. На його думку, при авторозподілі кримінальної справи відбулося втручання в автоматизовану систему авторозподілу, оскільки колегія суддів обиралася по одному судді. Зазначає, що обвинувачення ґрунтується на штучно створених прокурором ОСОБА_13 доказах, а суд вибірково посилаєтья у вироку на показання свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_11 , які надавалися під психологічним тиском прокурора. Вказує, що суд не в повному обсязі дослідив матеріали справи, безпідставно поставився критично до його пояснень, не врахував, суть, тривалість і причини конфлікту між ним та ОСОБА_10 , погрози останнього розправою над його сім'єю, його морально-психологічний стан, коли ОСОБА_10 прийшов до нього з погрозами. Судом не взято до уваги перебування ОСОБА_10 у стані алкогольного сп'яніння, зникнення довідки про стан сп'яніння з матеріалів справи та безпідставно відмовлено у допиті лікаря, який проводив його огляд. Наголошує, що судом відкинута можливість здійснення слідчим помилки при кваліфікації злочину. Він захищався від п'яного озброєного нападника, і той факт що нападник опинився у лікарні не робить з нього злочинця.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що суд не звернув увагу на очевидний корисливий мотив злочину та на формулювання обвинувачення, яке, на його думку, викладене прокурором таким чином, щоб позбавити ОСОБА_9 права на справедливий суд. Вказує, що в порушення ст. 384 КПК України обвинуваченому не було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних та безпідставно проігноровано клопотання сторони захисту з цього приводу. Зауважує, що суд, упевнившись у відсутності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, повинен був виправдати обвинуваченого, а не вишукувати в його діях склад іншого кримінального правопорушення. Звертає увагу, що змінивши кваліфікацію з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, суд не покращив становище обвинуваченого, як то вказано у вироку, а навпаки позбавив можливості захиститися від нового, рівного за тяжкістю обвинувачення. Наголошує, що судом безпідставно відмовлено в призначенні судової психологічної експертизи з метою встановлення емоційного стану ОСОБА_9 на момент скоєння злочину.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судове рішення не містить жодного належного та допустимого доказу винуватості вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 1 ст. 121 КК України, так і ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Суд безпідставно визнав допустимим доказом протокол від 24.02.2022 року обшуку, який було проведено до внесення відомостей про скоєне правопорушення до ЄРДР. Вказаний обшук проведено без відеофіксації, яка є обов'язковою. Зазначає, що в матеріалах справи містяться три висновки судово-медичної експертизи за № 372, №284 та № 317, проведені з урахуванням відомостей медичної картки стаціонарного хворого торакального відділення 2-ї міської лікарні м. Кривого Рогу № 22П03939 на ім'я ОСОБА_10 , яку суд не мав можливості дослідити протягом 22 місяців, тому що її місцезнаходження не було відоме. У справі відсутні докази витребування вказаної медичної карти слідчим відповідно до вимог ст. 163 КПК України. Вказує, що судом проігноровано відомості про перебування ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння під час нападу на ОСОБА_9 . У вироку суду нема жодної згадки про встановлені судом обставини, що ОСОБА_10 26.04.2023 року під час допиту в суді підтвердив, що на його думку ОСОБА_9 винний йому від 4000 до 10000 доларів США, 24 лютого 2022 року він вирішив з ним розібратися, тобто наявний корисливий мотив вчинення кримінального правопорушення, який суд ретельно ігнорує. Звертає увагу, що судом не надано жодної оцінки тому факту, що ОСОБА_9 протягом останніх двох років, які передували нападу, просив захистити його та його родину від погроз ОСОБА_10 фізичною розправою. Зазначає, що медична картка на ім'я ОСОБА_10 отримана за запитом судді всупереч вимогам ст. 163 КПК України та відповідно не визнана речовим доказом. Також судом встановлено, що судово-медичний експерт ОСОБА_15 перевищив свої повноваження, визначені ч. 3 ст. 69 КПК України витребувавши з лікарні медичну картку ОСОБА_10 . Висновок експертом зроблений без дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, в тому числі без дослідження відеоматеріалів слідчих експериментів, що ставить під сумнів його достовірність. Звертає увагу, що суд критично поставився до показань ОСОБА_9 , не врахував висновок судово-медичного дослідження, проведеного за ініціативою сторони захисту та безпідставно відхилив доводи обвинуваченого про його перебування в психо-травмуючій ситуації протягом тривалого часу через погрози ОСОБА_10 . Наголошує, що судом безпідставно відхилені неодноразові клопотання про призначення судової психологічної експертизи, оскільки саме психологія, а не судова психіатрія, могла б вирішити питання про перебування ОСОБА_9 в стані сильного душевного хвилювання - в стані фізіологічного афекту.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає безпідставним висновок суду щодо перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки винуватість ОСОБА_9 у вчиненні з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, доведено у судовому засіданні, а правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України узгоджується з матеріалами кримінального провадження та є правильною. Вказує, що суд не в достатній мірі оцінив докази у справі щодо умислу обвинуваченого, яким він керувався під час нанесення ударів ножем потерпілому в ліву частину грудної клітини. Також судом залишено поза увагою об'єктивні дані про те, що ОСОБА_9 виконав всі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_10 , відчувши удар в область серця, запобіг повторному удару ножем, виставивши вперед руку, відштовхнув ОСОБА_9 та спустився сходами, щоб врятуватися від продовження злочинних дій. Звертає увагу на те, що внаслідок безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 121 КК України судом призначено останньому надто м'яке покарання, яке не відповідає вимогам статей 50,65 КК України. Просив суд ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо незазначення та недоведення мотиву злочину, заслуговують на увагу.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 115 ч. 2 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ст. 115 ч. 1 КК України. Як убачається із обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_16 під час сварки на ґрунті виниклої гострої неприязні, яка виникла в ході з'ясування розбіжностей щодо придбання майстерні ТОВ «Промремонт». У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, яке зазначено в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції встановив, що удар ножем ОСОБА_9 завдав ОСОБА_16 після словесного контакту, не зазначивши при цьому підстави зміни обвинувачення в частині встановленого мотиву злочину.
При цьому, встановлення мотиву вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого як ст. 121 так і ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України. Тобто, судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо доказування мотиву злочину та зазначення його у мотивувальній частині вироку.
Крім того, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку належним чином не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_9 умисно завдав ОСОБА_17 один удар ножем в ліву частину грудної клітини, після чого намагався вдарити ще один раз ножем, однак ОСОБА_10 вдалося відбити другий удар виставивши свою ліву руку вперед. В результаті чого, обвинувачений наніс потерпілому один удар ножем в область лівого передпліччя. В результаті дій ОСОБА_9 , спрямованих на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення груді - шкіряна рана у 3-му міжребер'ї по біля грудній лінії, яка продовжується раневим каналом по ходу якого ушкоджені серцева сорочка, праве передсердя, ускладнене лівобічним гемотораксом (2000 мл. крові у лівій плевральній порожнині), гемоперикардом (1000 мл. крові у порожнині перекарду), та різаної рани лівого передпліччя.
У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, яке зазначено в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 завдав ОСОБА_16 один удар ножем, не зазначивши при цьому підстави зміни обвинувачення в частині кількості завданих потерпілому ударів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою скасування судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 411 цього Кодексу судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд вважає викладені в ухвалі порушення істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції. При новому розгляді суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог КПК України, встановити усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, із забезпеченням права ОСОБА_9 на захист прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: