Провадження № 11-кп/803/2789/24 Справа № 175/6006/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024144010000190 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Бердянськ Запорізької області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: - 24.04.2024 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.185, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 року - виконувати самостійно.
Не погодившись із вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69, 75, 76 КК України.
До Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні та у зв'язку з тим, що 09.08.2024 року набув чинності Закон України №3886-ІХ про декриміналізацію крадіжок на суму, меншу за 3028 грн, а відповідно до обвинувального акта обвинувачений намагався вкрасти майно на суму 357,66 грн, тому дії ОСОБА_8 підпадають під адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання захисника та просили його задовольнити, прокурора, яка не заперечувала щодо задоволення клопотання захисника, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.377 КПК України якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на особисте зобов'язання, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому ОСОБА_8 раніше судимий, офіційно не працює, а тому не відпали ризики, визначені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас колегією суддів враховується те, що 09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до цього Закону було декриміналізовано крадіжки на суму, меншу за 3028 грн, а згідно із обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачується у намаганні вкрасти майно на суму 357,66 грн, тобто меншу за 3028 грн.
Також колегія суддів враховує те, що відповідно до ухвали колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.08.2024 року (справа № 278/1566/21) правозастосовна позиція, за якою положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК застосовуються до Закону № 3886-IX, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить відповідним положенням ст. 58 Конституції України, офіційне і обов'язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України в Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у випадках, коли змінюються нормативно-правові акти інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція кримінально-правової норми. Сприйняття змін до ст. 51 КУпАП, як змін КК (текст якого не змінювався Законом № 3886-IX) є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України, у зв'язку з чим, вказана справа була передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути вказане кримінальне провадження по суті, оскільки не сформована єдина правозастосовна практика щодо застосування положень ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК до Закону № 3886-IX.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні ЄСПЛ від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», - «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність введеного на території України воєнного стану, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що клопотання захисника необхідно задовольнити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до 03 листопада 2024 року, яке полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 03 листопада 2024 року такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою на визначений час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Звільнити з-під варти в залі суду негайно ОСОБА_8 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних керівників в кримінальному провадженні Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4